Ісламське повстання в Магрибі
Ісламське повстання в Магрибі — збройне протистояння між урядами західно-африканських країн, яких підтримує США і ЄС, і салафітськими повстанськими угрупованнями, найвідомішими з яких є Салафітська група проповіді і боротьби, Вільна салафітська група і Аль-Каїда в Ісламському Магрибі.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Конфлікт є продовженням припиненої 2002 громадянської війни в Алжирі і охопив сусідні країни, в тому числі Туніс, Мавританію, Малі, Нігер, Буркіна-Фасо, Сенегал.
Приблизно в конфлікті загинули 6000 чоловік.
Передумови
ред.Докладніше: Громадянська війна в Алжирі
Із занепадом Збройної ісламської групи Алжиру (GIA), GSPC залишилася найактивнішою повстанською групою, яка налічувала близько 300 бійців у 2003 році. Вони продовжили кампанію вбивств поліцейських і військовослужбовців у своєму регіоні, а також змогли розширити свою діяльність до Сахари, де їх південний підрозділ на чолі з Амарі Сайфі викрав кількох німецьких туристів у 2003 році, після чого був змушений тікати до малонаселених районів Малі, а згодом до Нігеру і Чаду, де його і затримали.
Дехто вважає, що Ель-Пара насправді працює на алжирський уряд. Наприкінці 2003 року засновника групи усунув ще більш радикальний Набіль Сахрауї, який оголосив про свою відкриту підтримку Аль-Каїди, тим самим зміцнивши урядові зв'язки між США та Алжиром. За повідомленнями, він був убитий незабаром після цього, а його наступником став Абдельмалек Друкдель у 2004 році.
GSPC оголосила про намір атакувати алжирські, французькі та американські цілі. Державний департамент США визнав її іноземною терористичною організацією, а Європейський Союз класифікував її як терористичну організацію.
Короткий огляд
ред.Повстання в Алжирі
ред.Конфлікт з GSPC продовжував призводити до значної кількості жертв в Алжирі[9]. На початку 2006 року голова алжирської національної поліції заявив, що тероризм в країні майже ліквідовано, але значні напади продовжуються[10], і 2007 рік стане піком терактів і нападів терористів-смертників в Алжирі.
Розширення Конфлікту на інші країни
ред.З метою покращення вербування і фінансування, GSPC приєдналася до Аль-Каїди, і 11 вересня 2006 року лідер Аль-Каїди Айман аль-Завагірі оголосив про об'єднання між групами[10]. У січні 2007 року GSPC перейменувала себе на «Аль-Каїду в ісламському Магрибі» (AQIM), що свідчить про розширення цілей угруповання.
Тепер група має на меті повалення всіх північноафриканських урядів, які вважаються віровідступниками, включаючи уряди Алжиру, Лівії, Малі, Мавританії, Марокко і Тунісу[10]. Операції були розподілені на два ширші «сектори»: Північний Алжир і Туніс були виділені в «центральний емірат», а північні Малі, Нігер, Мавританія і Лівія - в «емірат Сахара» на чолі з Джамелем Окача. Стратегічне керівництво AQIM продовжувало мати штаб-квартиру в гірському регіоні Кабілія на схід від алжирської столиці Алжиру на чолі з керівництвом ради «Шура», що складається з 14 членів.
Після того, як алжирська антитерористична кампанія стала значною мірою успішною і витіснила AQIM з країни, угруповання створило нові бази в країнах Сахелю, таких як Нігер, Мавританія, Чад і Малі. Напади на урядові та військові об'єкти часто не висвітлювалися західними ЗМІ. У 2007 році Сполучені Штати та Велика Британія розпочали операцію «Нескорена Свобода» на підтримку урядів у регіоні[11][12].
Часті викрадення іноземців у 2008 році призвели до того, що ралі Дакар було скасовано і назавжди перенесено до Південної Америки.
Див. Також
ред.Примітки
ред.- ↑ Al-Qaeda 'behind' Mauritania raid. BBC News. 6 червня 2005. Архів оригіналу за 29 грудня 2008. Процитовано 5 травня 2010.
- ↑ Participated in raids alongside Mauritanian military http://online.wsj.com/article/SB10001424052748703578104575396912437173940.html [Архівовано 29 червня 2013 у Archive.is]
- ↑ а б Jeremy Keenan (29 серпня 2010). Al-Qaeda in the Sahel. english.aljazeera.net (англ.). Архів оригіналу за 20 січня 2011. Процитовано 20 січня 2011.
- ↑ а б Charlie Szrom (2 серпня 2010). The al Qaeda Threat from West Africa and the Maghreb: French Hostage Execution and Beyond. criticalthreats.org (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2010. Процитовано 20 січня 2011.
- ↑ http://news.yahoo.com/s/afp/20090721/wl_africa_afp/malispainterrorismaid
- ↑ AFP (7 серпня 2010). West African states discuss Al-Qaeda fight. google.com/hostednews (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
- ↑ а б Alain Rodier (30-06-2004). NOTE D'ACTUALITÉ N°2 L'INFILTRATION D'AL-QAEDA EN AFRIQUE. cf2r.org (фр.). Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 20 січня 2011.
- ↑ http://www.globalresearch.ca/index.php?context=va&aid=11945 [Архівовано 11 червня 2011 у Wayback Machine.] Africa's forgotten wars shame the media
- ↑ Archives, L. A. Times (6 січня 2003). 56 Die in Algerian Attacks. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 3 січня 2025.
- ↑ а б в Bergner, Jeffrey T. (2008-08). Country Reports on Human Rights Practices for 2008: Vols. I and II: Joint Committee Print, U. S. House of Representatives and U. S. Senate (англ.). DIANE Publishing. ISBN 978-1-4379-0522-9.
- ↑ US training military in Sahara (брит.). 3 травня 2010. Процитовано 3 січня 2025.
- ↑ Britain signals Maghreb push with anti-terror help | News by Country | Reuters. web.archive.org. 5 грудня 2014. Процитовано 3 січня 2025.