Базиліка Святого Хреста (Варшава)

Бази́ліка Свято́го Хреста́ (пол. Kościół Świętego Krzyża) — храм у Варшаві, розташований на вулиці Краківське передмістя, що належить католицькому ордену лазаристів.

Базиліка Святого Хреста
Warszawa bazylika św. Krzyża 2010.jpg
52°14′19″ пн. ш. 21°01′00″ сх. д. / 52.23861° пн. ш. 21.01667° сх. д. / 52.23861; 21.01667Координати: 52°14′19″ пн. ш. 21°01′00″ сх. д. / 52.23861° пн. ш. 21.01667° сх. д. / 52.23861; 21.01667
Тип споруди церква
Розташування Польща ПольщаFlag of Warsaw.svg Варшава
Архітектор Йозеф Шимон Белотті
Скульптор Ян Юрій Плерш
Засновник Августин Міхал Стефан Радзейовський
Початок будівництва 1757
Будівельна система цегла
Стиль бароко
Належність Римо-Католицька Церква
Єпархія Варшавська архідієцезія
Стан культурна спадщина Польщіd і об'єкт культурної спадщини Польщіd[1]
Адреса Краківське передмістя, 3
Оригінальна назва пол. Bazylika Świętego Krzyża
Епонім Животворний Хрест
Вебсайт swkrzyz.pl
Базиліка Святого Хреста (Варшава). Карта розташування: Польща
Базиліка Святого Хреста (Варшава)
Базиліка Святого Хреста (Варшава) (Польща)
CMNS: Базиліка Святого Хреста у Вікісховищі
Скульптура Анджея Прушинського «Христос, що несе хрест»

Спочатку, на цьому місці стояла каплиця Святого Хреста, згадки про неї датуються 1510 роком. В 1525 році тут стояла дерев'яна церква що належала кафедрі св. Івана Хрестителя. 1615 року церква була перебудована, а 1653 — передана чернечому ордену лазаристів і стала центральним храмом ордену у Польщі.

Сучасна будівля була побудована в 16791696 роках в стилі бароко. Його проектувальником був королівський придворний архітектор Йозеф Шимон Беллотті, а фундаторами — абат Щука і примас Міхал Стефан Радзейовський, який освятив церкву 14 жовтня 1696 року.

Вежі, вкриті пізньобароковими куполами (17251737) виконані Йозефом Фонтаною. Фасад (1756) розроблений Якубом Фонтаною, прикрашений статуями роботи Яна Юрія Плерша.

В колонах храму поховані урни з серцями Фридерика Шопена (епітафія з каррарського мармуру зроблена в 1880 році Леонардом Марконі) і Владислава Реймонта (1929). У храмі є також епітафії Болеслава Пруса, Ігнація Крашевського, Юліуша Словацького та Владислава Сікорського.

В перші дні Другої світової війни храм був зруйнований. Були знищені також картини «Вечеря Господня» Франциска Смуглевича і «Розп'яття» Юрія Семигиновського. Під час Варшавського повстання, 6 вересня 1944 року, німці внесли до святині дві самохідні міни «Голіаф». Вибух зруйнував фасад храму, склепіння над нижньою церквою, Великий вівтар, вівтар св. Роха і св. Вінсента де Поля.

Храм був відбудований в 19451953 роках. З 1965 року при церкві збирається академічна спільнота «Древо життя» (Drzewo życia). У 2003 році папа Іван Павло ІІ надав церкві статусу Малої базиліки (basilica minor).

Статуя Ісуса ХристаРедагувати

Перед храмом у 1858 році встановлено статую Ісуса Христа, що несе хрест, відлиту з бетону у майстерні Ферранте Марконі, за проектом Анджея Прушинського, коштом Анджея Замойського. По кількох роках на скульптурі з'явились тріщини. На сторінках журналу «Вендровєц» уміщено заклик до пожертв для відливання скульптури у бронзі. У 1887 році психічно хворий чоловік пошкодив скульптуру, відірвавши руку Христа. Це прискорило прийняття рішення про виконання відливку у бронзі. Статую точно відтворено у 1889 році в Римі Піусом Велонським. Пам'ятник встановлено 2 листопада на новому фундаменті з чорного граніту, спроектованому Стефаном Шиллером із позолоченим написом Sursum Corda (вгору серця).

Бетонну статую Христа перевезено до Крушини і розміщено на гробівці Любомирських. Нині знаходиться перед тамтешнім парафіяльним Костелом св. Матвія Апостола.

У вересні 1944 року внаслідок детонації «Голіафів», бронзова фігура Христа впала на бруківку і лежала з рукою знесеною вгору, вказуючи на напис на цоколі. 22 жовтня 1944 року німці вивезли її з Варшави з метою переплавлки, однак разом із пам'ятником Миколаєві Копернику, викинули до придорожного рову в Гайдуках Низьких, де статуї знайдено польськими солдатами. Обидва пам'ятники перевезено до Варшави і відреставровано в майстерні братів Лопєнських. Статую наново постала перед костелом 19 липня 1945 року, освячена у присутності президента Республіки Польща Болеслава Берута і представників уряду, що прибули на відкриття пам'ятника Миколаєві Копернику.

Вівтар ВітчизниРедагувати

Нині в базиліці триває реконструкція знищеного під час варшавського повстання вівтаря Найсвятішого Сакраменту і Святої Трійці в правій наві, свого часу виготовленого за проектом Тильмана Ґамерського. Завершення відбудови храму і вірне відтворення вівтаря повинні стати вшануванням 25 річниці понтифікату Івана Павла II і надання статусу Малої базиліки. У березні 2004 року на прохання парафіян Іван Павло ІІ підписав урочистий акт про відбудову вівтаря Найсвятішого Сакраменту. Висловив також волю, аби з огляду на виняткове значення храму для Варшави і цілої Польщі, вівтар було названо Вівтарем Вітчизни.

Надавання меси по радіоРедагувати

З 21 вересня 1980 року щонеділі, з 9.00 до 10.00 (за польським часом) транслюється наживо меса. За часів ПНР надавання велось на хвилях ІІ та IV каналів Польського радіо. З 1989 року і дотепер на І каналі.

Радіотрансляція стала результатом перемовин поміж урядом та страйкарями корабельні в Гданську, яке знайшло своє втілення в протоколі порозуміння від 31 серпня 1980 року.

ПосиланняРедагувати

  1. Реєстр пам'яток