Pachycrocuta

рід викопних ссавців

Pachycrocutaрід доісторичних гієн. Найбільшим і найкраще дослідженою є Pachycrocuta brevirostris, яка досягала приблизно 90–100 см висоти у плечах[2] і, за оцінками, у середньому важила 110 кг[3], наближаючись до розмірів левиці, що робить її найбільшою з відомих гієн. Pachycrocuta вперше з'явилася під час пізнього міоцену (7.2–5.3 Ma[4]) і вимерла в середньому плейстоцені, 400 000 років тому.

Pachycrocuta
Період існування: 7.2–0.4 млн р. т. пізній міоцен — середній плейстоцен
Відліпок голотипу черепа в музеї Крозатьє
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Гієнові (Hyaenidae)
Рід: Pachycrocuta
Kretzoi, 1938
Вид:
P. brevirostris
Біноміальна назва
Pachycrocuta brevirostris
(Gervais, 1850)
Підвиди[1]
  • Pachycrocuta brevirostris licenti
  • Pachycrocuta brevirostris brevirostris
  • Pachycrocuta brevirostris sinensis

Скам'янілості

ред.

Найдавніші екземпляри Pachycrocuta були знайдені в пізньому міоцені округу Барінго (Кенія)[4]. Викопні останки були знайдені широко в Євразії та південній і східній Африці. Більшість матеріалу складається з фрагментованих останків, як правило, черепа, але на знаменитому місці Чжоукоудянь було виявлено схованку з дуже повним кістковим матеріалом, який, ймовірно, представляє останки тварин, які використовували ці печери як лігва протягом багатьох тисячоліть[4]. На західному кінці їхнього колишнього ареалу, у Вента-Міцена на південному сході Іспанії, величезна сукупність скам'янілостей плейстоцену також представляє лігво[5].

Спосіб життя

ред.

Подібно до сучасної смугастої гієни, вона, ймовірно, була в першу чергу клептопаразитарним падальником інших хижаків, таких як шаблезубі кішки[6]. Pachycrocuta — важка тварина, створена не для переслідування здобичі на великі відстані й у цьому вона відрізнялася б від сучасної плямистої гієни, яка є більш спритною і зазвичай вбиває власну їжу.

Примітки

ред.
  1. Liu, J.; Liu, J.; Zhang, H. та ін. (2021). The giant short-faced hyena Pachycrocuta brevirostris (Mammalia, Carnivora, Hyaenidae) from Northeast Asia: A reinterpretation of subspecies differentiation and intercontinental dispersal. Quaternary International. 577: 29—51. doi:10.1016/j.quaint.2020.12.031.
  2. Turner, Alan; Antón, Mauricio (1996). The giant hyaena Pachycrocuta brevirostris (Mammalia, Carnivora, Hyaenidae). Geobios. 29 (#4): 455—468. doi:10.1016/S0016-6995(96)80005-2.
  3. Palmqvist, P.; Martinez-Navarro, B.; Pérez-Claros, J. A.; Torregrosa, V.; Figueiridio, B.; Jiménez-Arenas, J. M.; Patrocinio Espigares, M.; Ros-Montoya, Sergio; De Renzi, M. (2011). The giant hyena Pachycrocuta brevirostris: Modelling the bone-cracking behavior of an extinct carnivore. Quaternary International. 243 (#1): 61. doi:10.1016/j.quaint.2010.12.035.
  4. а б в A. Hill, G. Curtis, and R. Drake. 1986. Sedimentary stratigraphy of the Tugen Hills, Baringo, Kenya. Geological Society of America Special Publication 25:285-295
  5. Walker, Matt (4 березня 2011). Prehistoric giant hyena's bone-cracking habit. BBC Earth News. Архів оригіналу за 5 березня 2011. Процитовано 4 березня 2011.
  6. Walker, Matt (4 березня 2011). Prehistoric giant hyena's bone-cracking habit. BBC Earth News. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 28 червня 2018.