Тафономія
Тафономія (англ. taphonomy, нім. Fossilisationslehre f) — розділ палеонтології, що вивчає закономірності процесів поховання і перетворення залишків організмів, зокрема стадії цього процесу: утворення посмертних скупчень організмів (танатоценози, некроценози), перенесення, поховання (тафоценози), скам'яніння (фосилізацію). Тафономія має значення для відновлення палеобіоценозів, а через них і біоценозів минулого, умов проживання організмів і процесів осадонакопичення в районі місцезнаходжень викопних тварин і рослин. Дані тафономії важливі для аналізу геологічного літопису. Основні положення тафономії розроблено у 1940—1950-х роках у працях радянського палеонтолога І. А. Єфремова[2]. Тафономія поєднує методи та інформаційну базу геології, біології, палеонтології.
| Тафономія | |
| Тема вивчення/дослідження |
фосилізація  |
|---|---|
| Першовідкривач або винахідник |
Єфремов Іван Антонович[1] |
 Тафономія у Вікісховищі | |
Термін тафоморф використовується для опису викопних утворень, які являють собою погано збережені, зіпсовані рештки суміші таксономічних груп, а не однієї таксономічної групи.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ https://serc.carleton.edu/resources/19358.html
- ↑ Efremov, I. A. (1940). Taphonomy: a new branch of paleontology. Pan-American Geology. 74: 81—93. Архів оригіналу за 3 квітня 2008. [Архівовано 2008-04-03 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.