Вікіпедія

1-й Окремий Троїцький латвійський батальйон

Троїцький батальйон (Латвійський (Троїцький) стрілецький батальйон або 1-й Окремий Троїцький латвійський батальйон, згодом 1-й Латвійський стрілецький полк латис. Latvijas strēlnieku (Troickas) pulks) — латвійське військове національне формування в Білому русі на Далекому Сході Росії під начальством військ Антанти.

За наказом військового міністра Тимчасового Сибірського уряду генерала М. О. Галкіна від 1 жовтня 1918 у місті Троїцьк був організований Латвійський батальйон. До нього увійшли, крім колишніх стрільців, латиші — колоністи і біженці.

Батальйон тактично значився в складі 2-ї армії Східного фронту (командувач генерал-лейтенант Микола Олександрович Лохвицький). Виконував охоронні функції в Троїцьку, одна рота (120 багнетів під командуванням капітана Ж. Бріесма) брала участь з 29 квітня - 29 травня 1919 в каральній операції проти більшовиків у Кустанайському повіті. На початку літа батальйон перейшов у підпорядкування союзників і почав евакуацію до Владивостока. З 25 липня по 17 серпня здійснив піший перехід з Троїцька в Макушино (500 км), де приєднався до Чехословацького корпусу. У січні 1920 в батальйоні було вже 906 багнетів і його перейменували в 1-й Латвійський стрілецький полк.

Взимку 1919-1920 разом з Чехословацьким корпусом — в ар'єргарді 3-ї дивізії, між польськими та чеськими ешелонами — через Омськ, Томськ, Читу і Харбін з боями (найважчий був Нижньоудинський бій), Троїцький полк дістався (на станції Клюквенна 200 стрільців дезертували) 13 червня 1920 до Владивостока (близько 6000 км) і разом з Імантським полком на судах союзників був доставлений 3 жовтня в латвійський порт Лієпая, а через кілька днів залізницею — до Риги. На англійському судні «Вороніж» прибуло понад 1000 стрільців з цивільними особами і дітьми. За транспортування обох полків 1922 Франція взяла з Латвії 8 500 017 франків, а Велика Британія — 130 тисяч фунтів стерлінгів.

1 серпня 1920 полк було перейменовано в Латвійський стрілецький (Троїцький) полк (латис. Latvijas strēlnieku (Troickas) pulks) і в грудні його розмістили в Лудзі, Краславі і в Резекне для охорони кордону. У 1922 полк розформували, частина складу демобілізувався, а особовий склад, що залишився включили до складу Айзпутського піхотного полку, як 3-й батальйон.

Посилання ред.

Джерела ред.

  • Latvijas Brīvības cīņas 1918—1920 : Enciklopēdija — Preses nams: Rīga, 1999., 129., 276.-277. lpp.
  • Joan McGuire Mohr. The Czech and Slovak Legion in Siberia, 1917—1922. — McFarland & Co, 2012—275 p. ISBN 0786465719
  • Жанен М. Отрывки из моего сибирского дневника. // Сибирские огни. 1927. № 4. С. 142.
  • Шиловский М. В. Политические процессы в Сибири в период социальных катаклизмов 1917—1920 гг. — Новосибирск, 2003
  • Законодательная деятельность белых правительств Сибири (июнь — ноябрь 1918 года). — Томск, 1998. Вып. 1.
  • Нам Ирина В., Сем Ю. А., Мухачев Б. И. Национальная политика правительства ДВР. // Дальний Восток России в период революций 1917 г. и гражданской войны. — Дальнаука: Владивосток, 2003. С. 480—495
  • Нам Ирина В. Международные аспекты национальной политики Российского правительства (ноябрь 1918—1919 гг.). // Вестник Томского государственного университета. — 2008. — № 310, май. — С. 81-87.
  • Нам Ирина В. Временное Сибирское правительство и польские воинские формирования (июнь-ноябрь 1918 г.). // Вестник Томского государственного университета. — 2008. — № 311, июнь. — С. 86-89.
  • Нам Ирина В. Российское правительство адмирала А. В. Колчака и польские воинские формирования (ноябрь 1918 — январь 1920 г.). // Вестник Томского государственного университета. — 2008. № 312, июль. — С. 88-94.
  • Нам Ирина В. Между красными и белыми: участие латышей в Гражданской войне на востоке страны. // Сибирь в период Гражданской войны: Материалы междунар. науч. конф. (6-7 февраля 2007 г., г. Кемерово). Кемерово, 2007. С. 102—104.
  • Нам Ирина В. Латышские организации в Сибири в условиях революции и гражданской войны (1917—1919 гг.). // Россия и Балтия. Вып. 5. Войны, революции и общество. М.: Наука, 2008. С. 139—176.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=1-й_Окремий_Троїцький_латвійський_батальйон&oldid=40768401