Вікіпедія

2-й механізований корпус (СРСР)

сторінка значень у проєкті Вікімедіа

2-й механізований корпус — військове формування РСЧА у 1940-1941 та 1942-1943 роках.

2-й механізований корпус
На службі 1940-1941,
1942-1943
Країна СРСР СРСР
Вид Бронетанкові війська
Тип Червона армія
У складі генерал-майор Москаленко К. С., генерал-лейтенант Новосельський Ю. В., генерал-майор (з 18.01.1943 р. — генерал-лейтенант) Корчагін І. П.
Війни/битви

Німецько-радянська війна

Битва під Уманню
Командування
Визначні
командувачі		 Москаленко Кирило Семенович

Перше формування ред.

Формування ред.

10 липня 1940 року в Одеському військовому окрузі (ОдВО) почалося формування корпусу. Управління 55-го стрілецького корпусу та корпусні частини було виділено на формування управління та відповідних частин механізованого корпусу. Формувались вони в м. Тирасполь.[1]

У склад корпусу включили 15-ту Сиваську ордена Леніна двічі Червонопрапорну ордена Трудового Червоного Прапору стрілецьку дивізію.[1]

В корпусну ескадрилью розгорнуто авіаланку зв'язку 15-ї моторизованої дивізії.[1]

173-тя стрілецька дивізія була виділена на формування даного корпусу. Управління дивізії було основою управління 16-ї танкової дивізії, що формувалась у літніх таборах в м. Котовськ.[1],[2]

567-й стрілецький полк 173-ї стрілецької дивізії став основою корпусу 6-го мотоциклетного полку. Мотоциклетний полк формувався в м. Тирасполь.[1],[2]

490-й стрілецький полк вищезазначеної дивізії став основою 11-го гаубичного артилерійського полку 11-ї танкової дивізії, 366-й гаубичний артилерійський полк — 11-го мотострілецького полку 11-ї танкової дивізії, 18-й зенітний дивізіон — 11-го окремого зенітно-артилерійського дивізіону, медсанбат дивізії — 11-го медико-санітарного батальйону 11-ї танкової дивізії. 11-та танкова дивізія формувалась м. Кишинів.[1],[2]

На формування 11-ї танкової дивізії також виділявся 389-й танковий батальйон 176-ї стрілецької дивізії та 4-та легкотанкова бригада, управління якої стало основою управління 11-ї танкової дивізії.[1]

Єдиний 31-й танковий полк 16-ї танкової дивізії сформований з 43-го та 71-го батальйонів 4 лтбр та танкових батальйонів 25-ї, 30-ї, 51-ї, 96-ї, 150-ї, 156-ї стрілецьких дивізій.[1]

Формування корпусу проходило у м. Тирасполь в Бессарабії і завершилось 19 липня 1940 року.[1]

У складі ред.

Командування ред.

Командири корпусу:

Заступник командира корпусу по стройовій частині:

  • Полікарпов Олександр Георгійович, генерал-майор танкових військ (з 8.10.1940 р.).[1]

Заступник командира корпусу по політичній частині (начальник відділу політичної пропаганди):

Помічник командира корпусу по технічній частині:

Начальник штаба корпусу:

  • Сучков Микола Іванович, полковник.[1]

Начальник відділу зв'язку:

  • Ісаєв Олександр Максимович, полковник.[1]

Начальник артилерії:

Начальник інженерної служби:

Начальник санітарної служби:

  • Чулков Григорій Олексійович, військовий лікар 1 рангу (з 09.1940 р.).[1]

Заступники начальника відділу політичної пропаганди:

Склад ред.

На червень 1940 — 22.06.1941 г.:

Корпусні частини:

  • 6-й мотоциклетний полк.[1]
  • 182-й окремий батальйон зв'язку.[1]
  • 49-й окремий мотоінженерний батальйон.[1]
  • 102-га окрема корпусна авіаескадрилья.[1]
  • 243-тя польова поштова станція.[1]

Бойова діяльність ред.

21 червня 1941 року корпус знаходився у Резерві Головного Командування. Управління корпусу та 15-ї моторизованої дивізії знаходилося в м. Тирасполь. Управління 11-ї танкової дивізії знаходилося в м. Кишинів МРСР, а 16-ї танкової дивізії — в м. Балта УРСР.

З 22 червня по 7 серпня 1941 року корпус брав участь у Великій Вітчизняній війні проти Німеччини та її союзників, зокрема Румунії.

Вночі, 22 червня, корпус отримав завдання вийти в район зосередження. До ранку управління корпусу знаходилося на південній околиці м. Тирасполь (Колтова). Після нападу Німеччини та Румунії на СРСР корпус увійшов до складу 9-ї окремої армії.

25 червня ввечері відбувся перший бій корпусу. 1-й батальйон (командир капітан Гаврилов) 22-го танкового полку 11 танкової дивізії та одна рота 11 мсп атакували противника у напрямку с. Петрешти. З 25 червня корпус у складі 9-ї окремої армій ввійшов до складу Південного фронту. До 10 липня корпус вів бойові дії на території Молдови.

10 липня корпус був виведений у резерв фронту.

18 липня 2 механізований корпус вибув зі складу 9-ї армії та почав рухатися в район м. Умань. В кінці липня — на початку серпня корпус вів бойові дії в районі м. Умань в оточенні у складі військ 12-ї армії (битва під Уманню).

7 серпня 1941 року корпусу, як бойової одиниці не стало.

Друге формування ред.

Формування ред.

2-й механізований корпус заново почав формуватися у вересні 1942 року на основі директиви НКО № 1104308сс від 8 вересня 1942 року.

Бойова діяльність ред.

Корпус вступив вперше у бій на Калінінському фронті у складі 43-ї армії, після чого практично відразу був включений спочатку у резерв Ставки Верховного Головнокомандування, а в травні того ж року до складу 3-ї гвардійської, а у вересні — 2-ї танкової армії.

Наказом НКО № 0404с від 26 липня 1943 року 2-й механізований корпус був реорганізований в 7-й гвардійський механізований корпус.

У складі діючої армії ред.

  • з 06.10.1942 по 01.05.1943
  • з 17.07.1943 по 25.07.1943

Склад корпусу ред.

  • Управління корпусу
  • 18-та механізована бригада
  • 34-та механізована бригада
  • 43-тя механізована бригада
  • 33-тя танкова бригада
  • 36-та танкова бригада (до весни 1943)
  • 33-й бронеавтомобільний батальйон
  • 68-й мотоциклетний батальйон

Корпусні частини:

  • 772-й окремий батальйон зв'язку, з 17.07.1943
  • 19-й окремий саперний батальйон, з 06.10.1942
  • 76-й ремонтно-відновлюваний батальйон, з 06.10.1942
  • 153-тя окрема рота хімзахисту, з 17.07.1943
  • 54-та окрема інженерно-мінна рота, з 06.10.1942
  • 25-та окрема автотранспортна рота підвозу ГЗМ, з 06.10.1942
  • Авіаланка зв'язку, з 17.07.1943
  • 167-й польовий автохлібзавод, з 17.07.1943
  • 1774-та польова каса Держбанку, з 26.02.1943
  • 2295-та військово-поштова станція, с 26.02.1943

Командування корпусу ред.

Командири корпусу:

  • Корчагін Іван Петрович, генерал-майор танкових військ (з 18 січня 1943 року — генерал-лейтенант) (з 08.09.1942 по 26.06.1943).

Начальники штабу корпусу:

  • Васильєв Іван Дмитрович, полковник (з жовтня 1942 — по лютий 1943).

Військовий комісар (з 9 жовтня 1942 року — замісник командира по політичній частині):

  • Кудінов Ніканор Григорович, бригадний комісар, (з 5 грудня 1942 року — полковник) (з 09.09.1942 по 16.06.1943).

Начальники політвідділу (з червня 1943 року — замісники командира по політичній частині):

  • Черненький Данило Герасимович, батальйонний комісар, (з 17 листопада 1942 року — підполковник) (з 30.09.1942 по 16.06.1943).
  • Кудінов Никанор Григорович, полковник (з 16.06.1943 по 25.07.1943).

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Сайт Механизированные корпуса РККА. 2-й механизированный корпус.
  2. ↑ а б в Сайт Механізовані корпуси РСЧА. 173-тя стрілецька дивізія, з грудня 1939 року — 173-тя моторизована дивізія, 173-тя мотострілецька дивізія, з квітня 1940 року — 173-тя стрілецька дивізія.

Література ред.

  • Е. Дриг. Механизированные корпуса РККА в бою. История автобронетанковых войск Красной Армии в 1940—1941 годах. — М.: АСТ, 2005. — С. 98—123. — (Неизвестные войны). — 5000 экз. — ISBN 5-170-24760-5
  • Жуков Г. К. Воспоминания и размышления. В трёх томах. Десятое издание, дополненное по рукописи автора. Издательство «Новости». Москва, 1990.
  • Джанджгава В. Н. «Немеренные версты. Записки комдива». М. 1979.
  • Ласкин И. А. «На пути к перелому». М. Воениздат. 1977.
  • Белов П. А. За нами Москва. — М.: Воениздат, 1963.
  • ЦАМО РФ. Ф. 5871, оп. 7161сс. д. 1, л. 26. Боевой приказ № 4/ОП. Вспомогательный пункт управления штарма 9. 3.7.41 1.1940.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=2-й_механізований_корпус_(СРСР)&oldid=40882179