Відкрити головне меню

Єфремов Іван Антонович

Єфремов Іван Антонович
рос. Ефремов Иван Антонович
Єфремов Іван Антонович.jpg
Ім'я при народженні Ефремов Иван Антонович
Народився 9 (22) квітня 1908(1908-04-22)
Вириця, Санкт-Петербурзька губернія
Помер 5 жовтня 1972(1972-10-05) (64 роки)
Москва
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність прозаїк
Сфера роботи філософія і палеонтологія
Alma mater Санкт-Петербурзький державний гірничий університет (1935) і Санкт-Петербурзький державний університет
Мова творів російська
Роки активності 19421972
Напрямок проза
Жанр фантастична повість, роман, оповідання
Magnum opus «Лезо бритви»
Членство Спілка письменників СРСР, Paleontological society of Russia[d], Moscow Society of Naturalists[d] і Лондонське Ліннеївське товариство
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора — 1945 Орден Трудового Червоного Прапора — 1968 Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Сталінська премія — 1952
Сайт: iefremov.ru/translations/Androm1.htm

Commons-logo.svg  CMNS: Єфремов Іван Антонович на Вікісховищі

Іва́н Анто́нович Єфре́мов (рос. Иван Антонович Ефремов, 9 (22) квітня 1908(19080422), Вириця — пом.5 жовтня 1972, Москва, РРФСР) — російський радянський письменник-фантаст, енциклопедист, мандрівник, археолог, палеонтолог, засновник сучасної тафономії; доктор біологічних наук. У 19 років здійснив своє перше наукове відкриття, автор численних наукових передбачень.

БіографіяРедагувати

 
Іван (посередині) з матір'ю, сестрою і братом
Систематик живої природи
 
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Yefremov».

Ранні рокиРедагувати

За пізніми документами Іван Антонович Єфремов народився 22 квітня 1907 в селі Вириця Царськосельського повіту (тепер Ленінградська область, Росія), розташованому на південь від Петербурга. Однак в метричній книзі Суйдінської Воскресенської церкви Царськосельського повіту записано, що він народився 9 квітня, а хрещений був 18 травня 1908. У своїй короткій автобіографії Іван Антонович з цього приводу писав: «У ті роки за відсутності паспортного режиму, багато хто і я в тому числі, дещо додавали собі років».[1] Його батько, Антип Харитонович, був титулярним радником, меценатом, тримав контору, що займалася продажем деревини. Пізніше Іван змінив своє по батькові на Антонович. Мати, Варвара Олександрівна, була простою селянкою. Іван Єфремов мав сестру Надію і брата Василя[2].

У хлопця рано виявився інтерес до книг, чому посприяла зібрана батьком бібліотека, котра, втім, трималася радше для статусу. В чотири роки він навчився читати, а в шість прочитав твори Жюля Верна і закохався у мандри, мандрівників, учених. У 1914 р. родина майбутнього письменника перебралася у місто Бердянськ (нині Запорізька обл, Україна), де почав навчання у місцевій гімназії. В її бібліотеці продовжилося ознайомлення з класикою фантастичної та пригодницької літератури. Під час подорожі в Петербург Іван з матір'ю відвідав виставку каменеріза Олексія-Денисова Уральського, що пробудило інтерес до геології. Намагаючись розібрати знайдений патрон, Іван поранив вибухом руку. Батьки розлучилися у 1918 р., і мати з дітьми у 1919 р. перебралася в місто Херсон, де вдруге вийшла заміж. Дітей (сина й дочку) залишила у тітки, а сама відбула з новим чоловіком — червоноармійцем. По смерті тітки від тифу Іван з Надією жили завдяки продажу її майна. Коли місто зайняли червоноармійці, Іван став «сином полку» і в 1921 разом з військовою частиною дійшов до Криму, Надію ж з Василем забрав батько. Мав контузію під час бомбардування міста Очаків. У 1921 р. демобілізувався та перебрався в Петроград для закінчення навчання.

Закінчив школу за два роки, після цього працював вантажником, розпильником дров, помічником шофера. В 1923 вивчився на штурмана, був учасником плавання в Тихому океані в 1924. Згодом повернувся в щойно перейменований Ленінград, де вчився на біологічному відділенні Ленінградського університету. Працював в геологічному музеї АН СРСР, брав участь в різних геологічних і палеонтологічних експедиціях на Поволжя, Урал, Далекий Схід[2].

Прихід у палеонтологіюРедагувати

Разом з переміщенням інституту Іван Єфремов переселився до Москви. Через академіка Сушкіна П. П. відбулось знайомство молодого дослідника з палеонтологією. В 1936 р. він одружився на дослідниці-палеонтолозі Олені Конжуковій. Від їхнього шлюбу народився син Алан. Закінчив екстерном Ленінградський гірничий інститут в 1935 р. Займаючи посаду завідувача відділом нижчих хребетних, Іван Єфремов переймався недбалим ставленням влади до розміщення гелогічного і палеонтологічного музеїв, що після переїзду з Ленінграду в Москву не отримали належних приміщень. Він мав намір звернутися за допомогою до Йосипа Сталіна, але відмовився від задуму, побоюючись, що проблему буде вирішено шляхом репресій. В 1937 році Єфремов спалив свої щоденники й листи аби їх не було використано проти колег.

Захистив кандидатську дисертацію та завідував лабораторією Палеонтологічного інституту АН. В 1941 р. Іван Єфремов здобув ступінь доктора біологічних наук за дослідження пермських хребетних території СРСР. Разом з А. П. Бистровим опублікував монографію, за яку обоє були удостоєні дипломів Ліннеєвсього товариства в Англії[2].

Війна 1941 — 45 рр. та повоєнні рокиРедагувати

Мав як науковець «бронь» від призову і був евакуйований з початком війни у Алма-Ату, а потім у місто Фрунзе. Був учасником експедиції на Урал в 1941 р., що мала за мету пошук родовищ металів, необхідних для військової промисловості. Перехворів на лихоманку та мав ускладнення на серце під час експедиції 1941—1942 рр. до Середньої Азії.

В повоєнні роки відбув у наукову експедицію у Монголію (1946, 1948 і 1949 рр.). Частка вражень відбилася в документальному творі «Дорога вітрів». Ще у 1943 р. створив рукопис «Тафономія», за який у 1952 р. отримав Сталінську премію. Перша науково-фантастична публікація з'явилася в 1944-ому році — «Зустріч з Тускаророю». Також писав оповідання на тему геологічних і археологічних відкриттів.

Єфремов не припиняв самоосвіти, багато читав і не тільки наукові видання. Серед знайомих науковця — російський археолог та мистецтвознавець Ставіський Борис Якович. Ставіський пригадував, як в розмові з ним Єфремов зауважив про свою зацікавленість у добі еллінізму та в особі Александра Македонського. Ставіський дав Івану Антоновичу твір англійця Вілера «Полум'я над Персеполем», а той, вже добре опанувавши англійську, читав книгу в оригіналі, бо та не була ще перекладена російською. Тема захопила Єфремова і відбилася пізніше в його фантастичному романі «Лезо бритви» (1963), а пізніше «Таїс Афінська» (1972).

Під час експедиції в пустелю Гобі в Івана Єфремова виник задум написати твір про космос і майбутнє. Першим твором на тему космосу стала повість «Зоряні кораблі» (1948) на тему відвідування в минулому Землі іншопланетянами. Тема була розвинена в романі «Туманність Андромеди» (1958), що описував комуністичне майбутнє. З 1959 р. в Івана Єфремова загострились проблеми з серцем, через які він припинив експедиції та присвятив себе письменству.

В 1961 році дружина Івана Єфремова померла. Наступного року він одружився вдруге на Таїсії Юхневській, з якою прожив до кінця свого життя[2].

Зіткнення з радянською цензуроюРедагувати

 
Іван Єфремов на конверті 1982 р.

Фантастичний роман «Година Бика», опублікований в скороченому варіанті в 1968 р., а в повному в 1970 р., був розцінений цензурою як «наклеп на радянську дійсність». В описаному там антиутопічному суспільстві іншої планети вбачався опис радянської дійсності. Книгу активно вилучали з громадських бібліотек СРСР і заборонили для подальших перевидань як шкідливу. Навіть статус відомого науковця та популярного письменника не захистив Єфремова від зіткнень з КДБ та радянською цензурою.

Радянська влада неприхильно ставилась до творчості Єфремова, за її чи то відвертий, чи то підозріло антирадянський характер. 4 листопада 1972, одразу після смерті письменника, з метою можливого виявлення літератури антирадянського змісту, на його квартирі співробітниками КДБ було проведено обшук[3], який проводило одинадцять посадовців з використанням металошукача та рентгену.

Наслідком підозр КДБ було припинення 5-томного видання творів письменника в СРСР і заборона на згадки його імені в наукових публікаціях. Проте завдяки зусиллям відомих діячів науки, культури, а також космонавтів, у 1975 р. заборону на публікацію його творів (крім «Години Бика») було знято[2].

СмертьРедагувати

Помер 5 жовтня 1972 р. від серцевої недостатності. По смерті тіло було кремоване. Поховання урни з прахом відбулося у передмісті Ленінграда на цвинтарі Комарово.

Наукова діяльністьРедагувати

Наукова діяльність Єфремова почалася з другої половини 1920-х рр., коли почалися його наукові експедиції, вже як палеонтолога — Поволжжя, Урал, Сибір, Середня Азія. В цей час він виявив останки ветлугазавра[4].

Іван Єфремов — автор численних наукових передбачень, які він викладав переважно в художніх творах. З-поміж них: відкриття вулканічної активності океанічного дна; знахідки свідчень проживання в Сибіру первісних людей; високого інтелектуального розвитку первісних людей; поява підводного телебачення; відкриття самородної ртуті на Алтаї; родовищ алмазів у Сибіру; створення об'ємних зображень; відкриття періодичних змін радіаційного фону на Землі; підтвердження активних торгових та культурних зв'язків між стародавніми народами; ототожнення міфічної Атлантиди з реальною Мінойською цивілізацією; відкриття зміни нахилу земної вісі впродовж історії; дистанційний збір проб ґрунту з космічних тіл; використання автоматичних зондів для дослідження інших планет; матеріали на основі силікон-органічних сполук; можливість вирощування хлорели для отримання їжі; використання екзоскелетів; поява іонних двигунів; застосування хірургічних роботів; поява електронних бібліотек і портативних електронних носіїв інформації; використання сонячного світла для накачування лазера; лікування складних переломів з допомогою імплантованих шин-скоб; розсувні конструкції на основі металічних спіралей; поява проектів з розробки арктичних льодів; передбачення існування чорних дір[5].

Основні наукові праціРедагувати

Основні художні твориРедагувати

Екранізація творівРедагувати

За його однойменним романом створено фільм Є. Шерстобитова «Туманність Андромеди» (1967).

НагородиРедагувати

Цікавий фактРедагувати

  • Іван Антонович був вегетаріанцем, оскільки вважав, що розвиток людської культури неможливий без відмови від споживання м'яса тварин із вищою ЦНС.[6]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ЕФРЕМОВ ИВАН АНТОНОВИЧ 1907—1972
  2. а б в г д Ерёмина, Ольга; Смирнов, Николай (2017-09-27). Иван Ефремов. Издание 2-е, дополненное (ru). Litres. ISBN 9785040819782. 
  3. Ел. копії документів з архіву підвідділів листів ЦК КПРС
  4. Беляна баковская. Современность. Ветлугазавр. www.belyana.com. Процитовано 2017-12-05. 
  5. Науки, Гранит (2019-06-30). Иван Ефремов. Предвидения и предсказания. Гранит Науки (ru-RU). Процитовано 2019-07-19. 
  6. Иван Ефремов, veggiepeople.ru
  7. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

ДжерелаРедагувати

  • Литературный знциклопедический словарь. М., 1987. — С.601.(рос.)
  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.270.(рос.)

ПосиланняРедагувати