Відкрити головне меню

Ві́ктор Іва́нович Абаза́ (*22 серпня 1864 м. Харків, Харківська губернія  — †28 липня 1931, м. Варшава) — український та російський військовий діяч.

Віктор Іванович Абаза
Абаза Віктор Іванович.jpg
Народження 22 серпня 1864(1864-08-22)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg м. Харків
Смерть 28 липня 1931(1931-07-28) (66 років)
Flag of Poland.svg м. Варшава
Поховання Православний цвинтар у Варшаві
Приналежність
Рід військ артилерія
Освіта Pskov military school[d]
Звання Imperial Russian Army Col 1917 h.png Полковник
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Alex K Ukrainska Derzhava.svg полковник
Coat of arms Kolchak 1919.jpg полковник
Війни / битви Російсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Громадянська війна в Росії
Рід House of Abaza[d]
Нагороди
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Абаза Віктор Іванович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Віктор Абаза народився у православній родині[1][2] у м. Харкові. Батько — Іван Васильович Абаза, підполковник російської армії у відставці, наглядач Харківського тюремного замку. Матір — Надія Олексіївна Раменська. Артилерист, офіцер Російської імператорської армії (18841917). Учасник російсько-японської війни (19041905), Першої світової війни (19141918), українських визвольних змагань та громадянської війни в Росії (19171919). Георгієвський кавалер (1915). Генерал-хорунжий Армії УНР[3], полковник армії Української Держави (1918) та білогвардійської Північно-західної армії (1919)[4]. Родич Володимира Абази.

У 1883 року Абаза закінчив Псковський кадетський корпус і поступив до 2-му Костянтинівському артилерійському училищі в Санкт-Петербурзі[1]

14 серпня 1884 року Абаза отримав звання підпоручика і був призначений до 41-ї артилерійської бригади у Вітебську[2].

У 19041905 роках Абаза брав участь в російсько-японській війні[1]. Під час Першої світової війни 19141918 років він командував дивізіоном, був ад'ютант штабу корпусу, полковником[1].

Влітку 1917 року брав участь в українізації частин російської армії, наприкінці 1917 року — в українській армії.

З 7 вересня 1918 року Абаза був командиром 23-го легкого гарматного полку Київського армійського корпусу Української Держави[1]. З 20 листопада 1918 року — помічник начальника 14-ї легкої гарматної бригади Армії Української Держави. Заснував при штабі дивізії інформаційне бюро, (у його складі працював Павло Тичина), яке видавало газету «Воля».

Від початку 1919 Сіра дивізія під командуванням Абази вела бойові дії проти частин Червоної армії на Правобережній Україні та Волині.

У травні 1919 його бригада була оточенна в районі Луцька польськими військами генерала Ю. Галлера. Абаза потрапив у полон, перебував у таборі військовополонених Ланьцут. За деякими джерелами, у таборі Віктор Абаза взявся за реорганізацію старшинських кадрів, а 1920 року організував вишкіл вояцтва та зібрав кошти на встановлення пам'ятника загиблим товаришам[5]. Після визволення виїхав до Чехослованчини, оселився у Празі.

У 1919 році дезертирував з українських військ та приєднався до «білого руху». Служив у Північно-Західній армії генерала Юденіча. З 1920 року — білоемігрант.

Брав участь у діяльності ветеранських організацій Армії УНР.

Помер у Варшаві 28 липня 1931 року. Похований 30 липня на православному цвинтарі «Воля» у Варшаві.[2].

У науковій літературі Володимир Абаза та Віктор Абаза часто фігурують як одна особа та безпідставно іменуються генералами.

ЧиниРедагувати

СлужбаРедагувати

НагородиРедагувати

Сім'яРедагувати

Докладніше: Абаза (рід)

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Науменко 2003:9.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Абаза В. И. // Русская Императорская Армия
  3. Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.— Т. 1 : А—В.— К. : Наук. думка, 2003.— С. 9.
  4. Північно-західна армія
  5. Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступ. слово Р.Коваля. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — 404 с.
  6. Российский государственный военно-исторический архив. — Ф. 400. — оп. 12.д. 27007, л.2.
  7. Абаза Віктор Іванович// Російська Армія в Першій світовій війні

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати