Відкрити головне меню

Єжовська-Тшебятовська Богуслава


Єжовська-Тшебятовська Богуслава (19 листопада 1908(19081119) м. Станіслав, Австро-Угорщина — 16 грудня 1991(19911216) м. Вроцлав, Польща) — польська та українська вчена-хімік. Доктор хімічних наук (1949), професор (1954), академік Польської Академії Наук (1972). Перша жінка-доктор Львівської політехніки. Дружина В. Тшебятовського.[3]

Єжовська-Тшебятовська Богуслава
Народилася 19 листопада 1908(1908-11-19)
м. Станіслав, Австро-Угорщина
Померла 16 грудня 1991(1991-12-16) (83 роки)
м. Вроцлав, Польща
Поховання
Місце проживання Австро-Угорщина,
ЗУНР,
Польща
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща[1]
Діяльність physical chemist
Alma mater Львівська політехніка
Сфера інтересів хімія
Заклад Львівська політехніка,
Вроцлавський університет
Вчене звання професор, академік
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Науковий керівник В. Якуба
Член Польська академія наук[2]
У шлюбі з В. Тшебятовський
Нагороди
Срібний Хрест Заслуг

Медаль ім. М. Склодовської-Кюрі (1983)

Єжовська-Тшебятовська Богуслава у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Богуслава Єжовська-Тшебятовська народилась 19 листопада 1908 року в м. Станіслав (зараз Івано-Франківськ). Закінчила у 1932 р. вищий навчальний заклад Львівська політехніка.[3]

Під час Другої світової війни працювала на хімічних підприємствах Львова. Наприкінці 1945 р. переїхала до Вроцлава, де разом з чоловіком брала участь в організації політехнічного інституту, університету та відділення Польської академії наук (АН). [3]

У 19481991 рр. – завідувач кафедри загальної та неорганічної хімії.[3] Водночас у 19581962 рр. була деканом факультету математики, фізики та хімії Вроцлавського університету.[3]

З 1978 р. – завідувач Вроцлавського відділення Польської АН. [3]

Організатор низки наукових конференцій, зокрема Міжнародного кристалографічного конгресу (Варшава, 1978).[3]

Основні наукові дослідження у галузі хімії координаційних сполук, спектроскопії, магнетохімії, ядерної та радіаційної хімії. Ґрунтові дослідження властивостей ренію та його сполук, виконане під керівництвом професора Львівської політехніки В. Якуба, лягло в основу її кандидатської дисертації (Львів, 1935) та стало підставою для надання під час підпільної діяльності в Армії Крайовій псевдоніму «Ren» (Реній), який зберігся за нею до смерті.[3]

Померла 16 грудня 1991 року у місті Вроцлав (Польща).[3]

Нагороди та преміїРедагувати

ПраціРедагувати

Наукові праці усі у співавторстві:

  • NMR of Zinc (II) Complexes With 2,2’-Bipyridine // Chemical Physics Letters. 1975. Vol. 30;
  • PMR Studies of Nickel (II) – DTPA Complexes in Aqueous Solutions // Inorganic Chimica Acta. 1977. Vol. 21;
  • PMR Studies on Oxygen-Iron Complexes // J. Molecular Structure. 1978. Vol. 46;
  • Редкие элементы: Распространенность в природе и технология извлечения / Пер. с англ. Москва, 1979.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати