Богуслава Єжовська-Тшебятовська
Богусла́ва Єжовська, у шлюбі Єжо́вська-Тшебято́вська (пол. Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska; 19 листопада 1908 Станиславів, Австро-Угорщина — 16 грудня 1991; — Вроцлав; Польща) — польська хімікиня. Доктор хімічних наук (1949), професор (1954), академік Польської Академії Наук (1972). Перша жінка серед докторів Львівської політехніки. Одна із засновників вроцлавської школи координаційної хімії.
Богуслава Єжовська-Тшебятовська | |
---|---|
Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska | |
Народилася | 19 листопада 1908 Станиславів, Австро-Угорщина |
Померла | 16 грудня 1991 (83 роки) Вроцлав, Польща |
Поховання | Особовицький цвинтарd |
Місце проживання | Вроцлав |
Країна | Австро-Угорщина, ЗУНР, Польща |
Національність | Батько поляк, мати вірменка |
Діяльність | фізико-хімік, хімік |
Alma mater | Львівська політехніка |
Галузь | хімія |
Заклад | Львівська політехніка, Вроцлавський університет, Вроцлавська політехніка |
Посада | директор Інституту хімії Вроцлавського університету (1969–1979), |
Вчене звання | професор, академік |
Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
Науковий керівник | Віктор Якуб |
Аспіранти, докторанти | Stanisław Wołowiecd[2] |
Членство | Польська академія наук[3] |
Партія | Польська об'єднана робітнича партія |
Відома завдяки: | дослідження ренію, неорганічна фізикохімія, структура і динаміка хімічних сполук[1] |
Батько | Северин Єжовський |
Мати | Стефанія Єжовська (до шлюбу Вартанович) |
У шлюбі з | Влодзимеж Тшебятовський |
Нагороди | Медаль ім. М. Склодовської-Кюрі (1983), Медаль «Праведники народів світу» (1991) |
Богуслава Єжовська-Тшебятовська у Вікісховищі |
Підпільниця часів Другої світової війни. Праведниця народів світу.
Біографія
ред.Богуслава Єжовська народилась у Станиславові (нині Івано-Франківськ), в сім'ї юриста, а згодом директора банку, Северина Єжовського і Стефанії Єжовської (до шлюбу Вартанович). Мала старших сестер Яніну й Анну та молодшого брата Кшиштофа[pl][4] (1917—1970, ректор Вроцлавської вищої економічної школи).
1913 року родина Єжовських переїхала до Львова. 1914 року, на початку Першої світової війни, батька, як капітана запасу, взяли до армії. У листопаді цього ж року мати з дітьми перебралася до Відня й повернулася до Львова у 1915-му. Богуслава навчалась у початковій школі сестер-самаритянок, 1926 року закінчила гімназію імені королеви Ядвіги[4].
Ще гімназисткою Богуслава Єжовська побувала на зустрічі Марії Склодовської-Кюрі з молоддю у Львівській ратуші й, натхненна досягненнями науковиці, вирішила вивчати хімію. Попри те, що батько хотів, щоб Богуслава стала лікаркою, 1926 року вона вступила до Львівської політехніки й була однією з 10 дівчат зі 100 студентів хімічного факультету. Найбільший вплив на неї справили лекції тодішнього завідувача кафедри неорганічної хімії — Віктора Якуба. Він запропонував третьокурсниці Богуславі Єжовській посаду заступниці молодшого асистента, а з жовтня 1930 року вона вже працювала як молодша асистентка. Під його керівництвом вона вивчала властивості ренію, що згодом, у 1935-му, стали предметом її докторату. В липні 1931 Єжовська захворіла на тиф і через ускладнення хвороби не змогла скласти дипломні іспити у вересні. Склала у 1932-му[4].
Здобувши диплом, вона працювала в політехніці на посаді старшої асистентки. 1935 року захистила докторську дисертацію, ставши першою жінкою-доктором Львівської політехніки. Того ж року одружилася з науковцем Влодзимежем Тшебятовським[pl][5]. (1906—1982). Восени 1939-го, коли Галичина увійшла в склад СРСР, Єжовська-Тшебятовська перейшла на роботу в хімічній лабораторії Львівського університету, в якій працював її чоловік.
У 1942-му, під час німецької окупації, вона влаштувалася на вакантну посаду директора фабрики вищих спиртів, підпорядкованої концерну «Галіколь». З грудня 1942-го до кінця липня 1944-го вона в одному з цехів переховувала колишнього директора — єврея Еміля Ташнера[pl](згодом він став засновником польської хімії пептидів[6]). За це влітку 1991-го Єжовську-Тшебятовську удостоєно званням і медаллю «Праведники народів світу»[4].
1942 року Єжовська-Тшебятовська вступила до Армії Крайової (АК), взяла псевдонім «Ren» («Реній»)[5] й від грудня до червня 1944-го провадила на фабриці підпільне виробництво димових і бойових бомб для АК. Наприкінці 1943-го вона друкувала у фабричному цеху газету АК Wytrwamy. 21 липня 1944 року керівництво АК нагородило Богуславу Єжовську-Тшебятовську орденом Срібний хрест заслуг з мечами. Як написала сама вчена, ця нагорода залишилася тільки на видрукованому аркушику[7]. На державному рівні її не затверджено[4].
З приходом радянської влади Єжовська-Тшебятовська далі працювала на фабриці, перейменованій на «Хімтруд», а 5 грудня 1945 року переїхала до Вроцлава[8]. Її чоловік перебрався туди у вересні 1945 року[9]. У Вроцлаві з чоловіком взяла участь в організації політехнічного інституту, університету та відділення Польської академії наук (ПАН)[5].
Адміністративна й організаційна діяльність
ред.У Вроцлавському університеті Єжовська-Тшебятовська завідувала кафедрою загальної хімії І (1948—1951) і кафедрою неорганічної хімії (1953—1968). У Вроцлавській політехніці — кафедрою неорганічної хімії II (1951—1963) і кафедрою хімії рідкісних елементів (1963—1967). 1954 року отримала професорське звання на хімічному факультеті Вроцлавського університету[10]. У 1961 році вступила в ПОРП. 1965 року стала однією із засновників Інституту неорганічної хімії і металургії рідкісних елементів, який згодом назвали іменем Влодзимежа Тшебятовського. Упродовж 15 років вона домагалася, щоб заснувати Інститут хімії Вроцлавського університету, й 1969 року це здійснилося. Збудовано приміщення[11]. У 1969—1990 роках Єжовська-Тшебятовська обіймала посаду директора Інституту хімії й у 1958—1962 роках була деканом математично-фізично-хімічного факультету цієї установи.
1967 року Єжовська-Тшебятовська стала членом-кореспондентом ПАН. У 1965—1981 роках очолювала Комітет спектроскопії ПАН. З 1978-го вона дійсний член ПАН і закордонний член Академії наук НДР. У 1978—1991 роках очолювала Вроцлавське відділення ПАН. З кінця 1970-х Єжовська-Тшебятовська координувала міжвідомчу програму «Структура, властивості й динаміка молекулярних та сконденсованих систем», з 1972 року належала до ради Європейського фізичного товариства, a з 1980 року була головою Польського біофізичного товариства[9].
1964 року вона започаткувала Міжнародну літню школу координаційної хімії. Учасники щороку збиралися спершу в Карпачі, а згодом у Поляниці-Здруї]. 1962 року Єжовська-Тшебятовська організувала у Вроцлаві міжнародну наукову конференцію. У 1973-му, теж у Вроцлаві, — І Міжнародний конгрес удосконалення викладання хімії[6].
1970 року Єжовській-Тшебятовській довірено організувати XIII Міжнародну конференцію координаційної хімії, першу у Східній Європі. Цей форум відбувся в Кракові та Закопаному. Загалом учена організувала понад 20 міжнародних конференцій на теми координаційної хімії, молекулярної спектроскопії, спектроскопії f-електронних елементів і фізичної хімії рідких розчинів[11], у тому числі й Міжнародний кристалографічний конгрес (Варшава, 1978[5].
Наукова діяльність
ред.Перші наукові праці Богуслави Єжовської-Тшебятовської, опубліковані в 1931—1932 роках, були присвячені ренію. Висловлену ідею про можливу п'ятивалентність цього елемента гостро розкритикували його першовідкривачі — Вальтер та Іда Ноддак. У 1939-му, на хімічному конгресі в Римі Ноддак публічно визнав, що Тшебятовська мала рацію[12][13].
З 1946-го вона разом із іншими науковцями зі Львова — E. Сухардою, Б. Плажеком, K. Гумінським, Б. Бобжанським і Г. Кучинським розвиває неорганічну фізикохімію та координаційну хімію, закладаючи основи вроцлавської хімічної школи. 1949 року вона здобула звання габілітованої докторки[11]. З початку 1950-х учена досліджує антиферомагнетизм i 1956 року доповідає про досягнення в цій галузі на конференції в Лейпцигу, а згодом у кількох зарубіжних університетах[11].
1961 року на конференції в Детройті Єжовська-Тшебятовська повідомляє про поставлену наукову проблему кисневого хімічного зв'язку. Над цією проблемою вона працювала й далі. У 1960-х учена провадить роботи, що стосуються магнетизму та спектроскопії f-електронових елементів, лантаноїдів і актиноїдів, зокрема сполук урану на різних стадіях окислення. Завдяки цьому вдалося з'ясувати механізми переходу випромінення, непроменеві процеси вигасання люмінесценції та передавання енергії[6]. Зацікавлення такою тематикою постало з практичної потреби в матеріалах для конструювання лазерної техніки. Працювала вона також у галузі ядерної та радіаційної хімії[5].
Єжовська-Тшебятовська відзначалася вмінням формувати інтердисциплінарні групи науковців і визначати проблематику досліджень на стиках багатьох наук — хімії, фізики, біології, медицини й навіть металургії[6].
Єжовська-Тшебятовська належала до членів редколегії журналів «Inorganica Chimica Acta» (1976—1981), «Chemical Physics Letters» (1976—1981), «Zeitschrift für Anorganische und Allgemeine Chemie» (1977—1991)[14].
Під керівництвом Богуслави Єжовської-Тшебятовської захистило докторські дисертації понад 70 осіб, не менш як 30 з них обійняли професорські посади. Її учнями були, зокрема, Тадеуш Глов'як[pl], Лех Пайдовський[pl], Гелена Пшиварська-Бонецька[pl], Ян Бернат[pl], Юзеф Зюлковський[pl][8], Генрик Козловський[pl], Юлія Єзерська[pl] і Адам Єзерський[pl].
Опублікувала понад 600 наукових праць і 20 монографій[11], мала 10 патентів[9], була почесною докторкою Словацького технічного інституту у Братиславі (1971)[14], Вроцлавської політехніки (1978)[15], Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (1979) і Вроцлавського університету (1980)[10]. Читала лекції у вищих навчальних закладах Парижа, Лос-Анджелеса, Детройта, Берліна, Москви, Лондона і Токіо. Про авторитет Єжовської-Тшебятовської свідчить те, що в наукових колах Польщі її прозвали Залізною Дамою[16], а 1950 року перед лекцією в Сорбонні розпорядник оголосив аудиторії, що виступить «La mère du rhénium» — «мати ренію»[6].
Богуслава Єжовська-Тшебятовська померла 16 грудня 1991 року, травмувавши голову від падіння зі сходів у своєму будинку[4]. Похована на Особовицькому цвинтарі поряд із чоловіком.
Ушанування
ред.Нагороди і відзнаки
ред.- Срібний хрест заслуг з мечами за участь у Русі опору (1944, символічно)
- Доктор honoris causa Словацького технічного інституту у Братиславі (1971), Вроцлавської політехніки (1978), Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (1979) і Вроцлавського університету (1980).
- Державна премія II ступеня[9]
- Державна премія І ступеня (1976)[19]
- Медаль імені Марії Склодовської-Кюрі (1983).
- Звання і медаль «Праведники народів світу» (1991).
- Медаль імені Гейровського Чехословацької академії наук[9]
- Премія І ступеня Ради у справах використання ядерної енергії[9]
Наукові праці
ред.- Bogusława Jeżowska. Badania nad redukcją kwasu nadrenowego. — Lwów, 1934. — 27 s.
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Chemia renu. — Nakł. Wrocławskiego Tow. Naukowego, 1951 — 52 s.
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Związki kompleksowe renu cztero- i pięciowartościwego. Nakł. Wrocławskiego Tow. Naukowego, 1953 — 29 s.
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Mechanism and Kinetics of Certain Redox System of Solution. Catalisys and Chemical Kinetics (1964)
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Theory and Structure of Coordination Compounds. — WNT-Pergamon Press, 1964 (у співавт.)
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Struktura elektronowa uranu (1967)
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska, Walter Wojciechowski. Problemy teoretyczne chemii koordynacyjnej. — 202 s.
- Bogusława Jeżowska. NMR of Zinc (II) Complexes With 2,2’-Bipyridine // Chemical Physics Letters. 1975. Vol. 30. (у співавт.)
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska, Walter Wojciechowski. Problemy teoretyczne chemii koordynacyjnej. — Wrocław: Państwowe Wydawnictwo Naukowe 1970—202 s.
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Struktura modelowych związków biologicznych (1975)
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska, Stanisław Kopacz, Teofil Mikulski. / Pierwiastki rzadkie. Cz. 1, Występowanie i technologia. Warszawa, Wrocław: Państwowe Wydawnictwo Naukowe 1976—313 s.
- Bogusława Jeżowska. PMR Studies of Nickel (II) — DTPA Complexes in Aqueous Solutions // Inorganic Chimica Acta. 1977. Vol. 21. (у співавт.)
- Bogusława Jeżowska.PMR Studies on Oxygen-Iron Complexes // J. Molecular Structure. 1978. Vol. 46 (у співавт.)
- Богуслава Ежовская-Тшебятовская. Редкие элементы: Распространенность в природе и технология извлечения / Пер. с англ. Москва, 1979. (у співавт.)
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Struktura i solwatacja związków lantanowców (1980)
- Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska, Stanisław Kopacz, Teofil Mikulski. The Rare Elements. Ocurrence and Technology. Elsevier, 1990. — 536. ISBN-10: 0444988777 ISBN-13: 978-0444988775
Див. також
ред.Бібліографія
ред.- Józef J. Ziółkowski, (red.). Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska: uczona, nauczyciel, organizator. Wrocław: Wydaw. Uniwersytetu Wrocławskiego, 1988
- Teofil Mikulski, Józef J. Ziółkowski. Pewnego razu… Anegdoty o Bogusławie Jeżowskiej-Trzebiatowskiej i Włodzimierzu Trzebiatowskim — chemikach wrocławskich. Wrocław: Wydaw. Uniwersytetu Wrocławskiego, 2004
- Henryk Kozlowski. Bogusława Jeżowska‐Trzebiatowska (1908—1991) In book: Jan Apotheker Dr.habil. Livia Simon Sarkadi European Women in Chemistry, Wiley‐VCH Verlag GmbH & Co. 2011 pp. 169—173 ISBN 9783527329564
- Fragmenty wspomnień Bogusławy Jeżowskiej-Trzebiatowskiej. Czas. «Spotkajmy się we Wrocławiu» Nr 2/2008 (22)
Зовнішні зв'язки
ред.Примітки
ред.- ↑ «Prof. dr hab. Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska»/ Сайт nauka-polska.pl. Прочитано 12.04.2020. Архів оригіналу за 1 грудня 2003. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ https://nauka-polska.pl/#/profile/research?id=88902
- ↑ http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=JE%C5%BBOWSKA-TRZEBIATOWSKA,%20Bogus%C5%82awa%20
- ↑ а б в г д е «Fragmenty wspomnień Bogusławy Jeżowskiej-Trzebiatowskiej». Czas. «Spotkajmy się we Wrocławiu» Nr 2/2008 (22), s. 1—8. Прочитано 12.04.2020 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ а б в г д Енциклопедія сучасної України. Єжовська-Тшебятовська Богуслава. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 10 жовтня 2019.
- ↑ а б в г д «Nauka Polska» nr 2-3 1993 / Jadwiga Legendziewicz Henryk Kozłowski. «О Bogusławie Jeżowskiej-Trzebiatowskiej(1908—1991)». Czas. «Spotkajmy się we Wrocławiu» Nr 2/2008 (22), s. 9—11. Прочитано 12.04.2020 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ Документальний фільм «Profesor Wrocław — Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska», Зображення документа — на восьмій хвилині стрічки
- ↑ а б Kazimiera Lukjan. 60 LAT CHEMII NA UNIWERSYTECIE WROCŁAWSKIM. Wiadomości chemiczne 2014, 68, 11-12
- ↑ а б в г д е Włodzimierz Trzebiatowski. «Rola lwowskich przedstawicieli nauk chemicznych w środowisku wrocławskim». Kwartalnik Historii Nauki i Techniki 33/1, 81-102, 1988. Прочитано 14.04.2020 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 серпня 2018. Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ а б Marek Burak, Piotr Pręgiel. «Tytularni profesorowie Politechniki Wrocławskiej. 1945—2015». Wrocław 2015, s.45. Прочитано 13.04.2020
- ↑ а б в г д Józef J. Ziółkowski PROFESOR BOGUSŁAWA JEŻOWSKA-TRZEBIATOWSKA. Exceptional woman, scientist, teacher, and academic organizer. Czas. «Spotkajmy się we Wrocławiu» Nr 2/2008 (22), s. 14—16. Прочитано 14.04.2020 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ Wanda Dybalska. Taki zwyczajny: o profesorach Uniwersytetu Wrocławskiego. — Wrocław: Atut, Wrocławskie Wydawnictwo Oświatowe, 2005
- ↑ Fragmenty wspomnień Bogusławy Jeżowskiej-Trzebiatowskiej [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] w: Spotkajmy się we Wrocławiu nr 3/2008, str. 16
- ↑ а б Multimedialna BAZA DANYCH UWr. Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska (1908—1991). Chemik. Twórczyni wrocławskiej szkoły chemii koordynacyjnej. Прочитано 13.04.2020. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 13 квітня 2020.
- ↑ Tytuły doktora honoris causa nadane przez Politechnikę Wrocławską. portal.pwr.wroc.pl. Процитовано 23 лютого 2011.
- ↑ Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska. Сайт wroclaw.wyborcza.pl. Прочитано 13.04.2020
- ↑ Akty prawne. uchwaly.um.wroc.pl. Процитовано 1 травня 2019.
- ↑ Wrocławska chemia. Kazimierz ORZECHOWSKI. «W roku jubileuszu Marii Curie-Skłodowskiej». Сайт «Wszystko Co Najważniejsze». Прочитано 12.04.2020. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ Jeżowska-Trzebiatowska Bogusława. Internetowa encyklopedia PWN/ Прочитано 13.04.2020. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 13 квітня 2020.
Посилання
ред.- Енциклопедія сучасної України. Єжовська-Тшебятовська Богуслава [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |