Анастасія Василівна (княгиня київська)
Анастасія Василівна (нар. близько 1397/98 — пом. 1470) — друга донька великого князя московського Василя І Дмитровича від литовської князівни Софії Вітовтівни.
Життєпис
ред.1417 року батько, зміцнюючи взаємини із Литовсько-Руською державою, віддав дівчину заміж за Олелька Володимировича (в майбутньому князя київського). Згідно з тевтонськими рапортами, весілля, що його справив унучці Вітовт, почалось 22 серпня й протривало цілий тиждень[1]. У придане Анастасія дістала малоярославецькі волості Передол й Почапод (1458/59 року, вже після кончини Олелька, вона за згодою синів дарувала їх Троїце-Сергієвій обителі, ігумен якої Васіан навідавсь було к Києву з місією «укріплення православного християнства», причім імена Олельковичів було внесено до монастирського синодика[2][3]).
Осінню 1421 Анастасія навістила отця в Москві, воротившись за тиждень перед Різдвом[4].
В ході династичної війни у ВКЛ Олелька з родиною по загаду Сигізмунда Кейстутовича було ув'язнено: його самого посадили в Кернові, тоді як Анастасію, синів Семена та Михайла — в Утянах. Це, найімовірніше, сталось в період між весною чи то пак літом 1434 й початком лютого 1435, позаяк іще на зламі 1433-34 рр. князь з дружиною-«московкою» і дітьми видали у своєму двірці Турець грамоту на десятину для Лавришівського монастиря[5]. Невдовзі після того, як Сигізмунда в березні 1440 вбили змовники, пани радні звільнили їх[6][7].
Під час династичної війни, що точилась на землях північно-східної Руси, княжна стояла по стороні брата Василя, осліпленого в 1446 році Дмитром Шемякою. Вона усіляко помагала його прибічникам, які втекли до ВКЛ, а також підіслала у Москву свого шпигуна, киянина Полтинка, щоби той стежив за діями Д. Шемяки й впору повідомляв братові про його заміри. Листувалась з великоруським митрополитом Іоною[8][4].
Родина
ред.У шлюбі народилось двоє чи радше троє синів і кілька дочок:
- Семен (1420 —1470), з руки великого князя Казимира IV посідав київський престол (1455–70);
- Михайло (пом. 1481), князь копильський і слуцький, намісник у Великому Новгороді (8 листопада 1470 — 15 березня 1471), страчений за спробу державного перевороту;
- Олександр (лат. Alexander Alexandri ex ducibus Russie), записаний в метриці Краківської академії під 1455 (за твердженням польського історика Яна Тенговського)[9];
- Барбара (1428/29 —1492), пішла під вінець з кн. Болеславом IV Мазовецьким[7];
- Юліана, стала дружиною кн. Юрія Семеновича Гольшанського[10];
- Феодосія (Федька), побралась із кн. Семеном Юрійовичем N (інколи в літературі хибно вважаного Патрикеєвим)[9][11];
- NN вийшла заміж за кн. Юрія Федоровича Пронського, емігранта до ВКЛ[11];
- Євдокія (пом. 1467), перша жінка молдавського господаря Штефана III (з літа 1463)[11];
- Олександра, була однією з молодших, 6 квітня 1460 дарувала Краківській академії золотий ланцюг вартістю 36 флоринів[9].
За припущенням історика Анастасії Скеп'ян, дітьми пари також могли бути спімнуті в Слуцькому пом'яннику Василь та Георгій, либонь, померлі в дитинстві[12].
Примітки
ред.- ↑ Скеп'ян А.А. Князі Слуцкія / А.А. Скеп'ян. — Мінск : «Беларусь», 2013. — С. 15. — ISBN 978-985-01-1049-7.
- ↑ Русина О. В. Україна під татарами і Литвою. — Київ : Видавничий Дім «Альтернативи», 1998. — С. 123, 127. — ISBN 966-7217-56-6.
- ↑ Бенцианов М. Московско-литовские связи XIII-XVI вв. по данным синодиков и вкладные книг // Российская генеалогия: научный альманах. Выпуск двенадцатый. – М.: Старая Басманная. — 2022. — С. 17-18.
- ↑ а б Симеоновская летопись (Полное собрание русских летописей. Т. 18). — Москва : Знак, 2007. — С. 166, 202.
- ↑ Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. — Т. 1. — СПб., 1846. — С. 41
- ↑ Русина О. В. Україна під татарами і Литвою. — Київ : Видавничий Дім «Альтернативи», 1998. — С. 123, 127. — ISBN 966-7217-56-6.
- ↑ а б Воронин В. А. Князья Олельковичи — претенденты на власть в Великом княжестве Литовском // Studia Historica Europae Orientalis. — 2016. — Вип. 9. — С. 98-99, 103. — ISSN 2079-1488. Архівовано з джерела 5 червня 2020. Процитовано 2024-08-25.
- ↑ Славянская энциклопедия. Киевская Русь-Московия: в 2 т. Т. 1 А-М / авт.-сост. Богуславский В. В.; науч. ред. Куксина Е. И. — Москва : Олма-Пресс, 2005. — С. 25. — ISBN 5-224-02249-5.
- ↑ а б в Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — S. 88-90. — ISBN 83-913563-1-0
- ↑ Бенцианов М. Московско-литовские связи XIII-XVI вв. по данным синодиков и вкладные книг // Российская генеалогия: научный альманах. Выпуск двенадцатый. – М.: Старая Басманная. — 2022. — С. 17-18.
- ↑ а б в Базилевич К. В. Внешняя политика Русского централизованного государства. Вторая половина XV века. — Москва : Издательство МГУ, 1952. — С. 246-247.
- ↑ Скепьян А. Родовая и историческая память в роду князей Олельковичей-Слуцких // Генеалогія. Збірка наукових праць. — 2013. — Вип. І. — С. 247.