Ян Бжехва

польський письменник

Ян Бже́хва (пол. Jan Brzechwa), справжнє ім'я Ян Віктор Лесман (пол. Jan Wiktor Lesman; 15 серпня 1898, Жмеринка, Російська імперія — 2 липня 1966, Варшава, ПНР) — польський поет, письменник, перекладач.

Ян Бжехва
пол. Jan Brzechwa
Jan Brzechwa 20-16.jpg
Ім'я при народженні Ян Віктор Лесман (пол. Jan Wiktor Lesman)
Псевдо Бжехва
Народився 15 серпня 1898(1898-08-15) або 15 серпня 1900(1900-08-15)[1][2]
Жмеринка, Браїлівська волость, Вінницький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 2 липня 1966(1966-07-02)[1][2]
Варшава, ПНР[1]
Поховання Повонзківський цвинтар і Військові Повонзки
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Національність польський єврей
Діяльність поет, перекладач, дитячий письменник, сценарист, поет-адвокат, письменник, адвокат
Alma mater Faculty of Law and Administration, University of Warsawd
Мова творів польська[2]
Жанр фантастика
Magnum opus Q9355936?
Членство Польський PEN Clubd
Родичі Bernard Lesmand, Болєслав Лєсьмян і Antoni Eisenbaumd
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден «Прапор Праці» I ступеня

CMNS: Ян Бжехва у Вікісховищі

Біографія та творчістьРедагувати

Ян Бжехва народився 15 серпня 1898 у Жмеринці, в сім'ї спольщених євреїв[3]. В окремих джерелах роком народження письменника поданий 1900, але дослідниками, на підставі архівних документів, достойменно встановлено, що ця дата некоректна[4].

Мати Яна Бжехви, Міхаліна Левіцька (пол. Michalina Lewicka), була вчителькою французької мови. Батько, Олександр Лесман (пол. Aleksandr Lesman), працював інженером на залізниці. Дідусь письменника, Бернард Лесман (пол. Bernard Lesman), займався книговиданням у Варшаві, а кузин Болеслав Лесман був відомим поетом. Родина Яна Бжехви мала єврейське походження, але вже протягом кількох поколінь не сповідувала юдаїзм та не дотримувалася традицій[3][5]. З цього приводу, зокрема, жартував Болеслав Лесман[3]:

  Самі артисти й жодного лихваря, у якого можна було б позичити трохи грошей!
 

Справжнє ім'я Яна Бжехви — Ян Віктор Лесман. Свого часу він змінив його для того, аби уникнути плутанини з двоюрідним братом, поетом Болеславом Лесманом, котрий писав під літературним псевдонімом Болеслав Лесьмян (пол. Bolesław Leśmian), а також, щоб ім'я більше походило на польське. «Бжехва» (пол. brzechwa), у перекладі з польської, означає стрижень стріли, промінь. Псевдонім підказав письменникові брат Болеслав[4][6]:

  Подумай, як це красиво: оперена частина стріли
 

Через працю батька, родина багато разів переїздила: Лесмани мешкали спочатку у Жмеринці, пізніше у Києві, Великих Луках, Варшаві, Луганську, Казані. Ян закінчив Науково-виховний заклад отців єзуїтів у Хирові. У Казані протягом року вивчав медицину, потім покинув і перейшов на полоністику. Після здобуття Польщею незалежності, повернувся до Варшави і вступив до Варшавського університету на юридичний факультет[3].

Під час польсько-радянської війни (1919—1920) Ян Бжехва служив у 36 піхотному полку Академічного Легіону[pl]. Тоді ж він почав активно писати — готував матеріали для гумористичних журналів, театральних постановок. Дебютував як письменник Бжехва ще 1915, у підлітковому віці, публікуючи свої перші вірші в петроградському «Штандарті» та київському виданні «Українське колосся». За вірш, присвячений померлому 1916 року Генрику Сенкевичу, отримав нагороду[4].

У 1926 році було опубліковано першу збірку віршів письменника «Вигадані образи». Перша збірка віршів для дітей, під назвою «Танцювала голка з ниткою», вийшла 1938 року. Одночасно Бжехва продовжував працювати юристом, послуговуючись у цій сфері своїм справжнім ім'ям — Ян Лесман. Юриспруденція, протягом всього життя, була його основним заняттям. Він спеціалізувався на авторському праві, був співзасновником, юрисконсультом (1924—1939), президентом (1957—1962) Польського товариства авторів та композиторів ZAiKS[pl]. Після Другої світової війни працював юридичним радником видавництва «Читач»[4].

Одними з найвідоміших творів Яна Бжехви стали казки про пана Ляпку: «Академія пана Ляпки» (1946), «Мандри пана Ляпки» (1961) та «Тріумф пана Ляпки» (1965). Книги неодноразово перевидавалися, їх було екранізовано та перекладено кількома мовами. В цілому, за мотивами багатьох творів Яна Бжехви було знято анімаційні та художні фільми, створено телевізійні та театральні постановки. До більшості з них письменник писав сценарії сам.

Також Ян Бжехва був перекладачем. Зокрема, перекладав польською мовою поезію та прозу російських авторів: Олександра Пушкіна, Василя Жуковського, Миколу Некрасова, Антона Чехова, Володимира Маяковського, Сергія Єсеніна, Петра Єршова. У своїх власних творах використовував багато жартів, сатири, іронії, логічних та математичних загадок, алюзій. Ян Бжехва є автором одного з найскладніших для вимови віршів польською мовою — «Хрущ» (пол. Chrząszcz). Перший рядок з віршика став популярною польською скоромовкою і увійшов до підручників.

  Польський оригіналопис файлу Український переклад
W Szczebrzeszynie chrząszcz brzmi w trzcinie Хрущ бринить у Щебжешині,
I Szczebrzeszyn z tego słynie. З цього знаний він донині.
Wół go pyta: «Panie chrząszczu, Віл питає: „Пане хрущу,
Po cóż pan tak brzęczy w gąszczu?“ Нащо брините у пущі?»
Пам'ятники герою вірша «Хрущ» Яна Бжехви у Щебрешині

1968 року вийшла друком автобіографічна повість Яна Бжехви «Час дозрівання» (пол. Gdy owoc dojrzewa) про дитячі та юнацькі роки, проведені в Україні та Росії. Письменник був тричі одружений та мав чимало любовних романів, до кінця життя мешкав у Варшаві. Мав єдину дочку — Кристину, від першого шлюбу[4]. Похований на кладовищі Військові Повонзки.

Вибрані твориРедагувати

  • 1926 — Вигадані образи (Oblicza zmyślone), збірка віршів
  • 1929 — Талісмани (Talizmany), збірка віршів
  • 1932 — Третє коло (Trzeci krąg), збірка віршів
  • 1935 — Полин і хмара (Piołun i obłok), збірка віршів
  • 1938 — Танцювали голка й нитка (Tańcowała igła z nitką), збірка віршів
  • 1939 — Качка-дивачка (Kaczka Dziwaczka), збірка віршів
  • 1945 — Байка про корсара Палемона (Baśń o korsarzu Palemonie), поема
  • 1946 — Академія пана Ляпки, повість
  • 1946 — Пан Дропс та його трупа (Pan Drops i jego trupa), поема
  • 1946 — Пригоди Блохи-Хитрунки (Przygody Pchły Szachrajki), поема
  • 1946 — Пташині плітки (Ptasie plotki), вірш
  • 1946 — Казав сові дятел (Opowiedział dzięcioł sowie), поема
  • 1947 — Байка про сталевого їжака (Baśń o stalowym jeżu), поема
  • 1948 — На островах Бергамутах (Na wyspach Bergamutach), вірш
  • 1948 — Пригоди лицаря Шалавіли (Przygody rycerza Szaławiły), поема
  • 1951 — Вчимося ходити (Uczymy się chodzić), поема
  • 1953 — Театр Петрушки (Teatr Pietruszki), повість
  • 1953 — Бжехва дітям (Brzechwa dzieciom), збірка віршів
  • 1953 — Прогули (Wagary), повість
  • 1953 — Витівки лиса Віталіса (Szelmostwa lisa Witalisa), вірш
  • 1954 — Байки та казки (Bajki i baśnie), збірка творів
  • 1955 — Результати конкурсу (Rozstrzygnięcie konkursu), оповідання
  • 1955 — Вибрані вірші (Wiersze wybrane), збірка віршів
  • 1957 — Чарівник (Magik), вірш
  • 1958 — Висмоктане з ноги (Wyssane z nogi), збірка віршів
  • 1958 — Сто байок (Sto bajek), збірка віршів
  • 1958 — «Час дозрівання» (Gdy owoc dojrzewa), повість
  • 1961 — Мандри пана Ляпки (Podróże pana Kleksa), повість
  • 1964 — Сміху варте (Śmiechu warte), збірка віршів
  • 1965 — Від казки до казки (Od baśni do baśni), збурка поезії
  • 1965 — Тріумф пана Ляпки (Tryumf pana Kleksa), повість
  • 1967 — Місце для насмішника (Miejsce dla kpiarza), збірка сатири та гуморесок
  • 1968 — Жахливі оповідання (Opowiadania drastyczne), збірка прози
  • 1968 — Лірика мого життя (Liryka mego życia), збірка віршів

Премії та нагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

 
Могила Яна Бжехви у Варшаві

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124437400 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г Witold Głowacki (25 grudnia 2018). Jan Brzechwa. Życie bajkopisarza to historia dla dorosłych. polskatimes.pl (пол). Процитовано 2019-11-28. 
  4. а б в г д е ж и Janusz R. Kowalczyk (lipiec 2013). Jan Brzechwa. culture.pl (пол). Dziennik Zachodni. Процитовано 2019-10-12. 
  5. Barbara Kasprzyk (2013-07-23). Mariusz Urbanek – „Brzechwa nie dla dzieci” – recenzja i ocena. histmag.org (пол). Pierwszy polski portal historyczny. Процитовано 2019-11-28. 
  6. Piotr Adamczewski (2013-07-06). Pierzasty koniec strzały czyli Brzechwa. polityka.pl (пол). Polityka. Процитовано 2019-11-28. 
  7. Uchwała Rady Państwa z dnia 22 lipca 1953 r. o nadaniu odznaczeń państwowych. prawo.sejm.gov.pl (пол). ISAP. 1953-07-22. Процитовано 2019-10-12. 
  8. Kronika życia literackiego w PRL 1964. rcin.org.pl (пол). Процитовано 2019-10-12. 
  9. Нові назви вулиць у Жмеринці. zhmerynka.city. 17.11.2018. Процитовано 2019-10-12. 

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати