HIST1H2BD

білок-кодуючий ген Homo Sapiens

HIST1H2BD (англ. Histone cluster 1 H2B family member d) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 6-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 126 амінокислот, а молекулярна маса — 13 936[4].

HIST1H2BD
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи H2BC5, H2B.1B, H2B/b, H2BFB, HIRIP2, dJ221C16.6, histone cluster 1, H2bd, histone cluster 1 H2B family member d, H2BFG, H2BFL, H2B/k, H2B/l, H2B/h, H2BFK, HIST1H2BE, HIST1H2BC, HIST1H2BG, HIST1H2BI, H2BFA, H2BFH, H2B/a, H2B/g, HIST1H2BF, HIST1H2BD, H2B clustered histone 5
Зовнішні ІД OMIM: 602799 MGI: 1925553 HomoloGene: 134740 GeneCards: H2BC5
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_021063
NM_138720
NM_030082
RefSeq (білок)
NP_066407
NP_619790
NP_003517
NP_001368918
NP_084358
Локус (UCSC) Хр. 6: 26.16 – 26.17 Mb Хр. 11: 58.84 – 58.84 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей
Послідовність амінокислот
1020304050
MPEPTKSAPAPKKGSKKAVTKAQKKDGKKRKRSRKESYSVYVYKVLKQVH
PDTGISSKAMGIMNSFVNDIFERIAGEASRLAHYNKRSTITSREIQTAVR
LLLPGELAKHAVSEGTKAVTKYTSSK

Кодований геном білок за функцією належить до фосфопротеїнів. Задіяний у такому біологічному процесі, як ацетилювання. Білок має сайт для зв'язування з ДНК. Локалізований у ядрі, хромосомах.

Література

ред.
  • Albig W., Kardalinou E., Drabent B., Zimmer A., Doenecke D. (1991). Isolation and characterization of two human H1 histone genes within clusters of core histone genes. Genomics. 10: 940—948. PMID 1916825 DOI:10.1016/0888-7543(91)90183-F
  • Marzluff W.F., Gongidi P., Woods K.R., Jin J., Maltais L.J. (2002). The human and mouse replication-dependent histone genes. Genomics. 80: 487—498. PMID 12408966 DOI:10.1006/geno.2002.6850
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Golebiowski F., Kasprzak K.S. (2005). Inhibition of core histones acetylation by carcinogenic nickel(II). Mol. Cell. Biochem. 279: 133—139. PMID 16283522 DOI:10.1007/s11010-005-8285-1
  • Siuti N., Roth M.J., Mizzen C.A., Kelleher N.L., Pesavento J.J. (2006). Gene-specific characterization of human histone H2B by electron capture dissociation. J. Proteome Res. 5: 233—239. PMID 16457587 DOI:10.1021/pr050268v
  • Bonenfant D., Coulot M., Towbin H., Schindler P., van Oostrum J. (2006). Characterization of histones H2A and H2B variants and their post-translational modifications by mass spectrometry. Mol. Cell. Proteomics. 5: 541—552. PMID 16319397 DOI:10.1074/mcp.M500288-MCP200

Примітки

ред.
  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4747 (англ.) . Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2017.
  4. UniProt, P58876 (англ.) . Архів оригіналу за 12 квітня 2018. Процитовано 12 вересня 2017.

Див. також

ред.