Есперанто

штучна міжнародна мова
(Перенаправлено з Esperanto)

Еспера́нто[2] (есп. Esperanto — букв. «той, що сподівається»; «обнадіяний») — найпоширеніша міжнародна планова мова.[3]

Есперанто
Esperanto
Прапор Есперанто
Поширена в «Есперантія»: 121 країна[1]
Регіон весь світ
Носії 100 000 — 2 000 000
Писемність Латинка та діакритичні знаки
Класифікація штучні мови
Час розходження 1887
Офіційний статус
Регулює Академія есперанто
Коди мови
ISO 639-1 eo
ISO 639-2 epo
ISO 639-3 epo

Назва походить від псевдоніма «Doktoro Esperanto». Під ним єврейський лікар-поліглот Людвік Лазар Заменгоф, творець мови, у 1887 році опублікував перший підручник з «Міжнародної мови» (есп. Lingvo internacia), за якою швидко закріпилася назва есперанто.[4] Перша версія підручника, російськомовна (Заменгоф проживав у Білостоку, що тоді входив до складу Російської Імперії), отримала дозвіл на розповсюдження 26 липня; ця дата вважається днем ​​народження есперанто.[5] Заменгоф прагнув створити нейтральну, легку для вивчення, мову, що була б придатна для міжнародного спілкування та не витісняла інші, національні мови.[6]

Лексика есперанто походить здебільшого з романських, германських, а також слов'янських мов; синтаксис і морфологія виявляють слов'янський вплив. Морфеми не змінюються, і їх можна поєднувати майже нескінченно, створюючи слова різного значення, тому есперанто має багато зв'язків з аналітичними мовами, до яких належать, наприклад, китайська та англійська; з іншого боку, внутрішня структура есперанто певною мірою відбиває аглютинативні мови, такі як японська, суахілі або турецька.[7][8][9]

Попри те, що наразі жодна держава не визнала есперанто офіційною мовою, її на офіційному рівні викладають у деяких країнах, зокрема в Угорщині та Китаю. Крім того, есперанто була однією з офіційних мов європейської мікродержави Мореснет. Есперанто входить до переліку 30 мов, викладання яких отримало престижну премію Eaquals.[10]

Есперанто послуговуються люди з усіх континентів; нею володіє від ста тисяч до двох мільйонів мовців (залежно від рівня знання мови). За різними оцінками, існують також від однієї до кількох тисяч людей, для яких есперанто є однією з рідних мов.[11]

Есперанто отримала ряд міжнародних відзнак світових організацій, наприклад, дві резолюції ЮНЕСКО, що утверджували культурну та суспільну цінність мови.[12][13] Нині есперанто використовується у подорожах, листуваннях, міжнародних зустрічах, під час культурних обмінів, конгресів, наукових дискусій, в оригінальній та перекладній літературі, музиці, театрі, кіно, друкованих та інтернетних ЗМІ, радіо- та телепередачах.[14][15][16] У 2012 році есперанто стала 64-ю мовою, яка перекладається за допомогою ґуґл-перекладача.[17]

Три засадиРедагувати

Заменгоф сформулював три засади, на яких ґрунтується створена ним мова:[18]

  1. Мова має бути надзвичайно легкою, щоб її можна було вивчати граючи;
  2. Кожен, хто вивчив цю мову, повинен мати змогу відразу використовувати її для спілкування з людьми різних націй, незалежно від того, чи вона буде прийнята світом і чи знайде багато прихильників;
  3. Подолавши байдужість світу, слід зробити так, щоб якомога швидше і масовіше запропоновану мову застосовували як живу мову, а не «з ключем у руках» і в разі крайньої потреби.

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія есперанто

Коротко про есперантоРедагувати

Упродовж більше сотні років есперанто вживається усно та письмово. З руки численних есперанто-поетів та есперанто-письменників зростає обсяг оригінальної і перекладеної літератури, національних і міжнародних періодичних есперантомовних видань, есперанто-локалізацій програмного забезпечення, есперантомовних сайтів чи їх локалізацій, есперанто-фільмів, а контактні адреси есперантистів (Pasporta Servo) знаходяться майже в кожному містечку 121 країни світу. Більшість країн світу мають власні національні есперанто-організації.

Есперанто — це єдина з-поміж штучних мов, якою дозволено відправляти Службу Божу у греко-католицькій церкві[19]. Есперанто є єдиною робочою мовою сотень щорічних міжнародних з'їздів, зустрічей і фестивалів[20]. Вони відбуваються без участі перекладачів, що демонструє практичну можливість заощадження значних коштів.

Люди, які спілкуються мовою есперанто, називаються есперантистами. Часто есперантисти є членами есперанто-клубів чи есперанто-організацій. З перших років заснування мови есперантисти мають свій гімн La Espero (Надія), що за традицією виконується на щорічному Всесвітньому конгресі есперантистів, та прапор.

Есперанто можна вивчити швидше ніж будь-яку національну мову завдяки її простій і правильній побудові, адже граматика складається лише з 16 правил без жодного винятку. Видатний лінгвіст та психотерапевт Клод Пірон відзначав доступність вивчення мови з практики опанування англійської японськими, китайськими та корейськими школярами: ті, що вклали на навчання і практику есперанто від 50 до 200 годин — здатні розмовляти цією мовою як психічно здорові люди; на противагу тим, що вивчають англійську протягом 1500 годин, проте після цього спроможні послуговуватись англійською лише на рівні афазитів (тих хто втратив здатність говорити)[21]. Лев Толстой у своєму листі до есперантистів доповідав, що мову есперанто він вважає надзвичайно легкою до вивчення; маючи на руках підручник та тексти, вже через дві години занять письменник був у стані якщо не писати, то вільно читати цією мовою[22].

Завдяки комбінаторному принципу граматики, послуговування мовою есперанто багаторазово зменшує навантаження на пам'ять та активізує творчі нахили. За допомогою невеликої кількості словотворчих елементів (10 префіксів, 35 суфіксів та 11 закінчень) від кожного кореня можна самостійно створювати від 20 до 60 (а від деяких коренів навіть до 100) слів[23]. Численні дослідження підтверджують, що володіння есперанто значно полегшує вивчення іноземних мов.

Есперанто уможливлює рівноправне становище між людьми через те, що ні для кого ця мова не є рідною. Щоправда, зараз нараховується деяка кількість людей — вроджених есперантистів, для яких есперанто є рідною мовою: це ті, чиї батьки розмовляють між собою мовою есперанто, через незнання мови одне одного чи як вияв поваги до мови. Серед найвидатніших: Джордж Сорос — провідний світовий фінансист та меценат, Даніель Бове — лауреат Нобелівської премії.

Есперанто — нейтральна мова. Розмовляючи нею, люди не відчувають тиск іноземної мови, тому з'являється відчуття рівноправності при спілкуванні з представниками інших країн, а це призводить до підвищення відчуття людської та національної гідності[23].

АбеткаРедагувати

Абетка есперанто побудована на основі латинської. Складається з 28 букв, що відповідають 28 звукам (фонетичне письмо), серед яких: 5 голосних, два напівголосних і 21 приголосний звук. В алфавіті букви називаються так: приголосні — приголосний + o, голосні — просто голосний (A — a, B — bo, C — co). Читання букви не залежить від її положення в слові. Наголос у словах завжди падає на передостанній склад.

літеравимованазва
1A aа a
2B bбbo
3C cцco
4Ĉ ĉчĉo
5D dдdo
6E eе e
7F fфfo
8G gґgo
9Ĝ ĝджĝo
10H hгho
11Ĥ ĥ хĥo
12I iі i
13J jйjo
14Ĵ ĵ жĵo
15K kкko
16L lл(ь)lo
літеравимованазва
17M mмmo
18N nнno
19O oо o
20P pпpo
*Q qкkuo
21R rрro
22S sсso
23Ŝ ŝшŝo
24T tтto
25U uу u
26Ŭ ŭў, у нескладовеŭo
27V vвvo
*W wв, у нескладовеduobla vo
*X xкс, ґзikso
*Y yі, иigreka, ipsilono
28Z zзzo

* — не входить до складу абетки, вживається в іншомовних власних назвах та іменах.

Окрім звичайних латинських літер, в абетці есперанто є шість спеціальних букв — Ĉ ĉ, Ĝ ĝ, Ĥ ĥ, Ĵ ĵ, Ŝ ŝ, Ŭ ŭ (їх утворено від літер C c, G g, H h, J j, S s, U u відповідно). Оскільки з набором цих літер часто виникають труднощі, існує спосіб їхньої заміни — комбінації з X x: Cx cx, Gx gx, Hx hx, Jx jx, Sx sx, Ux ux.

Крім того, існує програма EK (Esperanta Klavaro), завдяки якій можна набирати ці літери англійською клавіатурою, встановивши один із трьох різновидів комбінації. Завантажити її можна тут. [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]

ЛітеравимоваІкс-
спосіб
Unicode
(decimal)
Unicode
(hexadecimal)
великамалавеликамалавеликамала
Ĉĉ чCxĈĉĈĉ
ĜĝджGxĜĝĜĞ
Ĥĥ хHxĤĥĤĥ
Ĵĵ жJxĴĵĴIJ
Ŝŝ шSxŜŝŜś
Ŭŭ у
нескл.
Ux (W)ŬŭŬŭ

ГраматикаРедагувати

Л. Заменгоф, розробляючи граматику своєї мови, зробив детальний аналіз майже 20 мов, головним чином європейських. Вибравши з граматик найбільш спільне, він дійшов висновку, що достатньо 16 простих, невеликих та логічних правил для того, щоб мова була повноцінною і щоб нею можна було висловити найрізноманітніші відтінки почуттів[23]:

  1. Артикль існує тільки означений, для усіх родів, чисел та відмінків — la, неозначеного артикля немає.
  2. Іменники утворюються за допомогою закінчення — о, у множині додається закінчення -j, відмінки створюються за допомогою прийменників: родовий — de, давальний — al, орудний — per, місцевий — sur та багато інших, для знахідного додається закінчення — n.
  3. Прикметники утворюються за допомогою закінчення — а. Множина та відмінки утворюються так само, як у іменників. Ступені порівняння: pli — більш (ol — ніж), plej — найбільш (el — з).
  4. Числівники: 1 — unu, 2 — du, 3 — tri, 4 — kvar, 5 — kvin, 6 — ses, 7 — sep, 8 — ok, 9 — naŭ, 10 — dek, 18 — dekok, 20 — dudek, 100 — cent, 1000 — mil. Для порядкових числівників додається закінчення — а.
  5. Займенники: mi — я, vi — ти (ви), li — він, ŝi — вона, ĝi — він, вона, воно (для предметів), ni — ми, ili — вони. Для присвійних додається — a.
  6. Дієслова утворюються за допомогою закінчень: неозначені — і, теперішній час — as, минулий час — is, майбутній час — os, умовний спосіб — us, наказова форма — u.
  7. Прислівники (похідні) утворюються за допомогою закінчення — е. Ступені порівняння так само, як у прикметників.
  8. Усі прийменники вживаються з називним відмінком.
  9. Кожне слово читається так, як воно написано.
  10. Наголос завжди падає на передостанній склад.
  11. Складні слова утворюються злиттям простих слів.
  12. У реченні може бути лише одне заперечення.
  13. Для зазначення напрямку у місцевому відмінку додається закінчення — n.
  14. Якщо жоден прийменник не передає необхідний сенс, вживається неозначений прийменник je.
  15. Міжнародні слова вживаються без змін, приймаючи орфографію есперанто.
  16. Закінчення іменника та артикля можуть замінятися на апостроф (головним чином у поезії).

Есперанто у світіРедагувати

У 1954 р. Генеральна Конференція ЮНЕСКО визнала, що: результати, досягнуті есперанто в справі інтелектуального міжнародного обміну, відповідають цілям та ідеалам ЮНЕСКО. ЮНЕСКО звернулась до держав, що входять до неї, і до міжнародних організацій із пропозицією запровадити вивчення есперанто в школах і використовувати цю мову в міжнародному співробітництві.

З 1994 року у всесвітній літературній організації ПЕН-клубі існує есперантська секція, єдина секція штучної мови, що свідчить про її літературний рівень[23].

У липні 1996 року група незалежних експертів проаналізувала сучасний стан есперанто й у Празі на Всесвітньому конгресі есперантистів, за підтримки ЮНЕСКО, закликала до розгляду есперанто в дебатах щодо мовних прав та мовної політики. Празький Маніфест містить короткий виклад цілей і принципів руху есперантистів, звертає особливу увагу на мовну демократію і збереження мовного розмаїття.

При опитуванні, проведеному у 1999 році у Європарламенті, 21 % парламентарів висловили позитивне ставлення до пропозиції використання есперанто у Європі[23].

Станом на 2006 рік, есперанто викладають у 63 ВИШах 23 країн, зокрема в Угорщині екзамени з есперанто є обов'язковими. У жовтні 2006 року до цього списку приєдналась Росія, есперанто викладають на філологічному факультеті Санкт-Петербурзького державного університету[24].

У 2008 році видано першу у світі Коротку енциклопедію оригінальної літератури мовою есперанто, що включає 300 статей про найвідоміших есперанто-авторів.

У 2009 році партія «Європа - Демократія - Есперанто» (есп. Eŭropo - Demokratio - Esperanto) потрапила до основного виборчого бюлетеня Європарламенту. Ціль партії: запровадження есперанто.

З вересня 2010 року періодичне друковане та інтернет-видання «El Popola Ĉinio» (З народного Китаю) головного інформаційного китайського державного порталу мовою есперанто esperanto.china.org.cn[25] запускає регулярний відеожурнал[26]

У 2011 році Уряд Великої Британії укомплектував свій штат есперанто-перекладачами[27].

У 2022 році:

- на альтернативному до Євробачення конкурсі пісень мовами меншин перемогла італійська співачка К'яра (Chiara Raggi) з піснею "Мозаїка" мовою есперанто;

- на офіційному м'ячеві фірми Adidas Аль-Ріла ("Подорож", Al Rihla, الْرِّحْلَة) Чемпіонату світу з футболу 2022 у Катарі написи були виконані 5-ма з 6-и робочими мовами ООН (англійською, арабською, іспанською, китайською, французькою) й есперанто (замість російської - 6-ої робочої мови ООН).

Есперанто в УкраїніРедагувати

ІсторіяРедагувати

Перший осередок шанувальників і пропагандистів есперанто в Україні зорганізували 1890 року в Одесі[28].

Перший підручник Есперанто в Україні виданий знаним українським есперантистом Михайлом Юрківим в Тернополі, в 1907 році.

На початку 20 ст. Л. Денисюк створив інформаційне бюро з пропаганди та навчання есперанто.

В 1913 році під редакцією Ореста Кузьми виходить перше українське есперантське періодичне видання — журнал Ukraina Stelo (у перекладі з есп. Зоря України), який виходив до кінця червня 1914 р. і після тривалої перерви, спричиненої воєнними діями, в 1922 — 1930 рр. На його сторінках друкувалися переклади творів Т. Шевченка, І. Франка, зокрема, його знаменита «Посвята» на честь Кобзаря (1914), О. Кобилянської, В. Стефаника, Лесі Українки, М. Коцюбинського, народні пісні, коломийки (їх переклав В. Атаманюк), статті про творчість українських письменників[29].

Між 1910—1920 роками в Коломиї відкривається статутове товариство українських есперантистів "Крайове товариство українських есперантистів «Поступ» («Проґресо»). Головою товариства став Божемський, секретарем Орест Кузьма, бібліотекарями — Фасовський і Каратницький. У роботі допомагали М.Ерстенюк, Василь Атамюк, К.Черниш і Г.Якимчук зі Львова, що надсилав пізніше переклади поезій Тараса Шевченка. Т-во винайняло дім у центрі міста, на ньому було розміщено велику вивіску, яка кожному впадала у вічі, кожного вечора сходилися там есперантисти, щоб вправлятися в конверсації, читати есперантські книжки й журнали. Там теж постійно відбувалися курси есперанто[30].

У 1921 році в Нью-Йорку виходить книга Заменгоф Л. Л. «Інтернаціональна мова есперанто». Граматика, формація до творення слів і 50 лекцій. вид. «Голос правди»[31]

У 1922 році в Коломиї Карл Вербицький та Орест Кузьма видали Українсько-есперантський словник. — 96 с.

Протягом 1927—1932 років у Харкові видається щомісячний педагогічний журнал мовою есперанто «Шлях освіти»[32].

У середині 1930-х есперанто в СРСР оголосили «мовою дрібної буржуазії і космополітів»[33]. Існувала спеціальна закрита інструкція ЦК КПРС, котра забороняла згадувати есперанто у позитивному контексті. Відтоді і пішли такі ярлики, як «есперанто — мова мертва, штучна» тощо[23].

У 1937 році за надуманим приводом НКВС заарештовують і розстрілюють видатного есперанто-поета Євгена Михальського; Михальський, як активний діяч есперанто-руху, мав широкі міжнародні зв'язки, що й послужило формальним приводом для звинувачення у шпигунстві[34].

Над укладанням «Української антології» міжнародною мовою в середині шістдесятих років минулого століття плідно працював Андрій Рогов, філолог з Хмельницького[28].

Есперанто організації України до проголошення Незалежності:[35]:

У 2008 році в Роттердамі на з'їзді Світової спілки есперантистів побачила світ есперантомовна антологія української літератури від ХІ до XXI століть[28].

  Ця книга – обтяжна та коштовна, – мовить Віктор Паюк. – Товстий том на 800 сторінок нагадує доброго розміру цеглину – і це справжня цеглина у великій будівлі української культури. Появу такого видання вважаю подією виняткової ваги, яка вказує на дозрівання української присутності у світовому культурному контексті.  

СучасністьРедагувати

 
Бюст Л. Л. Заменгофа в Одесі

В Україні центральною есперанто організацією є «Українська Есперанто Асоціація» (есп. UkrEA - Ukrainia Esperanto Asocio)[36], утворена 21 травня 1989 року. При УкрЕА діє видавництво есперанто-літератури «Helianto» (Соняшник). Питаннями організаційної та фінансової підтримки есперанто-руху в Україні займається Благодійний фонд «Есперо» імені Василя Єрошенка.

В Україні, щороку проходять есперанто-зустрічі, що відбуваються згідно з відповідними календарями[37], зокрема: раз на три роки в Україні проходить з'їзд УкрЕА; щовесни та восени фестивалі в Ялті, зокрема фестиваль авторської пісні мовою есперанто Velura Sezono; на Львівському книжковому форумі — свій куточок української есперанто літератури. Есперанто-клуби нині ще не в кожному місті України, але охоплюють практично усі регіони[38]. Після анексії Криму Росією щорічні зустрічі есперантистів проводяться в перших числах травня у Львові (Mirinda Lviv («Чарівний Львів»)[39]).

Найбільший інтернаціональний портал-спільнота по вивченню есперанто Lernu має український розділ та україномовний форум.

Державна організаційна та фінансова підтримка по поширенню есперанто не здійснюється, проте міністерство освіти України офіційно рекомендує вивчення за вибором есперанто у старших класах середньої школи, гімназій, ліцеїв[40].

Великий українсько-есперантський словник (2008) містить 260 тисяч слів[41], а Великий есперантсько-український словник (2007) 80 тисяч слів.

Есперанто-об'єктиРедагувати

У спеціальному міжнародному каталозі, за Україною значиться 6 об'єктів що носять назву «есперанто» чи ім'я ініціатора мови:

  • дві меморіальні дошки піонерам есперантського руху М. Боровку та І. Островському у Ялті;
  • парк «Есперанто» у м. Рава-Руська (Львівська обл.);
  • барельєф автора першого україномовного підручника есперанто М. Юрківа у Тернополі;
  • бюст Людовика Лазаря Заменгофа у Одесі;
  • алея «Есперанто» у Києві, де за традицією висаджують дерева видатні есперантисти України та світу[42].

Окрім цього:

Періодичні виданняРедагувати

  • Інформаційний бюлетень УкрЕА «Helianto» (Соняшник)
  • Місячник «Ukraina Stelo» (Зоря України) — видається з 1913 до сьогодні, засновик і перший редактор Орест Кузьма[28][45].
  • Гумористична газета «Babila Turo» (Балакуча Башта) видається в Донецьку. Себе рекламує як: міжнародна, незалежна літературна, науково-популярна, аполітична, скромна, та й врешті, найкраща газета.
  • Есперанто-бюлетень «Interalie» виходить у Бердянську. Освітлює роботу есперанто-клубів в Україні.
  • Літературний журнал «Literatura Foiro» видається раз у 2 місяці в Києві.

ЛокалізаціїРедагувати

Есперанто присутня у вебоглядачах як мова, котру можна обрати для перегляду сайтів за умовчанням.

Чимало сайтів з найвищою та високою відвідуваністю, що їх відслідковує рейтинг Alexa[46], представлені в есперанто, серед них:

  • Google[47] — перший і поки що унікальний глобальний пошуковик що вміє розшукувати запити виключно серед есперантомовних текстів;
  • Facebook[48] — соціальна мережа надає кожному легку можливість до поглиблення та покращення локалізації;
  • Ipernity[49] — платформа блогів та спільнот, універсальний мультимедіа хостинг;
  • China.org.cn[50] — офіційний державний портал Китаю.

Найповніший перелік сайтів мовою есперанто, що укладається вручну, представлений в dmoz[51]

ПрикладРедагувати

«Заповіт» Т.Шевченка, переклад Надія Гордієнко-Андріанова[52].

LA TESTAMENTO
Post la mort' min enterigu: en patrujo kara,
meze de la stepo vasta: sur tumul' miljara.
Tiam Dnipron krutabordan,
la kampojn fekundajn: povus vidi mi kaj aŭdi: ondojn dum inundoj.
Kiam pelos el Ukrajno: for en bluan maron: Dnipro sangon malamikan,—
kampojn kaj montaron — : ĉion-ĉion mi forlasos: kaj flugos al dio: arde preĝi … Sed ĝis tiam: mi ne konas dion.
Enterigu, vin kunligu,
la ĉenojn disŝiru,
bonvenigu la liberon — : al bataloj iru.
Kaj en granda familio,
nova kaj libera,
ne forgesu rememori: min per vort sincera.

Див. такожРедагувати

Вікіпедія має розділ
мовою есперанто
Vikipedio:Ĉefpaĝo

ПриміткиРедагувати

  1. Kio estas UEA?. Universala Esperanto-Asocio (Всесвітня асоціація есперанто, UEA). 7 жовтня 2009. Архів оригіналу за 19 квітня 2010. Процитовано 9 липня 2010. (еспер.)(англ.)(фр.)(нім.)(ісп.)(порт.)(рос.)
  2. Есперанто // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  3. Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1990. — Т. 2: Д-К. — С. 162—175
  4. Есперанто — штучна мова, яка об'єднує світ. [Архівовано 17 січня 2018 у Wayback Machine.] BBC Україна. 14 січня, 2018 рік.
  5. Zakrewski, Adam (1911). Historio de Esperanto 1887-1912: verko premiita en konkurso de la organiza komitato de la VII-a Internacia Esperantista Kongreso, Antwerpen 1911 (еспер.). Gebethner & Wolff. 
  6. Lingvo internacia (еспер.). 1904. 
  7. The Encyclopedia of Language and Linguistics, ed. R.E. Asher, Oxford: Pergamon, 1994 (vol. 3, pages 1143—1145). (англ.)
  8. Tartu Riikliku Ülikooli toimetised: Interlinguistica Tartuensis (рос.). Тартуский гос. университет. 1982. 
  9. Исаев, Магомет Измаилович (1981). Язык эсперанто (рос.). Издательство «Наука». 
  10. Maria Majerczak, Eaquals-premio al Jagelona universitato por Esperanto-instruado, Eŭropa Bulteno, nro 160, majo 2016 (еспер.)
  11. [2005] Ethnologue: Languages of the World, 15 видання (англ.), Dallas, Texas: SIL International. ISBN 978-1-55671-159-6.
  12. Actes de la Conférence générale, huitième session, Montevideo, 1954: Résolutions. unesdoc.unesco.org (французькою). Процитовано 26 серпня 2022. 
  13. Records of the General Conference, 23rd session, Sofia, 8 October to 9 November 1985, v. 1: Resolutions (chi). unesdoc.unesco.org (китайською). Процитовано 26 серпня 2022. 
  14. 16 правил і проста вимова. Чому варто вчити штучну мову та що треба знати про есперанто. Суспільне (українською). 
  15. Babbel.com; GmbH, Lesson Nine. What Is Esperanto, And Who Speaks It?. Babbel Magazine (англ.). Процитовано 26 серпня 2022. 
  16. Konatiĝu: la Loka Kongresa Komitato de la venonta 104-a Universala Kongreso de Esperanto en Finnlando | Revuo Esperanto. web.archive.org (есперанто). 18 січня 2021. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 26 серпня 2022. 
  17. Blahuš, Marek. La Ondo de Esperanto, 2012, 4. web.archive.org (есперанто). Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 26 серпня 2022. 
  18. Tuider, Bernhard. Die Lingvo Internacia des Dr. Esperanto(нім.)
  19. «Слухайте це всі народи». Цикл передач, присвячених історії Ватиканського Радіо (34). Передачі есперанто. Радіо Ватикан. 12 лютого 2012. [недоступне посилання з липня 2019]
  20. Plena kalendaro de Esperanto-aranĝoj. La Esperanto-centro: EVENTOJ. Архів оригіналу за 30 вересня 2010. Процитовано 5 грудня 2010. (еспер.)
  21. Клод Пірон (3 квітня 2007). Весь мир страдает афазией? [Весь світ страждає афазією? Існують носії різним мов, котрі не ведуть себе як афазити] (російською). Освітньо-інфомаційний центр «Есперанто». Существуют носители разных языков, которые не ведут себя как афазиты. [недоступне посилання з липня 2019] Примітка: також наводяться інші приклади
  22. Л.Толстой. Серия третья / Письма / 105. Воронежским эсперантистам // Полное собрание социнений в 90 томах. — академическое юбилейное. — Москва : Государственное Издательство Художественной Литературы, 1955. — Т. 67. — С. 767-768.(рос.)
  23. а б в г д е Лінецький Михайло. Про есперанто / Мотивація до вивчення міжнародної мови есперанто / Преамбула. Ukrainia Esperanto Asocio. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 12 жовтня 2010. (еспер.)(укр.)
  24. Панченко, Христина (22 листопада 2006). Язык мировой революции [Мова міжнародної революції]. МК в Питере (російською). сайт газети. Культура. Архів оригіналу за 8 грудня 2011. Процитовано 12 березня 2011. 
  25. esperanto.china.org.cn [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.](еспер.)
  26. Відео-журнал «El popola Ĉinio» за вересень 2010 на YouTube.com. Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2010. 
  27. Celebrating the Birth of Esperanto’s Founder // Language Magazin. — США, Каліфорнія, 2011. — Серпень. Архівовано з джерела 8 січня 2012. Процитовано 2012-02-04.
  28. а б в г Вільшаненко Микола (29 лютого 2008). Джерело есперанто для українців задзвеніло в Тернополі. Медична академія (Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського). с. 10. Архів оригіналу за 2 грудня 2011. Процитовано 18 вересня 2010. 
  29. Кожерчук, Мирослава. Засновник українського есперанто в Галичині - Орест Кузьма. Коломия ВЕБ портал. Архів оригіналу за 14 січня 2010. Процитовано 9 червня 2010. 
  30. Книш, Зиновій. Коломия - колиска українського есперанта (Фрагменти спогадів). Коломия ВЕБ портал. Архів оригіналу за 18 квітня 2010. Процитовано 9 червня 2010. 
  31. Заменгоф Л. Л. Інтернаціональний язик есперанто. Граматика, формація до творення слів і 50 лекцій. вид. «Голос правди», Нью-Йорк, 1921 [Архівовано 22 вересня 2011 у Wayback Machine.](у форматі DjVu)
  32. Коновець О. Ф. (д.і.наук, проф.). Наукова комунікація в Україні в 20-30-х роках. Бібліотека інституту журналістики. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 18 вересня 2010. 
  33. Гунько, Олександр (24 грудня 2009). Творець мови есперанто Людвіг Заменгоф на життя заробляв окулістом. Газета.ua. Процитовано 30 липня 2010. 
  34. Лохолобова Зоя. «Великий терор» 1937—1938 років у Донбасі: втрати інтелегенції. 2001. — С.61–62. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 листопада 2010. 
  35. Ковтонюк, М (12 квітня 1990). Постанова №108, м.Київ, Про реєстрацію Статуту Української есперанто-асоціації. Рада Міністрів УРСР. Процитовано 9 червня 2010. 
  36. Українська Есперанто Асоціація (UkrEA - Ukrainia Esperanto Asocio). Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 9 червня 2010. 
  37. Зустрічі в Україні. informilo.ukrainio.org.ua. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 12 березня 2011. (еспер.)
  38. Мендель Юлія з посиланням на слова Володимира Гордієнко, президента Київського есперанто-клубу «Золоті ворота» (8 жовтня 2009). 122 роки тому для кращого порозуміння створили найпростішу у світі мову – есперанто. ICTV / Факти. Процитовано 20 вересня 2010. [недоступне посилання з липня 2019]
  39. Mirinda Lviv. mirindalviv.ukrainio.org.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018. 
  40. «Набути крила» / Есперанто світ / Статті / Витяг з протоколу Міносвіти України[недоступне посилання з квітня 2019]
  41. Коскін, Володимир (18 січня 2009). Євген Ковтонюк: жага пізнання і поезія фактів. Портал українця. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 21 вересня 2010. 
  42. Михайло Лінецький. Наші проекти. Освітньо-інформаційний центр Есперанто. персональний сайт Михайла Лінецького. Процитовано 28 лютого 2011. [недоступне посилання з травня 2019]
  43. События. Мини-пансионат «Ракета», Тарханкут. 1 липня 2008. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 29 вересня 2010. (рос.)
  44. Есперанто-об'єкти в Одесі [Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.] (еспер.)
  45. Кожерчук, Мирослава. Засновник українського есперанто в Галичині - Орест Кузьма. Коломия ВЕБ портал. Архів оригіналу за 14 січня 2010. Процитовано 9 червня 2010. 
  46. Alexa — Top Sites by Category: World/Esperanto. Архів оригіналу за 7 вересня 2010. Процитовано 17 вересня 2010. 
  47. Google Esperanto. Архів оригіналу за 24 жовтня 2010. Процитовано 17 вересня 2010. 
  48. Bonvenon al Facebook. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  49. ipernity O° (Kunhavigu ĉion, kion vi deziras, kun kiu vi deziras)
  50. China Interreta Informa Centro. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 17 вересня 2010. 
  51. Open Directory — World: Esperanto. Архів оригіналу за 6 листопада 2010. Процитовано 10 листопада 2010. 
  52. Б.В.Хоменко (упорядник). «Заповіт» мовами народів світу / А.О.Білецький. — Київ : Наукова думка, 1989. — 248 с. — ISBN 5-12-000472-5.

ЛітератураРедагувати

  • Орест Кузьма. Повний підручник до науки міжнародньої мови есперанто. — Коломия, 1921.
  • Карл Вербицький. Словарець українсько-есперантський. — Станиславів-Коломия: Бистриця, 1922.
  • Ярослав Волевич. Міжнародня мова есперанто. Практичний підручник. — Харків: ДВОУ Державне видавництво «Радянська школа», 1931.
  • Василь Горбачук та ін. Юридичний словник українсько-есперанто-російсько-англійський. — Слов'янськ: Академічний центр управління, підприємництва, права, 1994.
  • Пацюрко В., Станович В. Українсько-есперантський словник-мінімум з нарисом граматики есперанто. — Дрогобич: Українське есперанто-видавництво «Добре серце», 1998.
  • Володимир Пацюрко, Євген Ковтонюк. Есперантсько-український словник: В 2 т. — К.: Видавець Карпенко В. М., 2010. ISBN 978-966-15-1643-3 (Том 1), ISBN 978-966-15-1644-0 (Том 2)
  • Saussure R. de, La construction logique des mots en Espéranto, Gen., 1910;
  • Manders W., Interlingvistiko kaj Esperantologio, Purmerend, 1950;
  • Hagler M., The Esperanto language as a literary medium, Bloomington, 1971;
  • Stojan P. E., Bibliografio de Internacia Lingvo, Hildesheim, 1973;
  • Esperanto en perspektivo, L. — Rotterdam, 1974;
  • Kalocsay K., Waringhien G., Plena analiza gramatiko de Esperanto, 4 eldono, Rotterdam, 1980;
  • Forster P. G., The Esperanto movement, The Hague — P. — N. Y., 1982;
  • Blanke D., Esperanto und Wissenschaft, B., 1986.
  • Plena ilustrita vortaro de Esperanto, P., 1970.

ПосиланняРедагувати