KAT7

білок-кодуючий ген Homo Sapiens

KAT7 (англ. Lysine acetyltransferase 7) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 17-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 611 амінокислот, а молекулярна маса — 70 642[4].

KAT7
Ідентифікатори
Символи KAT7, HBO1, HBOA, MYST2, ZC2HC7, lysine acetyltransferase 7
Зовнішні ІД OMIM: 609880 MGI: 2182799 HomoloGene: 5134 GeneCards: KAT7
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_001195003
NM_001195004
NM_177619
RefSeq (білок)
Локус (UCSC) Хр. 17: 49.79 – 49.84 Mb Хр. 11: 95.17 – 95.2 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей



Послідовність амінокислот
1020304050
MPRRKRNAGSSSDGTEDSDFSTDLEHTDSSESDGTSRRSARVTRSSARLS
QSSQDSSPVRNLQSFGTEEPAYSTRRVTRSQQQPTPVTPKKYPLRQTRSS
GSETEQVVDFSDRETKNTADHDESPPRTPTGNAPSSESDIDISSPNVSHD
ESIAKDMSLKDSGSDLSHRPKRRRFHESYNFNMKCPTPGCNSLGHLTGKH
ERHFSISGCPLYHNLSADECKVRAQSRDKQIEERMLSHRQDDNNRHATRH
QAPTERQLRYKEKVAELRKKRNSGLSKEQKEKYMEHRQTYGNTREPLLEN
LTSEYDLDLFRRAQARASEDLEKLRLQGQITEGSNMIKTIAFGRYELDTW
YHSPYPEEYARLGRLYMCEFCLKYMKSQTILRRHMAKCVWKHPPGDEIYR
KGSISVFEVDGKKNKIYCQNLCLLAKLFLDHKTLYYDVEPFLFYVMTEAD
NTGCHLIGYFSKEKNSFLNYNVSCILTMPQYMRQGYGKMLIDFSYLLSKV
EEKVGSPERPLSDLGLISYRSYWKEVLLRYLHNFQGKEISIKEISQETAV
NPVDIVSTLQALQMLKYWKGKHLVLKRQDLIDEWIAKEAKRSNSNKTMDP
SCLKWTPPKGT

Кодований геном білок за функціями належить до трансфераз, ацилтрансфераз,гістонацетилтрансфераз, ремодуляторів хроматину, фосфопротеїнів. Виконує ацетилювання на гістоновому білку H4. Задіяний у таких біологічних процесах, як транскрипція, регуляція транскрипції, реплікація ДНК, ацетилювання, альтернативний сплайсинг. Білок має сайт для зв'язування з іонами металів, іоном цинку. Локалізований у ядрі.


Можлива роль білка в патологіях ред.


Китайські вчені провели геномний скринінг, заснований на технології CRISPR-Cas і зробили висновок, що ген KAT7 асоційований з клітинним старінням [5].
Зменшення кількості KAT7 в клітинах підвищувало їх проліферативний потенціал. При цьому пересадка клітин з відсутнім KAT7 імунодефіцитним мишам, не приводила до утворення пухлин. Втрата KAT7 відновила морфологію клітинного ядра в клітинах з синдромом прогерії. Надекспресія гена KAT7, навпаки, викликала класичні ознаки клітинного старіння в молодих клітинах. Також автори роботи встановили, що KAT7 впливає на експресію інгібітора кінази p15INK4b, який, в свою чергу, прискорює клітинне старіння.
Проте, автори дослідження підкреслюють, що у їх роботи є обмеження: тільки для двох типів клітин показано вплив гена KAT7, це мезенхімальні стовбурові клітини, що демонструють прискорене старіння. Клітини були отримані із людських ембріональних стовбурових клітин, що несуть патогенні мутації.

За допомогою технології CRISPR-Cas, вчені виявили[6], що ацетилтрансферазна активність KAT7 має важливе значення для проліферації клітин зі злиттям генів MLL-X (онкоген, що призводить до мієлоїдного лейкозу).
Детальний аналіз результатів скрінінгу показав, що для виживання клітинних ліній мієлоїдного лейкозу необхідні кілька представників сімейства ацетилтрансфераз (MYST), причому, серед них, KAT7 демонструє прямий вплив на прогресування лейкозу. Вчені повідовляють, що втрата KAT7, в клітинах зі MLL-X, призводить до зменшення проліферації та посилення апоптозу та диференціації.

Ревматоїдний артрит - це хронічне аутоімунне захворювання, в якому беруть участь багато клітинних учасників, але синовіальні фібробласти відіграють важливу роль у розвитку хвороби. Було проведено дослідження[7] яке показало докази, що KAT7 регулюється у синовіальних фібробластах хворих на ревматоїдний артрит, що принаймні пояснюється стимуляцією прозапальних цитокінів, таких як TNF-α, IL-1β або IFN-γ.
Більш того, надмірна експресія KAT7 у таких фібробластах індукує експресію CCL20 через p44/42 MAPK шлях, сприяючи тим самим міграції клітин Т-хелпер 17(Th17). Загалом, вчені роблять висновок, що пригнічення активності KAT7 в синовіальних фібробластах може мати терапевтичне значення в лікуванні ревматоїдного артриту.


Література ред.

  • Iizuka M., Stillman B. (1999). Histone acetyltransferase HBO1 interacts with the ORC1 subunit of the human initiator protein. J. Biol. Chem. 274: 23027—23034. PMID 10438470 DOI:10.1074/jbc.274.33.23027
  • Sharma M., Zarnegar M., Li X., Lim B., Sun Z. (2000). Androgen receptor interacts with a novel MYST protein, HBO1. J. Biol. Chem. 275: 35200—35208. PMID 10930412 DOI:10.1074/jbc.M004838200
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Burke T.W., Cook J.G., Asano M., Nevins J.R. (2001). Replication factors MCM2 and ORC1 interact with the histone acetyltransferase HBO1. J. Biol. Chem. 276: 15397—15408. PMID 11278932 DOI:10.1074/jbc.M011556200
  • Beausoleil S.A., Villen J., Gerber S.A., Rush J., Gygi S.P. (2006). A probability-based approach for high-throughput protein phosphorylation analysis and site localization. Nat. Biotechnol. 24: 1285—1292. PMID 16964243 DOI:10.1038/nbt1240
  • Miotto B., Struhl K. (2008). HBO1 histone acetylase is a coactivator of the replication licensing factor Cdt1. Genes Dev. 22: 2633—2638. PMID 18832067 DOI:10.1101/gad.1674108
  • Wei W., Yuxuan Z., Shuhui S., Wei L., Moshi S. (2020). A genome-wide CRISPR-based screen identifies KAT7 as a driver of cellular senescence. Science Translational Medicine. 13: 1946—6242. PMID 33408182 DOI:10.1126/scitranslmed.abd2655
  • Yan Z.A., Muxin G., Etienne D. B., Malgorzata G. (2020). KAT7 is a genetic vulnerability of acute myeloid leukemias driven by MLL rearrangements. Leukemia: 1476—5551. PMID 32764680 DOI:10.1038/s41375-020-1001-z
  • Shouda G., Xiangbei Q., Junke L., Linchao S. (2017). Upregulated KAT7 in synovial fibroblasts promotes Th17 cell differentiation and infiltration in rheumatoid arthritis. Biochem Biophys Res Commun.: 235—241. PMID 28552525 DOI:10.1016/j.bbrc.2017.05.143


Примітки ред.

  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:17016 (англ.) . Процитовано 12 вересня 2017.
  4. UniProt, O95251 (англ.) . Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
  5. "Science Translational Medicine", (англ.) . Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  6. "Leukemia", (англ.) .
  7. "Biochem Biophys Res Commun.", (англ.) .

Див. також ред.