Plesiobalaenoptera
Plesiobalaenoptera — рід вимерлих смугачів, який існував в Італії в епоху пізнього міоцену[1]. Типовий вид — P. quarantellii. Це найстаріший відомий смугач із Середземноморського басейну. Скам'янілості були знайдені з відкладень річки Стірон на півночі Італії[2], які були відкладені в епоху Тортона, приблизно від 11 до 7 мільйонів років тому[1].
| Plesiobalaenoptera | |
|---|---|
| |
| скелет P. hubachi, Музей природи, Берлін | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Інфраряд: | Китоподібні (Cetacea) |
| Родина: | Смугачеві (Balaenopteridae) |
| Рід: | †Plesiobalaenoptera Bisconti, 2010 |
| Види | |
|
P. quarantellii (типовий) | |
Опис
ред.Plesiobalaenoptera за зовнішнім виглядом був схожий на інших китів, хоча мав відносно ширший рострум. Рід має кілька відмінних рис, які в основному спостерігаються в області вуха. Наприклад, периотична кістка (яка оточує внутрішнє вухо) має підняту центральну частину і трикутний виступ спереду. Як і у всіх вусатих китів, барабанна булла, яка оточує середнє вухо, збільшена і відокремлена від периотичної кістки. Однак його барабанна булла має характерний високий кіль. Причому отвір євстахієвої труби в середнє вухо перебуває у високому положенні[1].
Палеобіологія
ред.На відміну від живих смугачів, Plesiobalaenoptera, ймовірно, не був здатний харчуватися шляхом всмоктування здобичі разом з водою. Plesiobalaenoptera має посткороноїдну ямку, або отвір у зубній кістці нижньої щелепи, що ускладнювало б виконання цього методу харчування[1].
Класифікація
ред.Plesiobalaenoptera тісно споріднений з Parabalaenoptera, відомим з пізнього міоцену Каліфорнії в Сполучених Штатах. Обидва утворюють кладу, яка є сестринським таксоном верхівкових балаеноптерид, що включає останнього спільного предка живих Balaenoptera та Megaptera та всіх їхніх нащадків[1][3].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Michelangelo Bisconti (2010). A new balaenopterid whale from the late Miocene of the Stirone River, northern Italy (Mammalia, Cetacea, Mysticeti). Journal of Vertebrate Paleontology. 30 (3): 943—958. doi:10.1080/02724631003762922. S2CID 85348702.
- ↑ Stirone River (Miocene of Italy) — Paleobiology Database
- ↑ Bisconti, Michelangelo; Damarco, Piero; Pavia, Marco; Sorce, Barbara; Carnevale, Giorgio (2021). Marzanoptera tersillae, a new balaenopterid genus and species from the Pliocene of Piedmont, north-west Italy. Zoological Journal of the Linnean Society. 192 (4): 1253—1292. doi:10.1093/zoolinnean/zlaa131.