Малі Геївці
Малі́ Геївці — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області. Підпорядковане Великогеєвецькій сільській раді.
| село Малі Геївці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Ужгородський |
| Рада | Великогеєвецька сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA21100190050011009 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1342 |
| Населення | 760 |
| Площа | 0,002 км² |
| Поштовий індекс | 89434 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°29′57″ пн. ш. 22°18′12″ сх. д. / 48.49917° пн. ш. 22.30333° сх. д. |
| Водойми | р. Латориця |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89432, с. Великі Геївці, вул. Головна, 11 |
| Карта | |
  Малі Геївці | |
 Малі Геївці | |
| Мапа | |
| |
Географія
ред.Село розташоване на річці Латориця.
Присілки
ред.Хутори
Хутори — обєднане з селом Малі Геєвці рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967
Перша згадка у XIX столітті
Історія
ред.На південно-східній околиці Малих Геївців, в урочищі Дийнеш Егрі, на ледь помітному підвищенні — тришарове поселення доби неоліту і енеоліту. Дослідження проводив Ф. М. Потушняв в 1974 році і засвідчив шари культури алфельдської і мальованої кераміки, шари тисо-полгарської та баденської культур. В урочищі Стороріччя, що на віддалі 3 кілометра в південно-східному напрямку від села, поселення ранньозалізного віку VI—IX століть до нашої ери (куштановицька культура). Досліджувалося І. І. Поповичем в 1973—1975 роках. Виявлено житла, господарсько-виробничі споруди.
В урочищі Сиг розташоване двошарове поселення III—IV і VIII—IX століттях нашої ери. Досліджувалося експедицією УжДУ в 1975 році. Відкрито два напівземлянкові житла, господарські ями. В околицях села знайдено бронзовий скарб, у складі якого первісно знаходилися десятки бронзовий виробів. Збереглися чотири чекано-молоти, меч з полоскою і черенкоподібною рукояткою.
Перша згадка у 1394 році під назвою Geyeuch. Місцевий ливарний цех засновано ще 1793 року Іштваном Ласло — землевласником з комітату Унґ.
Відомі дворянські роди, що проживали у селі: Еґрі, Панкотай, Ладані, Яворський, Бенко, Дарані, Бурок, Беленський, Рацкові, Нодь, Кіш, Ласло, Барток, Діошегі, Федьвернекі, Берегі.
В селі зафіксовано герб родини Бенко, вінбув отриманий від імператора Фердинанда II в 1619 році і опублікований в комітаті Унг. Перший предок родини Федьвернекі родом із села — Ісаак Федьвернекі в 1568 році.
Панкотай отримала село у користування від Фердинанда II 27 листопада 1559 року.
Церква Успіння пр. Богородиці. 1992.
У 1940 р. в селі було 516 реформатів, 305 греко-католиків, 147 римо-католиків, 38 євреїв. Греко-католицька церква діяла в пристосованому будинку з вальків (саману). Вівтарний образ намалював Й. Бокшай, а подарували його церкві Ференц Орос з дружиною Єлизаветою Бийреш.
У 1949 р. радянський режим ліквідував знамениту фабрику виробництва дзвонів Ференца Еґрі, а приміщення перетворено на колгоспні склади. У 1956 р. греко-католицьку церкву закрили, а згодом переобладнали під столярну майстерню.
У 1989 р. громада відновила діяльність, а в 1992 р. стараннями Амбруша Долґоша та останнього робітника дзвонарні Йосипа Койсо під церкву пристосували вцілілу будівлю колишньої фабрики. На кошти всіх жителів села будинок переробили, і 15 серпня 1991 р. відбулася перша служба Божа. Перед входом встановили дзвіницю з одним дзвоном Ф. Еґрі, що зберігся, виготовленим 1939 р. Через рік храм освятили єпископи Іван Маргітич та Йосип Головач.
Політика
ред.Парламентські вибори, 2019
ред.На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 210577, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстрований 561 виборець, явка 43,67 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 62,72 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 11,40 %, за «Опозиційну платформу — За життя» — 6,14 %.[1] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Йосип Борто (самовисування) — 73,36 %, за Андрія Андріїва (самовисування) — 8,61 %, за Роберта Горвата (самовисування) — 5,33 %[2].
Відомі жителі
ред.- Ференц Еґрі — (народився тут 1864 року) — один з найвідоміших угорських виробників дзвонів 20 століття. Навіть в Австралії було знайдено дзвін з його ливарного виробництва.
- Ласло Боді — фронтмен відомої музичної групи «Републіка» (народився тут 1965 року).
Туристичні місця
ред.- На південно-східній околиці Малих Геївців, в урочищі Дийнеш Егрі, на ледь помітному підвищенні — тришарове поселення доби неоліту і енеоліту. Дослідження проводив Ф. М. Потушняв в 1974 році і засвідчив шари культури алфельдської і мальованої кераміки, шари тисо-полгарської та баденської культур.
- В урочищі Стороріччя, що на віддалі 3 кілометра в південно-східному напрямку від села, поселення ранньозалізного віку VI—IX століть до нашої ери (куштановицька культура). Досліджувалося І. І. Поповичем в 1973—1975 роках. Виявлено житла, господарсько-виробничі споруди.
- В урочищі Сиг розташоване двошарове поселення III—IV і VIII—IX століттях нашої ери. Досліджувалося експедицією УжДУ в 1975 році. Відкрито два напівземлянкові житла, господарські ями.
- В околицях села знайдено бронзовий скарб, у складі якого первісно знаходилися десятки бронзових виробів. Збереглися чотири чекано-молоти, меч з полоскою і черенкоподібною рукояткою.
- храм Успіння пр. Богородиці. 1992. Вівтарний образ намалював Й. Бокшай
- У 1949 р. радянський режим ліквідував знамениту фабрику виробництва дзвонів Ференца Еґрі, а приміщення перетворено на колгоспні склади.
Примітки
ред.- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 68, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 68, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022.
|
Це незавершена стаття з географії Закарпатської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |