Відкрити головне меню
HMS «Лоял» (G15)
HMS Loyal (G15)


Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «L»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
На честь другий корабель флоту на ім'я «Лоял»[Прим. 1]
Корабельня Scotts Shipbuilding and Engineering Company, Грінок
Первинна вартість £ 440 204
Замовлено 31 березня 1938
Закладено 23 листопада 1938
Спущено на воду 8 жовтня 1940
Введено в експлуатацію 31 жовтня 1942
На службі 19421948
Статус 1948 проданий на брухт
Нагороди 5 бойових відзнак[Прим. 2][1]
Бойовий досвід Друга світова війна
Середземномор'я
Операція «Ретрібьюшн»
Операція «Кокскрю»
Сицилійська операція
Висадка союзників в Італії
* Операція «Бейтаун»
* Операція «Аваланч»
Операція «Шінгл»
Операція «Драгун»
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 920 тонн (стандартна)
2 660 тонн (повна)
Довжина 110,4 м
Ширина 11,3 м
Висота 3,0 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
3 × парових котли Admiralty
Гвинти 2
Потужність 48 000 к.с.
Швидкість 36 вузлів (67 км/год)
Дальність плавання 5 500 миль (10 186 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж 221 офіцер та матрос
Озброєння
Артилерія 6 (3 × 2) × 120-мм універсальних гармат Mk XI
1 × 102-мм універсальна гармата QF 4 inch Mk V
Торпедно-мінне озброєння 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів
42 глибинних бомби
Зенітне озброєння 4 (1 × 4) × 40-мм автоматичні зенітні гармати QF 2 Mark VIII
8 (2 × 4) × 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50

«Лоял» (англ. HMS Loyal (G15) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «L» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Ескадрений міноносець «Лоял» був закладений 23 листопада 1938 року на верфі компанії Scotts Shipbuilding and Engineering Company у Гріноку. 8 жовтня 1940 року він був спущений на воду, а 31 жовтня 1942 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Есмінець взяв активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився на Середземному морі, супроводжував конвої, підтримував висадку союзних військ в операціях «Хаскі», «Аваланч» та «Драгун». За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель відзначений п'ятьма бойовими відзнаками[1].

ІсторіяРедагувати

1943Редагувати

12 березня 1943 року крейсери «Сіріус» та «Аврора» з есмінцями «Лайтнінг» і «Лоял» узяли участь у бою з ворожими торпедними катерами поблизу Бізерти. У ході бою «Лайтнінг» був потоплений.

23 березня «Лоял» здійснив перехід до Мальти, де разом з есмінцями «Лафорей», «Лукаут», «Нубіан» та «Тартар» увійшли до 19-ї флотилії есмінців, головним завданням якої стало патрулювання та ескорт навколишніх вод біля Мальти.

Надалі «Лоял» входив до складу сил, які патрулювали прибережні води та ескортували кораблі й судна в Західному Середземномор'ї. У травні взяв участь у морській блокаді італійсько-німецьких сил, заблокованих у Французькому Тунісі, не даючи можливості евакуювати ці сили до Італії.

8 червня 1943 року оперативна група Королівського флоту з 5 крейсерів, 8 есмінців і 3 торпедних катерів здійснили обстріл головного порту на острові з моря. За результатами удару ВМС з борту флагманського корабля крейсеру «Аврора» під прапором адмірала Е.Каннінгема особисто спостерігав Головнокомандувач союзними військами генерал Д.Ейзенхауер.

11 червня 1943 року есмінець разом з іншими бойовими кораблями союзників[Прим. 3] залучався до підтримки морської десантної операції з висадки британських військ на італійський острів Пантеллерія, розташований між Сицилією та Тунісом.

З початком морської десантної операції з вторгнення на територію материкової Італії разом з крейсерами «Морішіес», «Орайон», моніторами «Еберкромбі», «Робертс» та «Еребус», есмінцями «Лоял» та «Піорун», канонерськими човнами «Ейфіс» та «Скараб» артилерійським вогнем підтримував британські війська. Вогнем корабельної артилерії прикривав дії союзних військ під час висадки в Салерно, за що був відзначений командуванням флоту.

1944Редагувати

На початку січня 1944 року «Лоял» разом з крейсерами «Оріон» та «Спартан» та есмінцями «Джервіс», «Джейнес», «Лафорей», «Інглефілд», «Тенашіос», «Урчін», «Кемпенфельт» здійснював артилерійську підтримку підрозділів 1-ї британської піхотної дивізії, що висадилась на італійський берег поблизу Анціо.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • English, John (2001). Afridi to Nizam: British Fleet Destroyers 1937–43. Gravesend, Kent: World Ship Society. ISBN 0-905617-64-9. 
  • Friedman, Norman (2006). British Destroyers & Frigates: The Second World War and After. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-86176-137-6. 
  • March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC 164893555. 
  • Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939-1945: The Naval History of World War Two (вид. Third Revised). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2. 
  • Smith, Peter C. (2010). Fighting Flotilla: RN Laforey Class Destroyers in WW2 (вид. 2nd). Barnsley, UK: Pen & Sword Maritime. ISBN 978-1-84884-273-1. 
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. 

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. у перекладі «відданий».
  2. 5 бойових відзнак за участь у кампаніях та битвах: за висадку на Сицилії (1943), за висадку в Салерно (1943), за операцію «Драгун» (1944), за бої в Середземномор'ї (1943-45).
  3. Сили прикриття висадки морського десанту: 2 легкі крейсери: «Ньюфаундленд» та «Аврора», 8 есмінців: «Лафорей», «Лоял», «Лукаут», «Джервіс», «Нубіан», «Траубрідж», «Ваддон», «Тартар».
Джерела