Вікіпедія

Ірена Квятковська

польська акторка
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.

Ірена Квятковська, у шлюбі Кельська (нар. 17 вересня 1912, Варшава, пом. 3 березня 2011, Констанцин-Єзьорна ) — польська акторка театру, кіно та телебачення, артистка кабаре, дикторка.

Ірена Квятковська
пол. Irena Kwiatkowska
Народилася 17 вересня 1912(1912-09-17)[2][3][…]
Варшава, Російська імперія[2]
Померла 3 березня 2011(2011-03-03)[5][2][…] (98 років)
Констанцин-Єзьорна, Пясечинський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство  Республіка Польща
Діяльність акторка театру, кіноакторка, акторка, радіоведуча
Роки діяльності з 1935
У шлюбі з Bolesław Kielskid
IMDb nm0477173
Нагороди та премії
орден Прапор Праці 2 ступеня Золота медаль «За заслуги у культурі Gloria Artis» Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі медаль «10-річчя Народної Польщі» Medal of the 30th Anniversary of People's Poland нагрудний знак 1000-ліття польського держави Орден Усмішки
CMNS: Ірена Квятковська у Вікісховищі

Біографія ред.

Донька верстальника Криспіна Станіслава Квятковського (1876—1950) та Маріанни, до шлюбу Барабас (1877—1945)[6][7].

Випускниця тодішньої жіночої державної гімназії ім Клементини Гоффманової у Варшаві. У 1935 році закінчила акторський факультет Національного інституту театрального мистецтва під керівництвом, Олександра Зельверовича. Дебютувала в театрі Кирила Варшавського, куди її запросив Фридерик Яросий. До початку війни грала в Театрі Універсал (пол. Powszechnym) у Варшаві, Новому театрі в Познані та Польському театрі в Катовіце[8].

Під час німецької окупації працювала на кухні асоціації польських сценічних артистів АХСП, а також на інших підробітках. Була солдатом Армії Крайової, брала участь у Варшавському повстанні як зв'язкова в штабі групи «Північ» (псевд. «Катаржина»), грала в повстанському театрі по шпиталях і підвалах[9]. Після війни на прохання Костянтина Ільдефонса Галчинського та Антонія Богдзевича виїхала до Кракова. Там виступала в кабаре Сім котів (пол.Siedem Kotów), де Галчинський писав для неї вірші, пісні та етюди. Тут, у складі Театру Зелений гусак (пол. Zielona Gęś), Галчинський спеціально для Ірени Квятковської створив постать Герменеґільди Коцюбінської, герметично-співчутливої поетеси. З 1948 пов'язаний з варшавськими сценами. Вона зіграла понад сотню театральних ролей, 20 ролей у кіно та на телебаченні (зокрема, роль матері Павла у серіалі Громадянська війна та робітниці у Сорокарічна (пол. Czterdziestolatku)). Виступала в кабаре «Одуд» (пол. «Dudek») і «Кабаре літніх джентельменів».

У 1953—1956 рр. викладала у Варшавській Театральна академія імені Александра Зельверовича (пол.PWST)[10]. Майже 65 років співпрацювала з Польським радіо[11]. Там працювала дикторкою[11], брала участь у записі багатьох радіопрограм, особливо для дітей. Вона читала їм вірші Яна Бжехви[11] та Юліана Тувіма (її виконання «Пташиного радіо» Тувіма досі вважається однією з найвидатніших інтерпретацій поеми у ХХ столітті), наступні епізоди Пригоди Пластуся (пол. Przygód Plastuś)[11] (Марія Ковнацька), Книги Пригоди Тома Соєра (Марк Твен) і Енн із Зелених Дахів (Люсі Мод Монтгомері). Також виступала в у радіопередечі Чаювання біля мікрофона (пол. Podwieczorek przy mikrofonie)[11]. Польське радіо нагородило її «Золотим і діамантовим мікрофоном» і «Великий блиск»[11].

 
Ірена Квятковська, 1949 р
 
Відбиток руки І. Квятковської на Алеї зірок у Мендзиздроє
 
Ірена Квятковська з Вєславом Ґоласом, Варшава, 4 квітня 2008 р.
 
Ірена Квятковська з Марією Качинською, 16 вересня 2009 р.

Особисте життя ред.

Її чоловіком з 1948 року і до смерті в 1993 році був Болеслав Кельський[12] (1915—1993), диктор Польського радіо. Ірена Квятковська була бездітною. Від першого шлюбу з Ядвігою Козакевич Болеслав Кельський мав сина — Анджея Кельського[13].

Смерть і поховання ред.

 
Могила Ірени Квятковської та її чоловіка Болеслава Кельського на Старому Повонзькому кладовищі у Варшаві
 
Лавка Ірени Квятковської на набережній в Устці

Ірена Квятковська померла в Будинку актора в Сколімові[14].

Похорон акторки відбувся 14 березня 2011 року в базиліці св. Хреста у Варшаві. Святу Месу очолив о. Вєслав Нєвенгловський, який зачитав листа від Митрополита Варшавського кардинала Казимира Нича. В останню путь акторку проводжала сім'я і численні артисти, в тому числі Ольгерд Лукашевич, Майя Коморовська, Барбара Краффтувна, Аліна Яновська, Георгій Груза, Тереза ​​Ліповська, Єжи Поломський, Войцех Млинарський, Станіслав Брейдигант, Jacek Kawalec, Яцек Блавут та інші. Також був присутній міністр культури Богдан Здроєвський, який виголосив прощальну промову.

Похована поруч з чоловіком на Повонзківському цвинтарі у Варшаві[15] (секція 189-1-6).

Фільмографія ред.

рік назва Роль Коментарі
1939 Моя мама - це я![16] brak danych (?) Film nieukończony, prace przerwał wybuch II wojny światowej
1945 2 x 2 = 4 paniusia przed lustrem propagandowy, reżyseria: Antoni Bohdziewicz, Tadeusz Makarczyński
1953 Зробити справу pasażerka wagonu sypialnego komedia, reżyseria: Jan Rybkowski, Jan Fethke
1958 Солдат королеви Мадагаскару Aniela Lemięcka komedia muzyczna, reżyseria: Jerzy Zarzycki
1959 Тисяча талярів Eulalia komedia, reżyseria: Stanisław Wohl
1961 Друга людина Gorzycka obyczajowy, reżyseria: Konrad Nałęcki
1962 І ти станеш індіанцем redaktorka pisma «Kobieta Anioł» komedia sensacyjna, reżyseria: Konrad Nałęcki
Клуб холостяків swatka Dziurdziulińska komedia muzyczna, reżyseria: Jerzy Zarzycki
1963 Добрі гріхи Firlejowa komedia, reżyseria: Mieczysław Waśkowski
1965–1966 Громадянська війна Zofia Jankowska serial telewizyjny, reżyseria: Jerzy Gruza
1966 101 далматинець (фільм, 1961) Gęś (polski dubbing) animowany, reżyseria: Maria Piotrowska
1967 Шахрайська блоха Pchła Szachrajka (głos) animowany, reżyseria: Zofia Ołdak
1968 Слоне, будь ласка (мультсеріал) mama Pinia (głos) serial animowany, reżyseria: Piotr Paweł Lutczyn
1970 Дятел sanitariuszka komedia, reżyseria: Jerzy Gruza
1974–1977 'Сорокарічна Kobieta Pracująca serial telewizyjny, reżyseria: Jerzy Gruza
1976 Я метелик, або роман 40-річної Kobieta Pracująca komedia, reżyseria: Jerzy Gruza
1978 Привіт, Szpicbródka, або остання вистава короля зловмисників Makowska musical, reżyseria: Janusz Rzeszewski, Mieczysław Jahoda
Слоне, будь ласка mama Pinia (głos) animowany, reżyseria: Witold Giersz
1979 Таємниця шифру Марабу Molesta Zgrzypik, ciotka Malwinki (głos) animowany, reżyseria: Maciej Wojtyszko
1983 'Двадцяті… тридцяті… Міс Анджела musical, reżyseria: Janusz Rzeszewski
1986 Замінники Maria Piórecka, matka Kasi serial telewizyjny, reżyseria: Stanisław Bareja
1988 Пан Клекс у космосі kula informacyjna (głos) familijny, reżyseria: Krzysztof Gradowski
1991 Контрольовані дзвінки Lusia, ciotka Ochódzkiego komedia, reżyseria: Sylwester Chęciński
1993 Сорокарічна. 20 років потому Kobieta Pracująca (odcinki: 2, 7, 8, 12, 14, 15) serial telewizyjny, reżyseria: Jerzy Gruza
1993–1994 Казки пана Балагана Babcia Ala serial animowany, reżyseria: Bronisław Zeman
1995 101 dalmatyńczyków (film 1961) Gęś (polski dubbing) animowany, reżyseria: Ewa Złotowska
2000 Коли ночі стають короткими (wycięty epizod) dramat, reżyseria: Mona J. Hoel
2000–2001 Graczykowie фея (серії: 34, 39, 40, 52) Серіал, режисер Кшиштоф Ярошинський
2002 Graczykowie, czyli Buła i spóła wróżka (odcinek 39) serial telewizyjny, reżyseria: Krzysztof Jaroszyński
2008 Ще не вечір aktorka Irena dramat, reżyseria: Jacek Bławut
2009 Няня matka Hieronima (odcinek 115) serial telewizyjny, reżyseria: Jerzy Bogajewicz
2019 Убийте його і покиньте це місто Kobieta w pociągu (głos) film animowany, reżyseria: Mariusz Wilczyński

(wydany pośmiertnie)

Нагороди ред.

Нагороди ред.

  • 1952 — Почесна грамота міністра культури і мистецтва,
  • 1953 р. — Державна премія ІІ ступеня за сценічну діяльність "за видатні акторські заслуги в галузі сатири, зокрема в програмах Театру Сатириків і Театру Сирена у Варшаві ",
  • 1965 — Премія Голови за Радіо і телебачення за видатні акторські досягнення в телевізійних розважальних програмах,
  • 1967 — «Золота маска», нагорода редакції " Express Wieczorny ",
  • 1968 — «Золота маска», нагорода редакції " Express Wieczorny ",
  • 1968 — переможець плебісциту на найпопулярнішу жінку у Варшаві,
  • 1969 — «Золота маска», нагорода редакції " Express Wieczorny ",
  • 1970 — Мистецька премія міста Варшави,
  • 1971 — «Золота маска», нагорода редакції " Express Wieczorny ",
  • 1971 — Мистецька премія міста Варшави,
  • 1971 — Варшавець року[24] ,
  • 1973 — " Золотий мікрофон " за створення образів Пластуся та пані Євфимії та за сукупність видатної гри в радіопередачах для дітей і дорослих[25] ,
  • 1993 — " Wielki Splendor ", нагорода Театру Польського радіо за радіотворчість[26] ,
  • 1994 — «Прометей», премія за видатні сценічні досягнення,
  • 1995 — " Diamentowy Mikrofon " — Почесна нагорода з нагоди 70-річчя Польського радіо[25] ,
  • 1995 — «Grzymały Golden Laurel», нагорода Бидгощського театрального товариства за найкращих акторів,
  • 1995 — «Супер Віктор»,
  • 1995 — «Варшавянин 1995 року», титул у плебісциті " Express Wieczorny ",
  • 2002 — «Зірка польського телебачення», нагорода з нагоди 50-річчя TVP за творчість у телетеатрі та кабаре,
  • 2003 — Премія за життєві досягнення на 4-му фестивалі доброго гумору в Трай-Сіті ,
  • 2003 — Відбиток руки на набережній зірок під час 8-го Фестивалю зірок у Мендзиздроє ,
  • 2007 — Лавр майстра польського слова[27] ,
  • 2008 — «Комедійна актриса століття» — нагорода плебісциту " Золоті качки ",
  • 2008 р. — 5 місце в опитуванні «Політики» щодо найвизначніших польських акторів 20 століття.

Книги про Ірену Квятковську ред.

  • Роман Дзевонський, Ірена Квятковська та відомі злочинці, Муза 2003 ,ISBN 83-7319-479-7)
  • Ірена Квятковська читає «Дітей з Буллербіна» Астрід Ліндгрен (включає, серед іншого, профіль актриси; Бібліотека " Gazeta Wyborcza " 2007 ,ISBN 978-83-60225-79-0 ; серія: «Майстри слова»)
  • Марцін Вільк, Квятковська. Жарти закінчилися (2019)

примітки ред.

  1. ↑ Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #130023930 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  4. ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  5. ↑ http://www.thenews.pl/national/artykul150496_irena-kwiatkowska-star-takes-final-bow.html
  6. ↑ Metryki.Genealodzy.pl — akt urodzenia Ireny Kwiatkowskiej
  7. ↑ [1], Marcin Wilk, "Kwiatkowka: żarty się skończyły" 
  8. ↑ Irena Kwiatkowska była związana z Katowicami i Śląskiem
  9. ↑ Zmarła Irena Kwiatkowska.
  10. ↑ FilmPolski.pl - Irena Kwiatkowska (пол.)
  11. ↑ а б в г д е Odeszła Irena Kwiatkowska. polskieradio.pl. 3 березня 2011.
  12. ↑ Bolesław Kielski на сайті filmpolski.pl (пол.)
  13. ↑ Tygodnik «To & Owo» nr 5, 31.01.2017, s. 12-13
  14. ↑ TVN24 – Nie żyje Irena Kwiatkowska.
  15. ↑ Irena Kwiatkowska pożegnana przez rodzinę, przyjaciół i świat artystyczny. onet.pl. 14 березня 2010. Архів оригіналу за 17 березня 2011. Процитовано 26 березня 2023.
  16. ↑ [2], admin, "Jutro NIE idziemy do kina, czyli o filmach, które padły ofiarą wojny" 
  17. ↑ M.P. z 2010 r. nr 27, poz. 256 (Irena Kielska) «za działalność na rzecz rozwoju polskiej kultury, za osiągnięcia w pracy artystycznej».
  18. ↑ Order dla aktorki komediowej stulecia. prezydent.pl. 209-09-08. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 26 березня 2023.
  19. ↑ M.P. z 2001 r. nr 4, poz. 78 (Irena Kwiatkowska-Kielska) «za wybitne zasługi w długoletniej działalności radiowej».
  20. ↑ M.P. z 1955 r. nr 91, poz. 1144 «za zasługi w dziedzinie kultury i sztuki».
  21. ↑ Kronika wydarzeń w Warszawie 1 I–31 III 1976. Kronika Warszawy. 3 (27): 117. 1976.
  22. ↑ Hamelusz, Agnieszka (10 грудня 2005). Glorie Artis dla policjantów. Stołeczny Magazyn Policyjny. Komenda Stołecznej Policji (4 /2005).
  23. ↑ Pro Masovia – 2006 r. mazovia.pl.
  24. ↑ Encyklopedia Warszawy, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa, 1994, ISBN 83-01-08836-2, s. 929.
  25. ↑ а б Zmarła Irena Kwiatkowska. empik.com. 3 березня 2011.
  26. ↑ Wielki Splendor – nagrody Teatru Polskiego Radia wręczone. prsa.pl. 1 грудня 2008.
  27. ↑ Odeszła kolejna Mistrzyni. Mistrz Mowy Polskiej. marzec 2011.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ірена_Квятковська&oldid=39671910