Ярослав Гейровський

|Підпис= |Знамениті учні= |Ім'я=

Ярослав Гейровський
Ім'я при народженні	чеськ. Jaroslav Viktor Leopold Heyrovský
Народився	20 грудня 1890(1890-12-20) Прага
Помер	27 березня 1967(1967-03-27) (76 років) Прага
Поховання	Вишеградський цвинтар
Країна	Чехословаччина
Діяльність	хімік, фізик, винахідник, педагог, науковець
Alma mater	Університетський коледж Лондона Akademické gymnázium Štěpánskád Карлів університет Сорбонна Факультет мистецтв Карлового університету
Галузь	хімія
Заклад	Карлів університет
Вчителі	Фредерік Джордж Доннан і Богуслав Браунер
Аспіранти, докторанти	Віктор Кемула
Членство	Лондонське королівське товариство Академія наук НДР Леопольдина Чеська академія наук і мистецтв Королівське наукове товариство Чехіїd Нобелівська премія з хімії Академія наук СРСР Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Польська академія наук
Батько	Leopold Heyrovskýd
Брати, сестри	Leopold Heyrovskýd
Діти	Michael Heyrovskýd Jitka Černá-Heyrovskád
Родичі	Ferdinand Šimon Heyrovskýd і Arnošt Hofbauerd
Нагороди	Нобелівська премія з хімії (1959)
Висловлювання у Вікіцитатах  Ярослав Гейровський у Вікісховищі

Ярослав Гейровський (чеськ. Jaroslav Heyrovský; 20 грудня 1890, Прага — 27 березня 1967, Прага) — чеський хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії.

Біографія

У 1918 закінчив Празький університет. Учень Б. Браунера. У 1910—1913 навчався в Лондонському університетському коледжі і в 1913—1914 працював там же під керівництвом Ф. Доннана.

З 1922 екстраординарний, з 1926 ординарний професор фізичної хімії Празького університету. З 1922 завідував інститутом фізичної хімії Празького університету. 1926 року працював у Сорбонні (Париж). З 1950 директор Державного полярографічного інституту в Празі, який 1964 року названо його ім'ям. Іноземний член АН СРСР (1966) та деяких інших академій.

У 1922 Гейровський, досліджуючи процес електролізу на ртутному крапельному електроді, встановив залежність між потенціалами відновлення й окиснення речовин та їх природою, а також величиною дифузійного струму і концентрацією речовини в електроліті, що стало основою для полярографії.

У 1925 разом із своїм учнем M. Шикатою сконструював полярограф, який дозволяв автоматично записувати криві полярізації в координатах напруги та сили струму. Гейровській всебічно розробив полярографічний метод, теорію і техніку полярографічних досліджень, за що отримав Нобелівську премію з хімії (1959).

Див. також

• 3069 Гейровський — астероїд, названий на честь хіміка.

Посилання

• www.peoples.ru^{[недоступне посилання з серпня 2019]} (рос.)