Відкрити головне меню

Євроліга, також називається Turkish Airlines Євроліга (англ. Euroleague)  — найпрестижніший клубний турнір, який проводиться щорічно серед баскетбольних клубів Європи. Виконавчий директор професійної Європейської баскетбольної ліги — Жорді Бертомеу.

Євроліга
ULEB Euroleague.png
Засновано 1958
Реорганізовано 2000
Конфедерація ФІБА Європа
Деталі турніру
Рівень в ієрархії 1
Кількість команд 16
ТВ-партнер euroleague.tv
Переможці
Поточний чемпіон Росія ЦСКА Москва
(восьма перемога)
Найбільше перемог Іспанія Реал Мадрид
(10 перемог)
Сайт Офіційний сайт
Basketball current event.svg Поточний сезон

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перший розіграш Кубку європейських чемпіонів відбувся у 1958 році, першим володарем трофею став баскетбольний клуб СКА (Рига).

Найтитулованіший клуб Європи — «Реал», він завойовував кубок 10 разів. За кількістю титулів серед країн першість утримають Італія з Іспанією клуби яких ставали володарами кубку по 13 разів. У фіналі Євроліги найчастіше грав ізраїльський баскетбольний клуб Маккабі — 15 разів (6 разів ставав чемпіоном). Цьому ж клубу належить і антирекорд — 9 програних фіналів.

До літа 2000 року турнір проводився під егідою ФІБА і носив назву «Кубок європейських чемпіонів». У результаті фінансового конфлікту в сезоні 2000/2001 стартували два незалежних змагання — Суперліга ФІБА і Євроліга УЛЕБ. Надалі конфлікт не вщухав. ФІБА кілька разів змінювала назви турнірів, які самостійно проводила — Євроліга ФІБА, Кубок Європи і т. д. Євроліга УЛЕБ залишалася незмінною, престижнішою і комерційно успішною. Починаючи з сезону 2008/2009 ФІБА і УЛЕБ прийшли до угоди. Тепер основний турнір, як і раніше іменується Євроліга. Другий за рангом турнір (колишній Кубок УЛЕБ) — Єврокубок. Третій — Євровиклик.

Формат турніруРедагувати

У регулярному сезоні 16 команд грають по два матчі між собою. Після цього, вісім найкращих команд проходять до плей-оф.

У плей-оф кожна команда має виграти три матчі для проходу далі. У випадку, якщо між командами рівність, додається п'ятий матч. Команда з вищою позицією за результатами регулярного сезону грає перший, другий та п'ятий (за потреби) матчі вдома.

Переможці плей-оф виходять до турніру Фінальної четвірки. Команди грають між собою один півфінальний матч у п'ятницю. У суботу проходять фінальний матч та матч за третє місце.

ПереможціРедагувати

Рік Місце проведення Переможець Фіналіст Рахунок
2019   Віторія, Іспанія   ЦСКА   Анадолу Ефес 91:83
2018   Белград, Сербія   Реал   Фенербахче 85:80
2017   Стамбул, Туреччина   Фенербахче   Олімпіакос 80:64
2016   Берлін, Німеччина   ЦСКА   Фенербахче 101:96 (ОТ)
2015   Мадрид, Іспанія   Реал   Олімпіакос 78:59
2014   Мілан, Італія   Маккабі   Реал 98:86 (ОТ)
2013   Лондон, Велика Британія   Олімпіакос   Реал 100:88
2012   Стамбул, Туреччина   Олімпіакос   ЦСКА 62:61
2011   Барселона, Іспанія   Панатінаїкос[1]   Маккабі 78-70
2010   Париж, Франція   Барселона   Олімпіакос 86-68
2009   Берлін, Німеччина   Панатінаїкос   ЦСКА 73-71
2008   Мадрид, Іспанія   ЦСКА   Маккабі 91-77
2007   Афіни, Греція   Панатінаїкос   ЦСКА 93-91
2006   Прага, Чехія   ЦСКА   Маккабі 73-69
2005   Москва, Росія   Маккабі   Таугрес 90-78
2004   Тель-Авів, Ізраїль   Маккабі   Фортитудо 118-74
2003   Барселона, Іспанія   Барселона   Бенеттон 76-65
2002   Болонья, Італія   Панатінаїкос   Віртус (Болонья) 93-89
2001
УЛЄБ
  Віторія-Гастейнс, Іспанія
  Болонья, Італія
  Віртус (Болонья)   Таугрес 65-78, 94-73, 80-60
79-96, 82-74
2001
ФІБА
  Париж, Франція   Маккабі   Панатінаїкос 81-67
2000   Салоніки, Греція   Панатінаїкос   Маккабі 73-67
1999   Мюнхен, Німеччина   Жальгіріс   Віртус (Болонья) 82-74
1998   Барселона, Іспанія   Віртус (Болонья)   АЕК 58-44
1997   Рим, Італія   Олімпіакос   Барселона 73-58
1996   Париж, Франція   Панатінаїкос   Барселона 77-76
1995   Сарагоса, Іспанія   Реал   Олімпіакос 73-61
1994   Тель-Авів, Ізраїль   Хувентуд   Олімпіакос 59-57
1993   Афіни, Греція   Лімож   Бенеттон 59-55
1992   Стамбул, Туреччина   Партизан   Хувентуд 71-70
1991   Париж, Франція   ПОП-84   Барселона 70-65
1990   Сарагоса, Іспанія   Спліт   Барселона 72-67
1989   Мюнхен, ФРН   Югопластика   Маккабі 75-69
1988   Гент, Бельгія   Мілан   Маккабі 90-84
1987   Лозанна, Швейцарія   Мілан   Маккабі 71-69
1986   Будапешт, Угорська Народна Республіка   Цибона   Жальгіріс 94-82
1985   Афіни, Греція   Цибона   Реал 87-78
1984   Женева, Швейцарія   Віртус (Рим)   Барселона 79-73
1983   Гренобль, Франція   Канту   Мілан 69-68
1982   Кельн, ФРН   Канту   Маккабі 86-80
1981   Страсбург, Франція   Маккабі   Віртус (Болонья) 80-79
1980   Західний Берлін   Реал   Маккабі 89-85
1979   Гренобль, Франція   Босна   Варезе 96-93
1978   Мюнхен, ФРН   Реал   Варезе 75-67
1977   Белград, Соціалістична Федеративна Республіка Югославія   Маккабі   Варезе 78-77
1976   Женева, Швейцарія   Варезе   Реал 81-74
1975   Антверпен, Бельгія   Варезе   Реал 79-66
1974   Нант, Франція   Реал   Варезе 84-82
1973   Льєж, Бельгія   Варезе   ЦСКА 71-66
1972   Тель-Авів, Ізраїль   Варезе   Югопластика 70-69
1971   Антверпен, Бельгія   ЦСКА   Варезе 67-53
1970   Сараєво, Соціалістична Федеративна Республіка Югославія   Варезе   ЦСКА 79-74
1969   Барселона, Іспанія   ЦСКА   Реал 103-99
1968   Ліон, Франція   Реал   Спартак (Брно) 98-95
1967   Мадрид, Іспанська Держава   Реал   Мілан 91-83
1966   Болонья, Італія   Мілан   Славія 77-72
1965   Москва, СРСР
  Мадрид, Іспанська Держава
  Реал   ЦСКА 88-81, 76-72
1964   Брно, Чехословацька Соціалістична Республіка
  Мадрид, Іспанія
  Реал   Спартак (Брно) 99-110, 84-64
1963   Мадрид, Іспанія
  Москва, СРСР
  ЦСКА   Реал 69-86, 91-74, 99-80
1962   Женева, Швейцарія   Динамо (Тбілісі)   Реал 90-83
1961   Рига, СРСР
  Москва, СРСР
  ЦСКА   СКА (Рига) 61-66, 67-62
1960   Тбілісі, СРСР
  Рига, СРСР
  СКА (Рига)   Динамо (Тбілісі) 61-57, 69-62
1959   Рига, СРСР
  Софія, Народна Республіка Болгарія
  СКА (Рига)   Академік 79-58, 69-67
1958   Рига, СРСР
  Софія, Народна Республіка Болгарія
  СКА (Рига)   Академік 86-81, 84-71

Переможці за клубамиРедагувати

Місце Клуб Титулів Фіналіст Переможні сезони
1.   Реал Мадрид 10 8 1963–64, 1964–65, 1966–67, 1967–68, 1973–74, 1977–78, 1979–80, 1994–95, 2014–15, 2017–18
2.   ЦСКА Москва 8 6 1960–61, 1962–63, 1968–69, 1970–71, 2005–06, 2007–08, 2015–16, 2018–19
3.   Маккабі Тель-Авів 6 9 1976–77, 1980–81, 2000–01, 2003–04, 2004–05, 2013–14
4.   Панатінаїкос 6 1 1995–96, 1999–00, 2001–02, 2006–07, 2008–09, 2010–11
5.   Варезе 5 5 1969–70, 1971–72, 1972–73, 1974–75, 1975–76
6.   Олімпіакос 3 5 1996–97, 2011–12, 2012–13
7.   Мілан 3 2 1965–66, 1986–87, 1987–88
8.   АСК Рига 3 1 1958, 1958–59, 1959–60
-   Спліт 3 1 1988–89, 1989–90, 1990–91
10.   Барселона 2 5 2002–03, 2009–10
11.   Віртус 2 3 1997–98, 2000–01
12.   Канту 2 1981–82, 1982–83
-   Цибона 2 1984–85, 1985–86
14.   Фенербахче 1 2 2016–17
15.   Динамо Тбілісі 1 1 1961–62
-   Хувентуд 1 1 1993–94
-   Жальгіріс 1 1 1998–99
18.   Босна 1 1978–79
-   Віртус 1 1983–84
-   Партизан 1 1991–92
-   Лімож 1 1992–93
22.   Академік 2
-   Спартак Брно 2
-   Бенеттон 2
-   Таугрес 2
26.   УСК 1
-   АЕК 1
-   Фортитудо Болонья 1
-   Анадолу Ефес 1

Рекордсмени лігиРедагувати

Гравці за кількістю очок в сезоніРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати