Відкрити головне меню

Рання залізна доба - період в історії людства, коли люди почали використовувати залізо для виготовлення знарядь праці. Сліди найдавнішого виробництва заліза в Україні виявлені на її крайньому північному сході в поселенні, яке датується XV-XIV ст. до н. е. Залізо поступово витісняє з ужитку бронзу. Відбувся перехід до кочового скотарства.

Рання залізна доба — остання епоха давнини, яка тривала від кінця ІІ до І тисячоліття до нашої ери. На теренах України ця епоха бере початок у ХІІ столітті до нашої ери. Найцікавіші сторінки ранньої залізної доби пов’язані зі скіфами та сарматами. Саме тому вчені виділяють періоди цієї епохи: передскіфський (кіммерійський) — ІХ — перша пол. VІІ ст. до н. е., скіфський — друга пол. VІІ — ІІ ст. до н. е., сарматський — ІІІ/ІІ ст. до н. е. — ІV ст. н. е.

Кіммерійський періодРедагувати

Кіммерійський період — це час білогрудівської та білозерської культур, що існували на пізньому етапі бронзового та на ранньому етапі залізної доби. Продовженням білогрудівської стала чорноліська культура, білозірецька ж культура стала основою кіммерійської. Кіммерійці — це степове населення передскіфського часу, які на території Житомирської області досягли значного рівня економічного та культурного розвитку. З’являються укріплені поселення (городища), оточені валами та ровами. Відомі пам’ятки чорноліської культури поблизу Мирополя Романівського району, у Баранівському районі та у м. Андрушівці.

Скіфський періодРедагувати

Скіфський період розпочинається на рубежі VIII — VII ст. до н. е., коли у Причорномор’ї з’явилися скіфські племена, які згодом підкорили землі між Дніпром і Дунаєм, асимілювали, поріднились із місцевим населенням Лісостепу та Полісся. На півдні Житомирщини жили скіфи-орачі, яких лише умовно можна вважати скіфами. Вони залишилися поза впливом класичної скіфської культури і були її північним прикордонням. Вчені вважають, що це було місцеве землеробське населення, яке продовжувало традиції своїх попередників. У Поліссі протослов’янські землеробські племена вели осілий спосіб життя. Жили вони невеликими родовими поселеннями неукріпленого типу, що розташовувалися на високих берегах річок, ярів. Житла — напівземлянки стовпової конструкції.

Таке поселення виявлено на лівому березі р. Церем між Малою та Великою Горбашами Новоград-Волинського району. Крім поселень люди споруджували укріплені городища. Городища розміщалися на високих берегах річок, мисах, де були важкодоступні ворогові, тому що укріплялися штучно ровами і валами. У цей час поряд з городищами існували великі поселення. На поселеннях зустрічається велика кількість уламків кераміки (глиняного посуду), уламки кам’яних сокир, скребачки та інше.

На території Житомирщини, у лісостеповій її зоні та в Житомирі, значна кількість городищ, поселень, курганних могильників того часу.

У 1975 р. експедицією АН УРСР під керівництвом М. П. Кучери було обстежено городище на правому березі р. Церем, відоме з ХІХ ст. Воно знаходиться у с. Городище Новоград-Волинського району, у ІІ половині І тис. до н. е. було заселено племенами милоградської культури. Житла — квадратної форми, заглиблені в землю. Населення займалося землеробством, скотарством, полюванням, рибалило, обробляло залізо та мідь. М. П. Кучера датує городище залізно добою.

У Новоград-Волинському районі у 1998 р. експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом М. П. Кучери на південно-західній околиці с. Гульськ, на лівому березі р. Случ, було обстежено укріплене городище ранньозалізної доби, про що свідчать матеріали, зібрані експедицією.

У басейні Прип’яті, на північ від скіфів-орачів, мешкали племена милоградської культури, вчені їх пов’язують із старожитностями неврів, які належать до ранніх слов’ян.

Протягом епохи ранньої залізної доби кам’яні знаряддя остаточно поступаються металевим.