Слон прямобивневий лісовий

? Слон прямобивневий лісовий Час існування: середній/пізній плейстоцен, ~0.78–0.03 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Модель
Охоронний статус
Вимерлий  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Відділ: Двобічно-симетричні (Bilateria) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Хребетні (Vertebrata) Інфратип: Щелепні (Gnathostomata) Надклас: Чотириногі (Tetrapoda) Клас: Ссавці (Mammalia) Ряд: Хоботні (Proboscidea) Родина: Слонові (Elephantidae) Рід: †Palaeoloxodon Вид: P. antiquus†
Біноміальна назва
Palaeoloxodon antiquus (Falconer & Cautley, 1847)
Посилання
Вікісховище: Palaeoloxodon antiquus EOL: 4454710 NCBI: 251093 Fossilworks: 159798

Слон прямобивневий лісовий (Elephas antiquus або Palaeloxodon antiquus) — вимерлий вид підроду Palaeoloxodon. Мешкав в Європі в середньому і пізньому плейстоцені (781—50 тисяч років тому).

Аналіз викопної мітохондріальної та ядерної ДНК Palaeloxodon antiquus показав, що його найближчим родичем з нині живих слонів є вид Loxodonta cyclotis, що живе в Африці на території басейну річки Конго.

Опис

Прямобивневий лісовий слон був заввишки 3,90 м, важив близько 6000—7000 кг та мав довгі, злегка зігнуті вгору бивні. Його ноги були трохи довші, ніж у сучасних слонів. Вважається, що у цього слона язик був завдовжки 80 см.

Поведінка

Поширення

Прямобивневі лісові слони жили невеликими стадами, від 5 до 15 особин. Вони полюбляли теплий клімат і процвітали в Європі у інтергляціалі. Мешкали в лісах. За часів гляціалу мігрували на південь.

Карликові нащадки

На островах Середземного моря мешкали карликові слони, які, ймовірно, були нащадками прямобивневого лісового слона. Основними причинами острівної карликовості слонів є скорочення доступності їжі, хижацтво і конкуренція.

Література

• BBC News. 2004. Stone Age elephant remains found. Downloaded at 2 July 2006 from http://news.bbc.co.uk/2/hi/uk_news/england/kent/3821527.stm.
• BBC News. 2006. Early signs of elephant butchers. Downloaded at 2 July 2006 from http://news.bbc.co.uk/2/hi/science/nature/5128892.stm.
• Masseti, M. 1994. On the Pleistocene occurrence of Elephas (Palaeoloxodon) antiquus in the Tuscan Archipelago, Northern Tyrrhenian Sea (Italy). Hystni, 5: 101—105. Online pdf
• Shoshani, J., N. Goren-Inbar, R. Rabinovich. 2001. A stylohyoideum of Palaeoloxodon antiquus from Gesher Benot Ya'aqov, Israel: morphology and functional inferences. The World of Elephants — International Congress, Rome 2001. pp 665—667. Online pdf
• Wenban-Smith, F.F. & Bridgland, D.R. 1997. Newly discovered Pleistocene deposits at Swanscombe: an interim report. Lithics 17/18: 3—8.
• Wenban-Smith, F.F. & Bridgland, D.R. 2001. Palaeolithic archaeology at the Swan Valley Community School, Swanscombe, Kent. Proceedings of the Prehistoric Society 67: 219—259.
• Wenban-Smith, F.F., P. Allen, M. R. Bates, S. A. Parfitt, R. C. Preece, J. R. Stewart, C. Turner, J. E. Whittaker. 2006. The Clactonian elephant butchery site at Southfleet Road, Ebbsfleet, UK. Journal of Quaternary Science. Volume 21, Issue 5, p 471—483.