аль-Каїда

Ісламська терористична організація.

Аль-Ка́їда (араб. القاعدة‎ — «основа, заснування») — міжнародна терористична суннітська джихадистська організація.

Аль-Каїда
араб. القاعدة
Участь у війнах: Війна в Афганістані
Війна проти тероризму
Терористичний акт 11 вересня 2001 року
Громадянська війна в Ємені
Flag of Jihad.svg
прапор Шагада
Yemeni Civil War.svg

Військова ситуація в Ємені на 28 січня 2018.
Білим позначено території під контролем Аль-Каїди
   Під контролем хуситів
   Під контролем уряду Ємену та коаліції
   Під контролем Аль-Каїди
   Під контролем Ісламської Держави
   Під контролем прихильників Салеха
   Під контролем місцевих, неприєднаних сил
(Детальна карта)
Сформоване: 11 серпня 1988
Ідеологія: саляфітський джихадизм
салафізм
сунітський ісламізм
Лідери: Айман аль-Завахірі
Штаб-квартира: Баакуба (15 жовтня 20062013)
Ар-Ракка (2013-2017)
Меядін (2017)
Абу-Кемаль (2017)

Commons-logo.svg Аль-Каїда у Вікісховищі

Заснована 1988 року Осамою бен Ладеном в Афганістані для боротьби з радянським вторгненням.

Після виведення радянських військ з Афганістану «Аль-Каїда» зосередилася на США як «імперії зла», західному світі з його способом життя, його культурою і всіх його прибічниках в ісламських країнах. Організація ставить за мету створення «Великого ісламського халіфату». Після вибухів посольств США в столицях Кенії та Танзанії 1998 року Аль-Каїда отримала визнання терористичної організації № 1 у світі. На рахунку «Аль-Каїди» — планування і здійснення цілої низки великих терористичних актів, у тому числі терактів 11 вересня 2001 року в США. Низка подій, що почалася з нападів 11 вересня 2001 року і пов'язана з діяльністю «Аль-Каїди» і заходами щодо її придушення, відома як Війна проти тероризму.

ІсторіяРедагувати

Західні дослідники виділяють 5 періодів в історії «Аль-Каїди»: виникнення (кінець 1980-х), «Дикий» період (1990—1996), розквіт (1996—2001), періоди існування у вигляді мережі (2001—2005) і фрагментації (після 2005).

Витоки. Афганська війна (1979—1989)Редагувати

Витоки виникнення «Аль-Каїди» датуються початком війни в Афганістані, а точніше реакцією США на введення радянських військ у цю центральноазіатську державу. США розглядали появу радянських частин біля кордонів Пакистану як зразок радянського експансіонізму й агресії. Відповіддю стала операція «Циклон», у рамках якої через пакистанську Міжвідомчу розвідку (МВР, ISI) США направляли фінансову допомогу афганським моджахедам.

Проти радянських військ в Афганістані був оголошений джихад. До війни приєдналася велика кількість арабських найманців. Допомога надходила через міжнародні ісламські організації. Серед них особливе місце посідала «Мактаб-аль-Хідамат», заснована 1984 р. у місті Пешавар (Пакистан) Абдуллою Аззамом і Осамою бен Ладеном.

«Мактаб-аль-Хідамат» створила в Пешаварі «гостьові будинки» і табори підготовки бойовиків. Осама бен Ладен направив на підтримку цієї організації особисті кошти. З 1987 р. Аззам і бен Ладен почали створювати табори в самому Афганістані. Проте «Мактаб-аль-Хідамат» і арабські найманці не відігравали значної ролі у війні. Досить сказати, що проти радянських військ виступило до 250 тис. афганців, а в боях ніколи не брало участі понад 2000 арабських найманців одночасно. Проте, через організацію Аззама і бен Ладена з 1982 до 1992 р. пройшли 35 тис. осіб з 43-х країн світу. Радянські війська пішли 1989 р., і ще 3 роки протримався уряд Наджибулли, перш ніж моджахеди взяли Кабул. Після вбивства Аззама 1989 р. «Мактаб-аль-Хідамат» розпалася, і більша її частина влилася до «Аль-Каїди».

Виникнення «Аль-Каїди»Редагувати

«Аль-Каїда» була створена 11 серпня 1988, під час зустрічі кількох вищих керівників «Єгипетського ісламського джихаду», Абдулли Аззама і Осами бен Ладена, на якій вирішили об'єднати гроші аль-Бен Ладена з досвідом «Єгипетського ісламського джихаду» для ведення джихаду у всьому світі після відходу радянських військ з Афганістану. Зустріч відбулась у Пешаварі (Пакистан).

Війна в Перській затоці і звернення «Аль-Каїди» проти СШАРедагувати

Незабаром, після відходу СРСР з Афганістану, Осама бен Ладен повертається до Саудівської Аравії (1989 р.), а в серпні 1990 р. війська сусіднього Іраку окуповують Кувейт, створюючи серйозну загрозу саудівським нафтовим полям. Осама Бен Ладен пропонує королю Фахду свою допомогу — використання моджахедів для захисту від можливого наступу іракської армії. Але монарх від пропозиції відмовляється, обираючи натомість допомогу США. Американські та союзні їм війська висаджуються на аравійській землі. Але Осама бен Ладен вважає, що перебування іноземних військ опоганює «землю двох мечетей» (Мекку і Медину). Після його публічного виступу влада Саудівської Аравії виганяє бен Ладена (1991 р.), і той вирушає зі своїми прихильниками до Судану.

У Судані (1992—1996)Редагувати

До Судану бен Ладен і його прихильники прибули на запрошення ідеолога ісламізму Хасана Турабі. У Судані до влади, унаслідок перевороту, якраз прийшли ісламісти на чолі з Омаром аль-Баширом. Співпрацюючи з новим суданським урядом і ведучи тут бізнес, Осама бен Ладен організовує в країні табори для підготовки бойовиків.

1993 р. Саудівська Аравія підтримує Угоди в Осло, що вели до миру між палестинцями та Ізраїлем. А 1994 р. позбавляє бен Ладена саудівського громадянства. Після цього його родичів позбавили щомісячної допомоги (7 млн ​​дол. на рік) і заморожування рахунків. Родичі публічно зреклися Осами бен Ладена. Тим часом, крах терпить «Єгипетський ісламський джихад»: 1993 р. невдалий замах на прем'єр-міністра Єгипту Атефа Седкі призводить до загибелі школярки, і єгипетська громадська думка відвертається від ісламістів. Єгипетська поліція заарештовує 280 членів угруповання «аз-Завахірі» і страчує 6 з них. У червні 1995 р. ще більш невдалий замах на президента Мубарака призводить до повного вигнання «Єгипетського ісламського джихаду» з Єгипту. У травні 1996 р. суданська влада вирішує видворити і Осаму бен Ладена.

1996—2001Редагувати

У період з 1996 до 2001 р. керівництво «Аль-Каїди» базувалося в Афганістані.

Колишній працівник російських спецслужб Олександр Литвиненко стверджував, що чинний лідер Аль-Каїди Айман аль-Завахірі наприкінці 90-их років пройшов піврічне тренування в Дагестані під керівництвом працівників ФСБ. Є вказівки на взаємодію Аль-Каїди зі спецслужбами Російської Федерації[1]

Після 2001Редагувати

Після захоплення організацією ХАМАС влади в Секторі Газа в 2006 р., «Аль-Каїда» стала проявляти інтерес до створення осередків у цьому регіоні. Розбіжності між цими організаціями призвели до великомасштабного зіткнення 15 серпня 2009 у Рафіаху, у якому загинуло щонайменше 24 людини і понад 120 отримали поранення. За твердженням лівійської влади «Аль-Каїда» причетна до масових заворушень в Лівії. У червні 2011 «Аль-Каїда» звернулася до мусульман всього світу із закликом до «індивідуального джихаду».

25 жовтня було вбито одного з ватажків аль Каїди Абу Мухсіна аль-Масрі у центральній провінції Газні в Афганістані[2].

Аль-Каїда і УкраїнаРедагувати

Деякі фактиРедагувати

  • для керівників терористичних угруповань особливо цінним серед терористів є «чистий» паспорт, власник якого раніше не перетинав кордони «терористичних» держав; ключові люди в мережі Аль-Каїди — це люди, яких обирають за їхній паспорт Євросоюзу.
  • терористи можуть складати окрему присягу керівникам джихадистів. Зокрема, подібні клятви — баят — складалися для Осами бен Ладена.
  • для деяких терористів важливо отримати фетву, яка б дозволила робити терористичні атаки. Її мали право видавати релігійні вчені. Одним із таких вважався Мулла Омар, який справив потужний вплив на розуміння радикалізації ісламу бен Ладена.
  • є терористи, які вирішили відійти від терористичної діяльності, і активно допомагають розвідувальним службам. Такий перехід прямо загрожує їхньому життю та життю їхніх родин. У США вони живуть за програмою захисту свідків ФБР.
  • в ісламі існує понад 77 сект. Найрадикальніші з них ґрунтують свої погляди на буквальній інтерпретації слів (виразів) пророка Мохаммеда.
  • серед радикальних ісламістів є найрадикальніші — такфіри. Вони вирішують жити чи померти тому, хто не погоджується з їхнім сприйняттям ісламу. Мусульман, які з цим не погоджуються, вважають віровідступниками, тож їх можна вбивати[4].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Obituary: Alexander Litvinenko (англ.)
  2. В Афганістані ліквідовано одного з ватажків "Аль-Каїди". РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-10-25. 
  3. [1]
  4. Тейлор, Пітер. Розмови з терористами. Моя подорож від ІРА до Аль-Каїди (Українська). Переклад: Софія Андрухович, Галина Карпа: Видавництво "Темпора". 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

МедіаРедагувати