Барбара Олельківна

Барбара Олельківна (пол. Barbara Olelkówna; нар. близько 1428–29 — пом. перед 13 лютого 1492) — дочка київського князя Олелька Володимировича й Анастасії Василівни Московської.

За припущенням польського історика Яна Тенговського, своє рідкісне на Русі ім'я дівчинка дістала на честь Барбари Циллі, дружини священного римського імператора Сигізмунда Люксембурзького, з якою в січні 1429 року той побував на луцькому з'їзді монархів^[1].

Десь межи 1440 та 1443 р. вона вийшла заміж за мазовецького князя Болеслава IV, котрому народила десятьох дітей, однак лиш 4 синів (Конрад, Януш, Болеслав і Казимир) й донька Анна дожили до повноліття. Прикметно, що Болеслава вважали одним із головних претендентів на польський трон після загибелі Владислава Варненчика, в 1446 був навіть обраний королем і став би ним у разі відмови Казимира Ягеллончика, але цього так і не сталось^[2].

Уперше Барбара згадується в бреве папи Миколая V від 18 грудня 1450 року. Зі смертю чоловіка 10 вересня 1454 вона стала самостійною властителькою Вишогрудської землі^[a], що була її віном, а по кончині свекрухи Ганни Федорівни 25 травня 1458 — регентшею (ducissa et gubernatrix) Східної Мазовії разом із плоцьким єпископом Павлом Гіжицьким (вперше згадується під таким титулом 1 серпня того ж року). Від імені малолітніх синів жінка брала участь у засіданнях князівських рочків, вела листування з сусідніми державами (в т.ч. із Тевтонським орденом) й скріпляла документи, нерідко титулуючись як ducissa Mazouie, Russie etc. Олельківна також спричинилась до обговорення питання престолонаступництва вмерлих князів Західної Мазовії.

Певно, саме Барбара була тією таємничою донаторкою Ягеллонського університету «з Русі», що в 1460 дарувала закладу золотий ланцюжок вартістю 36 флоринів^[1]. Була похована у парафіяльнім костелі св. Трійці в Новім Мясті, що неподалік Плонська, правдоподібно в неділю 19 лютого 1492.

Див. також

Примітки

↑ Окрім замку і міста Вишогруд, їй також належали села Рембово, Оршимово, Вйонзувка, Вільчково, Млодзешин, Камйон (нині — Камйон-Дужи) та Пшенславиці, втім окремого титулу княжни вишгородської не вживала. У 1471 ці маєтності дістались Казимирові III.

↑ ^а ^б Tęgowski, Jan (2009). Dynastyczne kontakty rodzinne litewsko-mazowieckie w XIII-XV wieku. Europa orientalis (1): 211—213.
↑ Воронин В. А. Князья Олельковичи — претенденты на власть в Великом княжестве Литовском // Studia Historica Europae Orientalis. — 2016. — № 9. — С. 103-104. — ISSN 2079-1488.

Джерела

Grabowski, Janusz (2012). Dynastia Piastów mazowieckich. Kraków: Avalon. с. 169, 173, 178, 186, 361-362. ISBN 978-83-7730-066-4.
Jasiński, Kazimierz (1998). Rodowód Piastów mazowieckich. Poznań — Wrocław: Wydawnictwo Historyczne. с. 159–160. ISBN 83-913563-0-2.
Wolff, Adam. Barbara ks. ruska nieznanego pochodzenia // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — Т. 1. — С. 293.

[3] Окрім замку і міста Вишогруд, їй також належали села Рембово, Оршимово, Вйонзувка, Вільчково, Млодзешин, Камйон (нині — Камйон-Дужи) та Пшенславиці, втім окремого титулу княжни вишгородської не вживала. У 1471 ці маєтності дістались Казимирові III.

[Тенговський-1] а ^б Tęgowski, Jan (2009). Dynastyczne kontakty rodzinne litewsko-mazowieckie w XIII-XV wieku. Europa orientalis (1): 211—213.

[2] Воронин В. А. Князья Олельковичи — претенденты на власть в Великом княжестве Литовском // Studia Historica Europae Orientalis. — 2016. — № 9. — С. 103-104. — ISSN 2079-1488.

[1]

[2]

[a]