Акрокантозавр
| Акрокантозавр Час існування: рання крейда (апт—альб), 113–110 млн р. т. | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 .jpg) Змонтований скелет (NCSM 14345) в Музеї природничих наук Північної Кароліни
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Вид
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| * Acracanthus Langston vide Czaplewski, Cifelli, & Langston, W.R., 1994 (nomen nudum) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Акрокантозавр (Acrocanthosaurus — «ящір з високою спиною») — рід кархародонтозаврових динозаврів, що існував на території сучасної Північної Америки під час аптського та раннього альбського етапів ранньої крейди, від 113 до 110 мільйонів років тому. Як і більшість родів динозаврів, акрокантозавр містив лише один відомий вид — Acrocanthosaurus atokensis. Він мав загальноконтинентальний ареал, викопні рештки якого відомі з американських штатів Оклахома, Техас і Вайомінг на заході та Меріленд на сході.
Акрокантозавр був двоногим хижаком. Як випливає з назви, він найбільш відомий завдяки високим невральним відросткам на багатьох хребцях, які, найімовірніше, підтримували м'язовий гребінь на шиї, спині та стегнах тварини. Акрокантозавр був одним з найбільших тероподів, найбільший відомий екземпляр досягав 11—11,5 метрів у довжину і важив приблизно 4,4—6,6 тонни. Великі сліди тероподів, виявлені в Техасі, могли бути залишені акрокантозаврами, хоча прямого зв'язку з останками скелетів немає.
Відкриття 2005 р. прояснили багато деталей його анатомії, що дозволило проводити спеціалізовані дослідження, зосереджені на структурі його мозку та функціях передніх кінцівок[1]. Акрокантозавр був найбільшим тероподом у своїй екосистемі та, ймовірно, вищим хижаком, який полював на завроподів, орнітоподів та анкілозаврів.
Опис
ред.У пащі налічувалося 86 гострих зубів, якими він відривав м'ясо жертви. Якщо зуб ламається, то на його місці виростав інший. Кігті росли на трипалих передніх кінцівках, за формою нагадували косу, якими він впивався у жертву й утримував її. Величезний ящір, що досягає довжини понад 12 метрів і що примітно довжина голови (черепа) становила більше метра (120 см). Важкий, низький череп з характерним рельєфним малюнком на поверхні голови чимось нагадував череп інших ящерообразних: алозавра і кархародонтозавра. Рогові 35 сантиметрові відростки утворювали на голові цілий частокіл товстих наростів, що сильно відрізняло акрокантозавра від представників «вітрильних» доісторичних монстрів: уранозавра і спинозавра. Завдяки сильним м'язам спини ці відростки й були такими розвиненими. Динозавра вирізняли потужна, пряма морда і сильні ноги. Масивні передні лапи були з великими кігтями, особливо виділявся перший. Біжучи, для підтримки рівноваги акрокантозавр опускав голову на 25 градусів до землі. У штаті Техас (США) у відкладеннях Пелаксі (ранньокрейдяний період) виявлені скам'янілі сліди, які могли належати акрокантозавру. Хижак переслідував стадо інших тварин (цілком можливо, середнього за розмірами завропода), але це могла бути ослаблена або хвора особина. Під час полювання акрокантозаври могли групуватися в зграї, про що свідчить велика кількість слідів виявлених на території сучасних штатів: Аризони, Техасу, Юти, Меріледа й Оклахоми.
Парус
ред.Кістяні відростки досягали 35 см у висоту, утворюючи подобу низького «вітрила». Водночас на відміну від вітрила диметродона, кістяні відростки «вітрильних» динозаврів (спинозавра, уранозавра) дуже товсті. Для акрокантозавра передбачається зв'язок високих кістяних відростків з розвитком дуже потужних спинних м'язів — таким чином, «вітрила» як такого могло і не бути. Ноги відносно короткі, передні лапи також короткі, масивні, з дуже великими кігтями (особливо на першому пальці). Шия потужна, пряма, морда при ходьбі була опущена приблизно під кутом 25 градусів до ґрунту. Сліди, які, можливо, належали акрокантозавру, виявлені в ранньокрейдяних відкладеннях Пелаксі в Техасі разом зі слідами завропод. Судячи зі слідів, хижак переслідував стадо. Акрокантозавр цілком міг атакувати й дорослого завропода середніх розмірів, особливо якщо жертва була хвора або ослаблена. Не виключено, що акрокантозаври полювали зграями. Численні залишки акрокантозаврів (включаючи повні скелети) відомі з Оклахоми, Аризони, Техасу, Юти, Мериленду. Це був верховний хижак так званої формації Кловерлі.
Класифікація
ред.Акрокантозавр належить до надродини Allosauroidea в межах інфраряду Tetanurae. Ця надродина характеризується парними гребенями на носовій та слізній кістках на верхній частині морди, а також високими відростками на шийних хребцях, серед інших особливостей[2]. Спочатку його відносили до родини Allosauridae разом з Allosaurus[3], що також підтверджувалося дослідженнями, проведеними ще у 2000 році[4].
Наступна кладограма за Novas та ін., 2013, показує розміщення Acrocanthosaurus в межах Carcharodontosauridae[5].
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png){kind=small}
Спинозавр?
ред.
Належить до родини Carcharodontosauridae, близької до алозавра. Один з небагатьох кархародонтозаврид, знайдених поза південних материків. Описаний у 1950 році з ранньої крейди Оклахоми. Спочатку вважався спинозавром через подовжені кістяні відростки. Нині його відносять або до справжнього алозавра (Allosauridae) або до кархародонтозавра. Це величезна тварина, з черепом довжиною близько 120 см, загальна довжина доходила до 12 метрів. Череп подібний за формою з черепом кархародонтозавра і алозавра — низький, з орнаментацією на верхній поверхні.
Примітки
ред.- ↑ Franzosa, Jonathan; Rowe, Timothy (30 грудня 2005). Cranial endocast of the Cretaceous theropod dinosaur Acrocanthosaurus atokensis. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 25, № 4. с. 859—864. doi:10.1671/0272-4634(2005)025[0859:CEOTCT]2.0.CO;2. ISSN 0272-4634. Процитовано 2 березня 2024.
- ↑ Holtz, Thomas R.; Molnar, Ralph E.; Currie, Philip J. (2004). Basal Tetanurae. У Weishampel, David B.; Dodson, Peter; Osmólska, Halszka (ред.). The Dinosauria (вид. друге). Berkeley: University of California Press. с. 71–110. ISBN 978-0-520-24209-8.
- ↑ Stovall, J. Willis; Langston, Wann (1950-05). Acrocanthosaurus atokensis, a New Genus and Species of Lower Cretaceous Theropoda from Oklahoma. American Midland Naturalist. Т. 43, № 3. с. 696. doi:10.2307/2421859. Процитовано 2 березня 2024.
- ↑ Currie, Philip J.; Carpenter, Kenneth (2000). A new specimen of Acrocanthosaurus atokensis (Theropoda, Dinosauria) from the Lower Cretaceous Antlers Formation (Lower Cretaceous, Aptian) of Oklahoma, USA. Geodiversitas (англ.). Т. 22, № 2. с. 207—246.
- ↑ Novas, Fernando E.; Agnolín, Federico L.; Ezcurra, Martín D.; Porfiri, Juan; Canale, Juan I. (2013-10). Evolution of the carnivorous dinosaurs during the Cretaceous: The evidence from Patagonia. Cretaceous Research (англ.). Т. 45. с. 174—215. doi:10.1016/j.cretres.2013.04.001. Процитовано 2 березня 2024.
Джерела
ред.- Acrocanthosaurus FAQ from the North Carolina Museum of Natural Sciences.
- Acrocanthosaurus entry at The Theropod Database.
- History of «Fran [Архівовано 10 лютого 2007 у Wayback Machine.]» (NCSM 14345)
- The Glen Rose Trackway at the American Museum of Natural History.
|
Це незавершена стаття про динозаврів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |