Іванівці (Мукачівський район)
Іва́нівці — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі. Адміністративний центр Івановецької сільської громади.
| село Іванівці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Тер. громада | Івановецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21040110010010794 |
| Облікова картка | Іванівці (Мукачівський район) |
| Основні дані | |
| Засноване | 1400 |
| Населення | 1222 |
| Площа | 1,736 км² |
| Густота населення | 703,92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89622 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°28′18″ пн. ш. 22°38′43″ сх. д. / 48.47167° пн. ш. 22.64528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
117 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Іванівці, вул. Миру, 15 |
| Карта | |
  Іванівці | |
 Іванівці | |
| Мапа | |
| |
Орган місцевого самоврядування — Івановецька сільська рада. Населення становить 1222 особи.
Історія
ред.Згадується у XIII столітті, а вперше його назва була названа в 1333 році. У 1391 р. згадується як майно королеви.
Іванівці згадується в XIV столітті як село, де займалися вирощуванням винограду.
Залишки місцевої середньовічної церкви були виявлені в 1869 році. Ймовірно, вона припинила існування після 1650 року.
У XIX столітті село було відоме своїми лікувальними ваннами, а в 1881 році в південно-східній частині села була побудована лікувальна лазня.
У 1947 р. між селами Іванівці і Лохово НКВД СРСР влаштувало автокатастрофу, щоб убити греко-католицького єпископа Теодора Ромжу. Єпископ лишився живий, і тоді його отруїли в лікарні Мукачева. 31 жовтня 1993 р. біля с. Іванівці відкрили пам'ятник єпископу-мученику.
Церква св. великомученика Дмитра. 1830.
У XIV ст. в Малих і Великих Іванівцях поряд з руським населенням проживало багато римо-католиків, які мали мурований храм, залишки якого ще було видно в кінці XIX ст. (замальовки цих руїн зробив відомий закарпатський історик Тиводар Легоцький у 1869 p.), а також певна кількість реформатів.
У XVII ст. села злилися під назвою Іванівці. Церкву згадують у 1692 р. У 1704 р. будинок парохії і дерев'яна церква стояли пусткою. У 1733 р. вже не згадують інші конфесії, крім греко-католицької. Тоді ж іде мова про стародавню дерев'яну церкву св. Дмитра.
Теперішня церква є типовою мурованою спорудою базилічної форми, яку датують 1878 р. До 1927 р. церква була вкрита шинґлами. У 1927–1928 роках проведено ремонт, очолюваний майстром М. Білаком. Іван і Юрій Товтини, які працювали в Америці, дали гроші на бляху. Тоді ж розбудували вівтарну частину і прибудували захристію. З місцевих майстрів згадують Юрія Кармазина. Церкву всередині малював художник С. Сарновський у 1954 р., коли священиком був о. Василь Дюлай, а кураторами — Дмитро Дерев'яних, Дмитро Кека та Дмитро Митрьо. У 1984 р. за о. Василя Шемета, кураторів Івана Кеки, Івана Кармазина та Дмитра Ґерея ужгородський художник Василь Павліщук виконав нове малювання.
Біля церкви споруджено металеву дзвіницю з трьома дзвонами. Найменший відлив в Малих Геївцях у 1931 р. за 3500 корон, пожертвуваних Василем з Клячанова та його дружиною Анною Герц. Великий дзвін відлив Фрідєш Шелтенгофер з синами в Шопроні (Угорщина).
Присілки
ред.Брод
Брод - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Іванівці
Згадки: 1264/270: Borod, 1357: Brod
Малі Іванівці
Малі Іванівці - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Іванівці
Згадки: 1600: Kisiványi, 1645: Kis Ivani
Кулінкоц
Кулінкоц - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Іванівці
Згадки: 1600: Kulinkóc , 1610: Kulinko, 1630: Kulinka, 1645: Kulinkafalva, 1851: Kolinkócz, 1873: Kolinkoc, 1882: Kulinkóc, 1888: Kulinkócz, 1892: Kulinkócz, 1902: Klulinkócs
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1251 особа, з яких 596 чоловіків та 655 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1222 особи.[2]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,71 % |
| російська | 0,65 % |
| румунська | 0,25 % |
| угорська | 0,08 % |
| інші | 1,31 % |
Відомі люди
ред.В селі народилися:
- Врабель Олександр Михайлович — український співак;
- Лавкай Василь Васильович (1984—2015) — боєць Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».
- Манайло Федір Федорович — народний художник України, один із засновників закарпатської школи живопису.
Туристичні місця
ред.- храм св. великомученика Дмитра. 1830.
- Залишки місцевої середньовічної церкви були виявлені в 1869 році. Ймовірно, вона припинила існування після 1650 року.
- У XIX столітті село було відоме своїми лікувальними ваннами, а в 1881 році в південно-східній частині села була побудована лікувальна лазня.
- 31 жовтня 1993 р. біля с. Іванівці відкрили пам'ятник єпископу-мученику Ромжі
Примітки
ред.- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання
ред.- Погода в селі Іванівці [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Закарпатські Іванівці будуть мати унікальний музей села[недоступне посилання з лютого 2019]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |