Карлів університет

Головний університет Чехії
(Перенаправлено з Карловий університет)

Ка́рлів універси́тет (також: Празький університет, чеськ. Univerzita Karlova, лат. Universitas Carolina, нім. Karls-Universität, англ. Charles University) — університет у столиці Чехії місті Празі. Це — найстаріший університет у Чехії (заснований у 1347 році), був першим університетом у Священній Римській імперії, на слов'янських землях і в Центральній Європі загалом, один з найстаріших університетів у світі.

Карлів (Карловий) університет
Печатка Карлового університету.png
Fil fakulta DSCN1903.JPG
Філософський факультет Карлового університету, січень 2008 року
?координати:
Назва латиною Universitas Carolina Pragensis
Тип публічний
Країна Flag of the Czech Republic.svg Чехія[1]
Розташування
Назва на честь Карл IV
Засновано 1347 або 1348[2]
Засновник Карл IV
Ректор професор Томаш Зима (Tomáš Zima)
Студентів бл. 50 000 студентів
Приналежність Міністерство освіти Чеської республіки
Членство у
  • Коїмбрська група, Асоціація університетів Європи[3] і CESNETd
  • Складається з Факультет мистецтв Карлового університету, Faculty of Mathematics and Physics, Charles Universityd, Педагогічний факультет Карлового університетуd, Faculty of Social Sciences, Charles University in Pragued, Fakulta tělesné výchovy a sportu Univerzity Karlovyd, Faculty of Humanities, Charles University in Pragued, Central Library – Charles Universityd, Ústav jazykové přípravy, Praha, Hloubětínd, Institute of Classical Archaeologyd, Q59618182?, Environment Centred і CERGE-EI
    Мова викладання чеська
    Випускники Категорія:Випускники Карлового університету
    Штаб-квартира Прага[1]
    Сайт www.cuni.cz/
    IP v4 212.24.153.128/27[4] і 195.113.245.0/24[5]
    CMNS: Карлів університет у Вікісховищі
    Середньовічне ядро університету (Каролінум)

    ІсторіяРедагувати

    Заснування університету відбулося за ініціативою Карла IV. 26 січня 1347 року Папа Климент VI підписав буллу про заснування університету за зразком Паризького. У 1654 році в рамках політики рекатолізації Богемії імператор Фердинанд ІІ передав його в управління єзуїтам. Університет перейменували на Карло-Фердинандів, а в 1882 році поділили на чеську та німецьку частини. З 1920 року чеська частина має назву Карлів. Німецький університет у 1921 - 1939 роках розташовувався у Ліберці (Райхенберзі) на півночі Богемії. З кінця 1940-х Collegium Carolinum працює в Мюнхені.[6]

    Університет став першим німецькомовним університетом і навчання велося німецькою до кінця 19 століття.

    З 1882 до 1939 в університеті існують одночасно чеські та німецькі потоки. У 1902—1903 роках ректором університету був український хімік Іван Горбачевський. Після поразки нацистської Німеччини, за часів панування якої чеський потік було скасовано, з 1945 року університет став повністю чеськомовним.

    Карлів університет входить до списку 300 найкращих університетів світу за рейтингом «The Academic Ranking of World Universities» (ARWU)[7].

    Факультети університетуРедагувати

    • три теологічні (католицький, евангелістський і гуситський);
    • шість медичних (з них 3 в Празі, по одному в Плзені і Градці-Краловому і фармацевтичний факультет, також у Градці-Краловому);
    • фізико-математичний (фізика, математика, інформатика);
    • юридичний;
    • філософський;
    • педагогічний;
    • соціальних наук (економіка, менеджмент, журналістика, міжнародні відносини);
    • природничий;
    • фізичної культури і спорту (менеджмент);
    • гуманітарних наук.

    Інститути факультету соціальних наукРедагувати

    • Інститут політології і міжнародних відносин (міжнародні відносини, політологія)
    • Інститут міжнародного краєзнавства (міжнародне краєзнавство)
    • Інститут економічних наук (економічна теорія, економіка)
    • Інститут соціології (соціологія і соціальна політика)
    • Інститут комунікацій і журналістики (ЗМІ та комунікація, журналістика)

    Університет також має кілька музеїв та ботанічний сад.

    Відомі особи, пов'язані з університетомРедагувати

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    Джерела та літератураРедагувати

    ПосиланняРедагувати