Іванівка (Богуславський район)

Іва́нівка (до 1945 — Янівка) — село в Україні, у Богуславському районі Київської області. Населення становить 1634 осіб. З 2019 року голова сільської ради Кисільов Владислав Вікторович. З кінця 2019 року село входить до складу Миронівської ОТГ як старостинський округ №5[1].

село Іванівка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Богуславський
Рада/громада Іванівська сільська рада
Код КОАТУУ 3220681801
Облікова картка Іванівка 
Основні дані
Колишня назва Янівка
Населення 1634
Площа 4,7 км²
Густота населення 347,66 осіб/км²
Поштовий індекс 09724
Телефонний код +380 4561
Географічні дані
Географічні координати 49°33′08″ пн. ш. 31°05′57″ сх. д. / 49.55222° пн. ш. 31.09917° сх. д. / 49.55222; 31.09917Координати: 49°33′08″ пн. ш. 31°05′57″ сх. д. / 49.55222° пн. ш. 31.09917° сх. д. / 49.55222; 31.09917
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Водойми р. Нехворощ
Відстань до
районного центру
37 км
Місцева влада
Адреса ради 09724, с. Іванівка; тел. 3-43-45
Карта
Іванівка. Карта розташування: Україна
Іванівка
Іванівка
Іванівка. Карта розташування: Київська область
Іванівка
Іванівка
Мапа


ГеографіяРедагувати

Розташоване за 37 км від районного центру — міста Богуслав, на річці Нехворощ. Село перетинає автошлях Н01 та залізнична гілка Миронівка-Цвіткове.

ІсторіяРедагувати

Археологія та давня історіяРедагувати

На території села та у його околицях виявлено кілька поселень трипільської культури, раннього залізного віку та черняхівської культури[2]. Ці пам'ятки вказують на те, що територія середньої течії р.Нехворощ, де розташовано населений пункт була сприятливою для оселення людей з давніх часів.

Історія селаРедагувати

Через східну частину земель села у 1875 році прокладено Білоцерківсько-Знам'янську частину Фастівської залізниці. Рух розпочато 23 листопада 1876 року[3]. Будівництво фінансувалось акціонерним товариством. Безпосередньо роботами займався С. Поляков. Автор проекту - інженер барон Отто (Оскар) Федорович Ган (голова правління "Общества Курско-Харьковско-Азовской железной дороги"[4]). Ця гілка з'єднала Києво-Брестську та Харківсько-Миколаївську залізниці. У будівництво вклалась родина Понятовських (одні з перших виробників цукру на території України), що мали цукрові заводи у присілку с.Таганча. Саме за назвою маєтку з якого транспортували цукор і названо станцію Таганча на залізниці у селі[5].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Янівка Вільховецької волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 1 тисяча осіб, налічувалось 168 дворових господарств, існували православна церква та 5 постоялих будинків[6]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2410 осіб (1219 чоловічої статі та 1191 — жіночої), з яких 2406 — православної віри[7].

В 1925 р. в Янівці організовано ТСОЗ «Сівач». В 1929-1930 рр. – колгоспи «Сівач» (голова П.Г. Олійник), ім. 1-го Травня (голова С.В. Кучменко) та «Червоний борець». В жовтні 1931 р. колгосп «Червоний борець» виконав план хлібозаготівлі на 19,6%, а колгосп «Сівач» – на 29%. Обидва були занесені на «чорну дошку». Постановою правління РКС від 10.01.1932 року колгосп «Сівач» був востаннє попереджений щодо виконання плану хлібозаготівлі: в разі невиконання постанови буде вжито найсуворіших заходів. Того ж року с. Янівка було занесене на «чорну дошку» як зволікач темпів хлібозаготівлі та потурання куркулеві. Під час Голодомору 1932-1933 рр. в Янівці померло понад 80 осіб, з них – 17 дітей. 5 іванівчан, які проживають зараз в селі, пережили Голодомор. В 30-х роках репресовано 12 осіб, серед них – І.Я. Коба, одноосібник, засуджений в 1933 році до 3-х років заслання, та К.А. Романченко, колгоспник, в 1933 році засуджений до 5-ти років позбавлення волі[8].

КультураРедагувати

РелігіяРедагувати

Перша церква в селе збудована 1771 року. До цього прихожани ходили до церкви сусіднього с.Вільховець. До збудованої церкви було 65 дворів прихожан та священик Алєксєй Клімов[9]. У 1771 році староста гетьмана Браницького виділяє 83 десятини землі.

1780 р. збудовано нову церкву в честь Архангела Михаїла за кошти прихожан. У 1797 році вона перейшла з унії в православ'я.

1896 року церкву перебудували на пожертви прихожан. Вона залишилась дерев'яною, п'ятикупольною, з новозбудованим престолом, з липового дерева.

За даними клірових відомостей в церкві села служили[10]:

Клімов Алексій (1772-?)

Шумский Міхаіл (?-1792)

Елинецький Симеон (1972-1824)

Корибут-Дашкевич Міхаіл Філіпов (1827-?)

Дашкевич Ніколай Філіпов (1840-1876)

Петрушевський Іоан Іакіндінов (1876-1892)

Подгородецький Аристарх Павлов (1892-?)

Після Жовтневого перевороту, у 1919 році церква була частково зруйнована, зняли куполи. Під час Другої світової війни всередині храму зробили військовий госпіталь, який використовували як і радянські, так і німецькі солдати. Пізніше приміщення перекваліфікували в школу, де також працювали майстерні. Стіни храму розібрали вже після закінчення Другої світової війни.

Християнська церковна громада офіційно відновлена (зареєстрована) 12 вересня 1991 року священиком о. Митрофаном. Він же 1992 році заклав фундамент для будівництва нової церкви на місці старого храму. Будівництво відбувалося за кошти громади, колгосп допомагав матеріалами. Були вибудувані стіни. В 1995-1996 році будівництво церковного приміщення припинилось. З 1999 року настоятелем церкви став о.Миколай Бойко. У 2004 будівництво церковної споруди відновилось. Храм освячено архімандритом Никодимом на честь Архістратига Михаїла 14 листопада 2010 року. За інформацією з офіційної сторінки благочиння парафіян храму налічується близько 50 осіб. Православний Свято-Михайлівський храм належить до Богуславського благочиння Білоцерківської єпархії УПЦ (МП). Настоятель — протоієрей Миколай Бойко.[11]

ОсвітаРедагувати

В селі діє Іванівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий садок" [12]. Директор - Глазко Лариса Миколаївна.

Пам'ятки, визначні місцяРедагувати

АрхеологічніРедагувати

  • Курганна група з двох курганів на північ від села в ур.Бурти.
  • Курганна група на південь від села в ур.Бурти. Досліджена експедицією Інституту археології АН УРСР.

Меморіали, пам'ятникиРедагувати

  • Братська могила воїнів радянської армії біля станції Таганча.
  • Братська могила воїнів радянської армії та меморіальна дошка з іменами односільчан загиблих у Другій світовій війні. Розташована в Парку пам'яті у центрі села.
  • Пам'ятний знак «Жертвам Голодомору 1932-1933 рр.» Встановлений у центрі села з використанням постаменту колишнього пам'ятника В.І.Леніну рішенням виконкому Іванівської сільської ради від 13 серпня 2003 р. Ініціатором був сільський голова О.П.Глазко[8].

ПерсоналіїРедагувати

Кавалери ордена Святого ГеоргіяРедагувати

  • РОМАНЧЕНКО Семен Архипович уродженець села — 132-й піхотний Бендерский полк, старший унтер-офицер. Нагороджений 4.11.1915 у с.Гривка від "Имени Государя Императора, Его Императорским Высочеством Великим Князем Георгием Михайловичем" за боевые отличия (№15138)[13].
  • ЯКУБЕНКО Сергій Харитонович, 1889 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта середня. Підпоруччик. У білих військах Східного фронту. Поручик. Взятий в полон. З 1919 на особливому обліку у Красноярской ЧК. До літа 1920 у концтаборах Москви, потім переданий до РККА. На 1 серпня 1921р. у Гражданских учреждениях Смоленской губернії[14]. Пізніше проживав у с. Іванівка, колгоспник. Трійкою при УНКВС по Київській області 13 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 25 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році. (В 1915 р. мав 4-й Георгіївський Хрест, повний кавалер (№18369) 8 Туркестанский стр. генерал-адъютанта фон Кауфмана полк, подпрапорщик. "За выдающиеся подвиги храбрости и самоотвержения в боях против неприятеля на основании п. 18 ст. 67 Георгиевского Статута".[15].).

Уродженці, репресовані радянською владоюРедагувати

  • БЕРЕГОВИЙ Мусій Омелянович (1981 — 1938), табельник служби шляху залізничної станції Таганча. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
  • БОСЕНКО Василь Данилович (1895 - 1937), колгоспник. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році[16].
  • ДЕРІЄНКО Гнат Іванович (1908 р.н.) Освіта незакінчена вища. Діюча армія, червоноармієць. Військовим Трибуналом засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1999 році.
  • ДИРІЙ Ничипір Олександрович (1897 - 1938), колгоспник. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
  • ДОНИК Максим Ілліч (1878 р.н.) Освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, тимчасово не працював. Засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1966 році.
  • ЗАДНІПРЯНИЙ Іван Денисович (1901 р.н), колгоспник. Засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.
  • ЗАДНІПРЯНИЙ Олексій Денисович (1906 р.н.), колгоспник. Засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.
  • ЗАДНІПРЯННИЙ Пилип Денисович (1911 р.н.). Проживав у м. Біла Церква, відбував покарання. Засуджений до 8 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.
  • КОБА Іван Якимович, 1900 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, малописьменний. Проживав у с. Іванівка, селянинодноосібник. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 17 січня 1933 року виселений на 3 роки за межі України. Реабілітований у 1989 році.
  • ПОТІЄНКО Павло Герасимович, 1900 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, машиніст паровозного депо станції 143 Миронівка. Військовим Трибуналом Південно Західної залізниці 29 липня 1944 року засуджеC ний до 8 років позбавлення волі. Реабілітований у 1990 році.
  • ПРОЦАК Марія Олександрівна, 1923 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українка, освіта початкова. Проживала у Німеччині, робітниця цегляного заводу. Військовим Трибуналом 108 СД 2 квітня 1945 року засуджена до 10 років позбавлення волі. Реабілітована у 1957 році.
  • РАТУШНИЙ Павло Тихонович, 1895 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, рахівник споживчого товариства. Трійкою при УНКВС по Київській області 31 серпня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 7 вересня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
  • РОМАНЧЕНКО Каленик Архипович, 1896 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, колгоспник. Трійкою при УНКВС по Київській області 13 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 25 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
  • РОМАНЧЕНКО Іван Гнатович, 1900 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, колгоспник. Трійкою при УНКВС по Київській області 13 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 25 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
  • РОМАНЧЕНКО Костянтин Юхимович,1896 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, робітник залізничної станції Миронівка. Трійкою при УНКВС по Київській області 16 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 29 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1959 році.
  • РОМАНЧЕНКО Федір Іванович, 1899 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, тимчасово не працював. Трійкою при УНКВС по Київській області 11 вересня 1937 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1966 році.
  • СЕНЧЕНКО Олександр Андрійович, 1908 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, колгоспник. Трійкою при УНКВС по Київській області 16 серпня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 27 серпня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
  • СЛЮСАРЕНКО Федір Микитович, 1880 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, колгоспник. Трійкою при УНКВС по Київській області 11 вересня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 23 вересня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
  • СОЛОМКО Мефодій Васильович, 1891 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, малописьменний. Проживав у с. Іванівка, колгоспник. Трійкою при Колегії ДПУ УРСР 26 квітня 1933 року засуджений до 5 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.
  • СОЛОСКО Мефодій Васильович, 1891 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, колгоспник. Трійкою при УНКВС по КиC ївській області 13 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 25 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.
  • ШАЛАМАЙ Андрій Прокопович, 1910 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Іванівка, колгоспник. Трійкою при УНКВС по Київській області 15 вересня 1937 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.
  • ЩИГАРЦЕВ Іван Євдокимович, 1890 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта вища. Проживав у м. Києві, викладач Київського кооперативного інституту. Трійкою при УНКВС по Київській області 19 листопада 1931 року виселений на 5 років за межі України. Реабілітований у 1989 році[17].
  • ЯКУБЕНКО Андрій Акимович (Якимович), 1906 року народження, с. Іванівка Богуславського району, українець, освіта середня. Проживав у с. Іванівка, учитель місцевої неповної середньої школи. Трійкою при УНКВС по Київській області 13 квітня 1938 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.

Загиблі у Російсько-українській війні (з 2014р.)Редагувати

  • ЩУРЕНКО Микола Григорович (27 серпня 1977р., с.Калинівка Васильківський р-н, Київська обл - 19 травня 2015 року с.Катеринівка Попаснянський р-н, Луганська обл.) - учасник Україно-Російської війни ("АТО"). Позивний "Артіст". Похований у с.Іванівка. Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно), медаллю ВГО "Країна" «За відвагу» (посмертно), Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[18].

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Миронівська міська ОТГ Офіційний вебсайт - Картка громади. myronivka-mrada.gov.ua. Процитовано 2020-02-08. 
  2. Borysov, Artem (2017-01-22). Пам'ятки черняхівської культури середньої течії р. Нехворощ (en). doi:10.6084/m9.figshare.1257826.v3. Процитовано 2020-03-19. 
  3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ФАСТІВСЬКОЇ ЗАЛІЗНИЦІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ СТ.) | Наукові конференції. oldconf.neasmo.org.ua. Процитовано 2020-02-08. 
  4. Мещерский, В. П. (2018). Письма к императору Александру ІІІ, 1881-1894. https://books.google.com.ua (російська). Новое литературное обозрение. Процитовано 21.03.2020. 
  5. Зародження бурякоцукрової промисловості в Україні. Перша цукроварня. www.ukrsugar.com. Процитовано 2020-02-08. 
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  7. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-90)
  8. а б Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років. Київська область. с. 147. 
  9. Киевские епархиальные ведомости. №21. - 1 октября. - Часть неофициальная. - С.591. 1893. 
  10. Борисов, Вадим; Борисова, Тетяна (2019-12-12). Історія церкви с.Янівка Богуславського (Канівського) повіту Київської губернії (кінець XVIII - початок ХХ ст.) (en). doi:10.6084/m9.figshare.11362763.v2. Процитовано 2020-03-19. 
  11. https://bogblag.org.ua/index.php/khrami-blagochinnya/25-s-ibzzzvanivka/15-svyato-mikhajlivskij-khram-s-ivanivka
  12. http://osvitaboguslav.at.ua/index/0-60
  13. Патрикеев. Сводные списки кавалеров Георгиевского креста 1914–1922 гг (С. Б.). 
  14. Сайт историка С.В. Волкова — Информация о базах данных по российским служилым слоям — 2-ая база — Участники Белого движения в России. swolkov.org. Процитовано 2020-03-24. 
  15. Патрикеев, С. Б. Сводные списки кавалеров Георгиевского креста 1914–1922 гг. I СТЕПЕНЬ №№ 1– 42 480. 
  16. Реабілітовані історією. Київська область. Книга друга. (українська). Основа. 2002. с. 125. 
  17. Реабілітовані історією. Київська область. Книга друга. (українська). Київ: Основа. 2002. с. 152. 
  18. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 2020-03-20.