Антиферомагнетики

Антиферомагне́тики — магнітновпорядковані кристалічні речовини, які за низьких температур мають дві повністю намагнічені спінові ґратки, які повністю компенсують одна одну.

Антиферомагнітне упорядкування спінів

Температура переходу антиферомагнетиків із магнітновпорядкованого стану в невпорядкований стан називається температурою Нееля.

До антиферомагнетиків належать FeO, NiO, CoO, CoF2, NiSO4 тощо.

За малих зовнішніх магнітних полів антиферомагнетики поводяться, як парамагнетики. Утім, починаючи з певної критичної напруженості магнітного поля, в них з'являється намагніченість, яка спочатку зростає лінійно з ростом напруженості зовнішнього поля, а потім виходить на насичення.

Елементарними збудженнями в антиферомагнетиках є магнони.

Існування антиферомагнетиків відкрив Луї Неель у 30-х роках XX-го століття. В 1970 за дослідження в галузі магнітних властивостей твердих тіл він отримав Нобелівську премію.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • І.М.Кучерук, І.Т.Горбачук, П.П.Луцик (2006). Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т. Київ: Техніка. 
  • Вакуленко М. О. Російсько-український словник фізичної термінології / За ред. проф. О. В. Вакуленка (додаток: «Російсько-український фізичний словник»: Близько 6 000 термінів). — К., 1996. — 236 с.
  • Біленко І. І. Фізичний словник. — К.: Вища школа, Головне видав. 1979. — 336 с.