EMD G16 — тепловоз, який виготовляв підрозділ «Electro-Motive Diesel» компанії General Motors у США, а також за ліцензією компанія Clyde Engineering в Австралії та MACOSA в Іспанії.

EMD G16
RENFE 319.068
Основні дані
Рік будування 1958—1972
Країна будування США США
Австралія Австралія
Іспанія Іспанія
Виробник Electro-Motive Diesel — General Motors Diesel, Clyde Engineering, MACOSA
Разом побудовано 426
Країни експлуатації Австралія, Бразилія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Єгипет, Гонконг, Ізраїль, Косово , Мексика, Північна Македонія, Сербія, Словенія та Іспанія
Ширина колії 1000 мм (метрова колія)
1435 мм (стандартна колія)
1600 мм і
1668 мм (широка колія)
Технічні дані
Осьова формула C-C/C'oC'o
Довжина локомотива 18,471 м
Робоча маса 108 т (югославська підсерія 000)
112 т (югославська підсерія 100)
Тип дизеля V16
Потужність дизеля 1800, 1826 або 1925 к.с.
(1 362 або 1 435 кВт)
Тип передачі електрична передача
Тяговий генератор 16-567C
(у деяких змінено на 16-645E)
Сила тяги тривалого режиму 26000 кгс (255,0 кН)
26000 кгс (57,000 фунт-сила)
(Єгипет і Ізраель)
Швидкість тривалого режиму 124 км/год (77 миль/год)
Запас пального 3028 л

Використовувався в залізничному господарстві Австралії, гірничою компанією «Vale S.A.» у Бразилії, на єгипетських залізницях, Коулун-Кантонській залізниці Гонконгу, ізраїльських залізницях, у Мексиці, в Іспанії, а також підприємством «Югославські залізниці» та його спадкоємцями: «Хорватськими залізницями», «Словенськими залізницями», «Сербськими залізницями», «Македонськими залізницями», «Залізницями Республіки Сербської», «Косовськими залізницями» та «Залізницями Федерації Боснії і Герцеговини».

Бразилія ред.

У Бразилію було завезено 41 локомотив. Перші одинадцять введено в експлуатацію 1962 року, а інші тридцять тепловозів було ввезено в 1964–66 рр. Їм присвоєно номери від 601 до 641. Тридцять сім локомотивів досі експлуатуються у поїздах гірничої компанії «Vale S.A.».

Єгипет ред.

«EMD» постачала єгипетським залізницям G16 у 1960–61 рр. (номери ER 3301–61) і 17 G16W у 1964–65 рр. (номери ER 3362–411).[1]

Ізраїль ред.

Протягом Шестиденної війни Ізраїль захопив три такі тепловози під номерами ER 3304, 3329 і 3361, які були зараховано до рухомого складу ізраїльських залізниць під номерами 161–163.[2] Всі вони нині виведені з експлуатації, а № 163 (раніше ER 3361) зберігається у Ізраїльському залізничному музеї.

Гонконг ред.

У Гонконзі є чотири локомотиви, завезені для Коулун-Кантонської залізниці. Перші три збудувала компанія «EMD» у США, їх введено в експлуатацію 1961 року та присвоєно номери 56–58. Четвертий побудувала компанія «Clyde Engineering» в Австралії, його пущено в експлуатацію в 1966 р. і надано номер 59. Усі були оснащені двигунами 16-567C та мали осьову формулу Co-Co. № 59 пережив зіткнення та був відновлений уже з двигуном 16-645E. № 57 списано у 2009 р., а решта станом на 2012 р. все ще використовувалася.

Мексика ред.

Для заміни паротягів на численних легкорейкових бічних коліях, що належали державній залізничній компанії «Ferrocarriles Nacionales de México» (NdeM), було закуплено експортні моделі G12 і G16. Загалом «EMD» побудувала для «NdeM» 24 одиниці, всі було оснащено динамічними гальмами та введено до ладу в період з серпня 1958 по липень 1960, їхні робочі номери — від 7300 до 7323. Перші 13 одиниць (№№ 7300—7312) мали кабіни з малим зазором, останні 11 одиниць (№№ 7313—7323) надійшли 1960 року і мали стандартну кабіну.[3]

Іспанія ред.

Іспанські «RENFE Class 1900», пізніше відомі як «RENFE Class 319», базувалися на моделі G16. 10 одиниць, побудованих на заводі «General Motors» у США, мали по одній кабіні, ідентично зі стандартною G16, за винятком наявності колісних пар, розрахованих на іберійський розмір колії (1668 мм). Ще 93 локомотиви побудували за ліцензією з використанням тих самих компонентів, але з двома кабінами та різним зовнішнім виглядом і внутрішнім розташуванням деталей.

Югославські залізниці ред.

Модель «EMD G16» у Югославії мала назву «JŽ серія 661» та була одним із найпоширеніших в СФРЮ тепловозів, який у розмовній мові дістав прізвисько «кеннедіївка» (хорв. kennedyjevka) на честь президента США Джона Кеннеді. Один такий тепловоз потрапив у жахливу аварію, але повністю уцілів. Після розпаду 1991 року локомотиви перейшли до держав-наступниць:

Хорватія ред.

У Хорватії тепловоз класифіковано як «HŽ серія 2061». Станом на 2007 р. серію виведено з експлуатації. Шість модифікованих одиниць серії 2061 — це серія 2043.

Сербія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія та Словенія ред.

У Сербії, Боснії і Герцеговині, Північній Македонії та Словенії зберігся югославський номер серії — 661.

На сербських залізницях працює приблизно 15 одиниць серії 661. Ці локомотиви використовуються здебільшого на неелектрифікованих дільницях, насамперед для перевезення товарних составів, але іноді і пасажирських поїздів.

Косово ред.

Косовська залізниця експлуатує три тепловози колишньої серії JŽ 661. Четвертий локомотив (001) перенумерували і вже вивели з експлуатації. Вони більше не мають позначення типу, натомість їх просто пронумерували 001—004. Вони використовуються для перевезення товарних поїздів із вугіллям і глиною. 17 листопада 2008 р. в Загребі після процедури міжнародних тендерів представники косовської залізниці та «TŽV Gredelj» підписали договір про модернізацію дизельного електровоза серії G16 вартістю близько 2,5 млн. євро і строком виконання 16 місяців.[4][5]

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Hughes, Hugh (1981). Middle East Railways. Harrow: Continental Railway Circle. с. 26. ISBN 0-9503469-7-7. 
  2. Cotterell, Paul (1984). The Railways of Palestine and Israel. Abingdon: Tourret Publishing. с. 103. ISBN 0-905878-04-3. 
  3. Herson, Matthews J. NdeM in color. ISBN 1-58248-046-X. 
  4. Contract with Kosovo Railways. tzv-gredelj.biz.hr. 17 листопада 2008. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 26 серпня 2010. 
  5. Bacic, Toma (September 2010). Major rebuild for Kosovo diesel. Today's Railways Europe (Platform 5 publishing Ltd.) (177): 12. ISSN 1354-2753. 

Посилання ред.