Багне́т (від пол. bagnet, що походить від фр. baionette), штик[1] (через рос. штык чи пол. sztyk, sztych від сер.-в.-нім. stich)[2] — колюча і ріжуча холодна зброя, що кріпиться на дульній частині ствола ручної вогнепальної зброї і призначається для рукопашного бою.

Багнет
Зображення
Дата відкриття (винаходу) 17 століття
Код MCN 9307.00.00
CMNS: Багнет у Вікісховищі
Іспанський корковий багнет («багінет») з піхвами
Багінет з латунною оправою і дерев'яною ручкою-пробкою, кінець XVII століття; 2 багінети, Англія, XVII століття; французький втулковий багнет, 1724 рік; французький багнет системи Дельвіня, зразка 1840 року (так званий «ятаган»)

ІсторіяРедагувати

З'явився в середині 17 століття у Франції. Назва походить від міста Байонна, що, за традицією, вважається місцем винайдення багнета.

Поява багнета означала подальший розвиток військової справи. Рушниця з багнетом, комбінована зброя, у багатьох випадках являла собою чудовий замінник короткого списа. Відпала потреба в спорядженні одних солдатів вогнепальною (мушкетери), а інших лише холодною зброєю (пікінери), бо стрільці отримали ефективну зброю для рукопашної. Саме з XVII століття списи починають повністю виходити з вжитку в піхоті.

Спочатку багнет був ножем (вістрям списа), руків'я якого встромлялося в дуло рушниці, а в непримкнутому положенні він зберігався в піхвах (відомий як «багінет» або «корковий багнет», нім. Spundbajonett). Наприкінці XVII століття (бл. 1670 р.) з'являються багнети з трубкою замість руків'я, а бл. 1700 — шийка між трубкою і лезом[3]. Трубка давала змогу настромляти багнет ззовні дульного отвору, уможливлюючи стрільбу з примкнутим багнетом; але у випадках надто великої маси рушниці і багнета (наприклад, на штуцерах, де використовувалися багнети-тесаки) останній примикався лише перед рукопашним боєм[3]. При примиканні поздовжня вісь багнета продовжує вісь ложа, що забезпечує точність удару[3].

У Росії 3-гранний багнет з трубкою прийняли на озброєння в 1708 році, наприкінці XIX століття його замінив 4-гранний. У період між світовими війнами використовувалися гранчасті багнети (СРСР, Франція) та клинкові у вигляді ножа або кинджала (Німеччина, Японія та інші), під час Другої світової війни застосовувалися також невід'ємні багнети, які у похідному положенні складалися та фіксувалися вздовж ствола. Відомі багнет-ніж, який кріпиться до автомата, снайперської гвинтівки, та невід'ємний клинковий багнет, що кріпиться до карабіна.

У березні 2010 р. армія США прийняла рішення відмовитись від багнета та навчання солдат прийомам бою з багнетом. Рішення обґрунтовано тим, що в умовах сучасної війни, багнет більш не є необхідною та надійною зброєю[4].

КласифікаціяРедагувати

За формою клинка
  • Голкові
    • Круглий
    • Грановані
      • Тригранний
      • Чотиригранний
  • Клинкові
    • Багнет-тесак
    • Багнет-ніж
  • Інструментальні
За способом кріплення
  • Від'ємні
  • Невід'ємні

ПриміткиРедагувати

  1. Штик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. а б в Штык // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. Пентагон відмовляється від багнета. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 березня 2010.