Єрмаченко Іван Абрамович

Іван Абрамович (Аврамович) Єрмаченко (біл. Іван Абрамавіч Ермачэнка; 13 травня 1894, с. Копачівка, Борисовський повіт, Мінська губернія — 25 лютого 1970, Флорида, США) — білоруський політичний діяч, дипломат і публіцист. Член ради Білоруської Народної Республіки.

Єрмаченко Іван Абрамович
біл. Іван Абрамавіч Ермачэнка
Іван Єрмаченко.jpg
Народився 1 (13) травня 1894
Копачівка, Борисовський повітd, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 25 лютого 1970(1970-02-25) (75 років)
Флорида, США
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Belarus (1918, 1991–1995).svg Білоруська Народна Республіка
Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Flag of the NSDAP (1920–1945).svg Райхскомісаріат Остланд
Flag of the United States.svg США
Діяльність публіцист, дипломат, політик, військовослужбовець
Alma mater Карлів університет
Знання мов російська
Членство Білоруська народна самопоміч

ЖиттєписРедагувати

Народився 13 травня 1894 року в селянській родині. Незабаром сім'я переїхала до Москви, де батько працював на залізниці. Закінчив гімназію в Москві, вступив на електротехнічний факультет, але навчання перервала Перша світова війна. Під час Першої світової війни закінчив школу прапорщиків, служив в російській армії і був направлений на фронт, де дослужився до поручика. Мав кілька нагород. У 1918 році потрапив у полон, звідки втік. У громадянську війну в Росії офіцер білої армії, ад'ютант генерала Врангеля, мав звання підполковника.

Білоруський визвольний рухРедагувати

У 1920 році евакуювався до Константинополя, де приєднався до білоруського руху. У 1921 року представник уряду БНР в Константинополі[1] і генеральний консул на Балканах; заснував консульські відділи БНР в Югославії і Болгарії. Був одним з організаторів Білоруського комітету в Туреччині. У 1922 року, заступник міністра закордонних справ БНР в Ковно. Переїхав до Праги. Закінчив медичний факультет Карлового університету (1929). Займався лікарською практикою і суспільно-політичною діяльністю серед білоруського еміграції. Очолював білоруський відділ товариства «Сокіл». Підтримував журнал «Іскри Скорини». У 1925 році разом з головою Ради БНР Петром Кречевським, Василем Захарком, Томашом Грибом не визнав рішень Другої Всебілоруської конференції, де оголосили про розпуск уряду БНР.

Білорусько-німецьке співробітництвоРедагувати

3 1938 року — куратор білорусько-німецького співробітництва, в 1939 році відбулися переговори представників Міністерства закордонних справ Німеччини з І. Єрмаченком. Він запропонував німецькій стороні проект розгрому Радянського Союзу, в якому важливу роль грала союзна Німеччині Білоруська держава. Разом з Василем Захарко обробив меморандум до Гітлер, в якому вони просили звернути пильну увагу на рішення білоруського питання. У 1940 році заснував в Празі Білоруський комітет самодопомоги, створив власне приватне видавництво, що випустила п'ять книг.

22 жовтня 1941 року міністр східних окупованих територій призначив Єрмаченку головою Білоруської народної самопомічі (БНС) в окупованому нацистами Мінську. БНС замислювалася окупаційною владою як благодійна організація для опіки над бідними верствами населення. Але стараннями самого Єрмаченка вдалося створити загально-білоруську організацію, яка займалася не тільки соціальними проблемами, а й питаннями шкільництва, культури, суспільного життя. У червні 1942 року при БНС був створений Вільний корпус білоруського самооборони для боротьби з партизанами, на чолі якого став підполковник Єрмаченка. Був радником генерального комісара Білорусі Вільгельм Кубе. Друкувався в «Мінській (Білоруській) газеті». На початку 1943 року проти Єрмаченка розпочало роботу СС в Берліні, побачивши в підвищенні цього діяча певну небезпеку. Щоб не надавати справі політичного відтінку, була проведена фінансова перевірка БНС, результатом якої стало звинувачення Єрмаченка навесні 1943 року в фінансових зловживаннях. 27 квітня 1943 року висланий до Праги під нагляд гестапо. Після вбивства Кубе 22 вересня 1943 він був заарештований за підозрою в причетності до вбивства свого колишнього шефа.

В еміграціїРедагувати

На початку 1945 року поїхав на захід Німеччини. Після капітуляції працював в структурах УНРРА. Тоді ж налагодив добрі відносини з американською окупаційною владою, в тому числі завдяки дружбі з одним з керівників американської військової адміністрації в Німеччині, підполковником Яромиром Поспішилом, з яким познайомився під час перебування в Стамбулі. Наприкінці 1947 року — початок 1948 рр. переїхав в Нью-Йорк, де працював лікарем. У травні 1948 року він був призначений повноважним послом Білоруської центральної ради в США. Побачивши складності в справі допомоги в приїзді білоруських переселенців і важкі умови їх життя в Німеччині, Іван Єрмаченко зробив спробу налагодити зв'язки зі старою білоруського еміграцією і переконати її допомагати родичам в Європі, за прикладом української, польської, російської діаспори.

Діяч звернувся до старої еміграції через російськомовну пресу і закликав створити в Америці білоруський громадську організацію — земляцтва, метою якого буде допомога співвітчизникам в Німеччині запрошеннями, грошима, роботою і житлом[2]. Один із засновників Об'єднаного білорусько-американського допомогового комітету в Саут-Рівері (штат Нью-Джерсі). Публікувався в журналі «Білорус в Америці».

ПриміткиРедагувати

  1. 9 апреля 1921 года в Турции открылось консульство БНР. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019. 
  2. Зварот быў надрукаваны ў некалькіх газетах, напр.: «Россия» [Нью-Йорк]. — 1948. — № . — 22 сентября. — С..

ЛітаратураРедагувати

  • Туронак Ю. Беларуская кніга пад нямецкім кантролем (1939—1944). — Мн., 2002.
  • Гардзіенка, А. Беларускі кангрэсавы камітэт Амэрыкі (БККА) / Алег Гардзіенка. — Смаленск: [б.в.], 2009. — 428 с., [12] с. іл. — (БІНІМ; Бібліятэка Бацькаўшчыны, Кніга 16).
  • Туронак Ю. Беларусь пад нямецкай акупацыяй. — Мн., 1993;