Відкрити головне меню

Орест Кузьма (28 грудня 1892, Диниска, тепер Жовківський р-н Львівської обл. — 15 грудня 1968, Коломия) — громадський діяч, літератор, есперантист; один із перших популяризаторів і пропаґандистів есперанто в Україні[1].

Кузьма Орест Леонтійович
Kuźma Orest 082 VIII. Universala Kongreso Esperantista – Albumo (cropped).jpg
Народився 28 грудня 1893(1893-12-28)
Жовківський район, Україна
Помер 15 грудня 1968(1968-12-15) (74 роки)
Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Діяльність есперантист, біолог, педагог, головний редактор
Alma mater Віденський університет
Володіє мовами есперанто і українська

БіографіяРедагувати

Батько — Леонтій Кузьма, викладач латини і грецької мови Коломийської державної української гімназії — був близько знайомий з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Ярославом Пстраком і багатьма іншими видатними людьми. Мати Олена Мазикевич була донькою священика.

У 1897 році сім'я переселилася до Коломиї. 1913 року Орест успішно закінчив Коломийську українську гімназію, того ж року почав навчання у Відні, спочатку в Торговельній академії і одночасно на правничому факультеті університету, згодом перевівся на філософський факультет; навчання перервала війна. Ореста було мобілізовано до австрійського війська, звідки він згодом перейшов до Легіону Січових Стрільців; поранений, демобілізований; закінчив навчання в університеті в липні 1918 року.

1918 року повернувся до Коломиї; після Листопадового чину зголосився в Окружну Військову Команду; очолював друкарню ОВК, де виходили газети доби ЗУНР і УНР «Покутський вістник», «Січовий голос», «Громадський голос», «Новини», «Учительський голос».

Під час польської окупації працював викладачем хімії і природознавства в Коломийській гімназії уршулянок. Був депутатом Народних зборів Західної України у Львові 1939 року за приєднанння Західної України до Радянської України. Під час німецької окупації працював у гімназії.

Ореста Кузьму було репресовано і разом із сім'єю вивезено на Сибір (1946—1955); перебуваючи у засланні, працював викладачем біології. Після повернення до Коломиї 1956 року кілька місяців з серпня по грудень 1957 учителював у СШ № 5, а 24 грудня у 64-річному віці вийшов на пенсію. Помер у грудні 1968 р., похований на старому коломийському цвинтарі поряд із батьком.

ЕсперантистРедагувати

Орест Кузьма продовжив творчу й наукову справу Михайла Юрківа[2]. 1908 року для забави почав вивчати з друзями міжнародну мову есперанто. 1909 року до рук Ореста Кузьми потрапила польська есперантська газета «Pola Esperantisto» («Польський есперантист»), в якій він знайшов адресу міжнародної есперантської організації в Женеві UEA. Зав'язавши листування з цією організацією, отримав примірник журналу, який вона видавала, з адресами есперантистів усього світу. Так Орест сконтактувався з деякими із них та почав активно популяризувати міжнародну мову не лише в Коломиї, а й у всій Галичині.

З 1910 року був представником міжнародного центру есперантського руху на Коломийщині. Співзасновник «Esperanto-societo Progreso» («Товариство есперантистів „Поступ“»). Головою товариства було обрано Божемського, а секретарем — Кузьму. Товариство мало приміщення в центрі міста, проводили зустрічі та курси мови.

Від імені товариства Кузьму було делеговано на 8-ий Всесвітній конгрес есперантистів у Кракові. Там він особисто познайомився з Людвіком Заменгофом. Багато учасників Конгресу вперше завдяки Кузьмі та іншим українським делегатам дізналися про Україну.

Кузьма зрозумів, яку велику роль може відіграти мова есперанто для пропаганди української культури у світі. Через це по приїзді з форуму він із новим ентузіазмом взявся за переклади української літератури на есперанто, зокрема творів Василя Стефаника, Івана Франка, Леся Мартовича, Тимофія Бордуляка. Їх було опубліковано в «Ла Верда Стандардо» (Будапешт), «Германа Есперанто Газето» (Німеччина).

1913 року разом із друзями заснував перший український часопис мовою есперанто «Ukraina Stelo» (Українська зоря). На його сторінках друкували переклади творів українських класиків та статті про їхню творчість.

1922 року в Коломиї видав власним коштом «Повний підручник до науки міжнародньої мови есперанто», видавництво «Бистриця». Того ж року вийшов есперантсько-український словник з передмовою Кузьми «Ключ до есперанто»[3].

1968 року республіканська есперантська комісія обрала Ореста Кузьму почесним членом, підкресливши його велику заслугу в популяризації есперанто і української культури у світовому масштабі.

Сім'яРедагувати

У 1922 році одружився з Марією Маринюк, від якої мав сина Богдана та доньку Віру.

ПриміткиРедагувати

  1. Дмитро Юсип. Радість добротворення. сайт Лук'яна Вардзарука. Процитовано 2010-11-02. [недоступне посилання з липень 2019]
  2. Вільшаненко Микола (2008-02-29). Джерело есперанто для українців задзвеніло в Тернополі. Медична академія (Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського). с. 10. Архів оригіналу за 2011-12-02. Процитовано 2010-09-18. 
  3. Томащук Михайло. Смертю смерть подолав. — 2002. — С. 214.

ПосиланняРедагувати