Вікіпедія

Євдокія Олельківна

Євдокія Олельківна (рум. Evdochia Olelkovici; пом. 25 листопада 1467) — дочка київського князя Олелька Володимировича й Анастасії Василівни, перша дружина молдавського господаря Штефана III Богдановича.

Євдокія Олельківна
Сучасне зображення із церкви св. Миколая в Яссах
Померла 25 листопада 1467(1467-11-25)
Рід Олельковичі
Батько Олелько Володимирович
Матір Анастасія Василівна
Чоловік Штефан III
Конфесія православна
Фреска з монастиря Побрата

Життєпис ред.

По материнській лінії Євдокія доводилась внучкою великого князя московського Василя I Дмитровича й правнучкою великого князя литовського Вітовта, а по батьківській — двоюрідною племінницею польського короля Казимира IV Ягеллончика, що робило її завидною нареченою[1]. Весілля відбулось 5 липня 1463 року[a]. В цей час її брат Семен Олелькович, названий в молдавських літописах «царем» київським, перебував на вершині своєї могутності[5].

В шлюбі народились дочка Олена (в кінці 1465[6]) та, як зазначає британський історик Джонатан Іглз (англ. Jonathan Eagles), двоє синів: Богдан[b] і Петро. Обидва вони померли зовсім юними 26 червня 1479 й 21 листопада 1480 відповідно[7], і були поховані побіч в Путнянській обителі, закладеній батьком[8].

9 липня 1466 р. Штефан зробив багаті пожертви монастирю Побрата, зокрема «за душу и за здравие кнегины господаства ми Овдотїа»[9]. 27 липня того ж року офірував монастирю Хіландар на горі Афон, просячи монахів молитись за рідних: в проханні були згадані імена дружини й двох дітей, Олександра та Олени[10]. Раніш історики вважали Олександра, первістка молдавського господаря і його співправителя, сином київської князівни, втім, більш імовірно, що його матір'ю була наложниця Маруша. Відомо, що той брав участь у битві 1476 р. з османами, на мить котрої був явно старший 12 літ, ніж якби народився у шлюбі[11][12].

Як зазначають дослідники, Штефан знав руську мову і, ймовірно, саме нею розмовляв з жінкою[13]. Тож не дивно, що її ім'я в пожертві монастирю Побрата передане в українській вимові[14].

Померла Євдокія, либонь, через ускладнення після пологів або внаслідок хвороби саме тоді, коли чоловік відбивав вторгнення угорського короля Матвія Корвіна. Вістка про смерть дружини, певно, дійшла до господаря напередодні битви при Баї. Жінку поховали в кафедральнім соборі св. Георгія (Сучава), більш відомому під назвою «Міреуці»; фрагменти надгробної плити Олельківни в 1996 знайшов румунський археолог Мірча Матей[15][16]. 15 лютого 1469 молдавський правитель дарував вищезгаданому храмові пасіку Баликову зі 100 вуликами неподалік м. Ясси, куплену за 110 золотих в такого собі Никора Сербескула (Nikore Serbeskul), виноградник та рибний ставок, а також погодив з митрополитом Теоктистом щотижневе поминання душі Євдокії (парастас по понеділкам і літургія — по вівторкам)[17]. Грамота від 12 березня 1488 р. лише підтверджує це надання[18].

Див. також ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ Згідно з Бистрицьким й Другим Путнянським літописами[2], тоді як Перший Путнянський і молдавсько-польський подає 5 червня[3], а молдавсько-німецька хроніка — 15 липня[4].
  2. ↑ За іншими даними, його народила Марія Мангупська[5]. Також не слід плутати з Богданом-Владом від Марії Войкиці.

Примітки ред.

  1. ↑ Eagles, 2014, с. 45.
  2. ↑ Грекул, 1976, с. 26, 69.
  3. ↑ Грекул, 1976, с. 63, 106.
  4. ↑ Грекул, 1976, с. 37.
  5. ↑ а б Boldur, Alexandru V. (1970). Stefan cel Mare, Voievod al Moldovei (1457—1504). Studiu de istorie socială. şi politică. Madrid: Editura Carpatii. с. 352-354.
  6. ↑ Чобану М. А. Стефан Великий и Иван Васильевич: Отношения между Молдавским княжеством и Московским государством в 1475—1482 гг. // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2018. — № 3 (73). — С. 21.
  7. ↑ Каштанов С. М. Исследование о молдавской грамоте XV века. — Москва : Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2012. — С. 14. — ISBN 978-5-91244-077-9.
  8. ↑ Eagles, 2014, с. 102.
  9. ↑ Bogdan, Ioan, ed. (1913). Documentele lui Ștefan cel Mare. Volumul I. Hrisoave și cărți domnești (1457—1492) (PDF). București: Atelierele Grafice Socec & Co., Societate Anonimă București. с. 104-105.
  10. ↑ Păun, Radu G. (2016). Mount Athos and the Byzantine-Slavic Tradition in Wallachia and Moldavia after the fall of Constantinople. У Stanković, Vlada (ред.). The Balkans and the Byzantine World before and after the Captures of Constantinople, 1204 and 1453. Lexington Books. с. 130—131. ISBN 978-1-49851-325-8.
  11. ↑ Eagles, 2014, с. 45, 48.
  12. ↑ Никитич А. Н. Неопубликованный фрагмент из неизвестной молдавской летописи. Господарь Стефан Великий в 1451-1460 гг. // Stratum plus. — 2004. — № 6. — С. 63-95.
  13. ↑ Шорников П. Языковой дуализм в Молдавском княжестве XIV–XVII вв. // Русин. — 2010. — № 2 (20). — С. 69.
  14. ↑ Mazilu, Dan Horia (2003). Voievodul dincolo de sala tronului. Iași: Polirom. с. 402. ISBN 973-681-147-6.
  15. ↑ Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — Київ, 1996. — ISBN 5-85654-047-6.
  16. ↑ Eagles, 2014, с. 121–122.
  17. ↑ Documenta Romaniae Historica: A. Moldova. Vol. 2. (1449-1486). — Bucureşti : Editura Academiei Republicii Socialiste Române, 1976. — С. 232-233.
  18. ↑ Documenta Romaniae Historica: A. Moldova. Vol. 3. (1487-1504). — Bucureşti : Editura Academiei Republicii Socialiste Române, 1980. — С. 55-57.

Джерела ред.

  • Славяно-молдавские летописи XV—XVI вв / сост. Ф. А. Грекул; отв. ред. В. И. Буганов. — Москва : Наука, 1976. — 152 с.
  • Marcu, George; Ilinca, Rodica (2012). Enciclopedia personalităţilor feminine din România. Bucureşti: Editura Meronia. ISBN 9789737839770.
  • Eagles, Jonathan (2014). Stephen the Great and Balkan Nationalism: Moldova and Eastern European History. I.B. Tauris. ISBN 978-1-78076-353-8.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Євдокія_Олельківна&oldid=42210708