Див. також: Яшники

Яшники — колишнє село, пізніше хутір, на території Київської області. Остаточно зникло у зв'язку із затопленням Канівського водосховища.

Яшники
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Ржищівський район
Основні дані
Засноване до 1750-х
Існувало до 1958
Географічні дані
Географічні координати 49°59′40″ пн. ш. 31°09′30″ сх. д. / 49.99444° пн. ш. 31.15833° сх. д. / 49.99444; 31.15833Координати: 49°59′40″ пн. ш. 31°09′30″ сх. д. / 49.99444° пн. ш. 31.15833° сх. д. / 49.99444; 31.15833
Карта
Яшники. Карта розташування: Земля
Яшники
Яшники
Яшники. Карта розташування: Київська область
Яшники
Яшники
Мапа
Мапа

З історії

ред.
 
Карта Київського намісництва на якій також відображено Яшники (рос. Ячники) попід Дніпром, 1792 р.

За козаччини село належало до Трахтемирівської сотні Канівського та, пізніше, Переяславського полку.

Є сповідні розписи цього села, зокрема найстаріші від 1751[1] та 1765[2] роки.

Яшники згадані в Генеральне слідство про маєтності за 1729-1731 роки:

«31. Село Ячники, по свѣдительству старожиловъ тамошнихъ, якъ они запамятаютъ, было прежде волное войсковое, а потомъ владѣли онимъ селомъ полковники Переяславскіе, Дмитрашко, Войця, Лисенко, Полуботокъ, а по Полуботку отдалъ Мазепа гетманъ на монастиръ Кириловскій Кіевский, но до того монастира крѣпостей жаднихъ не явили.

...

31. Село Ячники – 35 дворовъ, которыми владѣютъ Кіевского Кириловского монастира законники, но крѣпостей не явили, а прежде оное во владѣніи нѣсколко полковниковъ Переяславскихъ найдовалося.»

За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту цього намісництва, і у ньому нараховувалось 84 хати виборних козаків, козаків підпомічників, посполитих, різночинських і козацьких підсусідків.[3]

За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 284 душі. Було у володінні різного звання «казених людей» і козаків.[4]

Село є на багатьох старих мапах, наприклад на мапі Яна Блау за 1670 рік[5], або в атласі Вільбрехта 1800 року.[6]

З ліквідацією Київського намісництва, село у складі Переяславського повіту перейшло до Полтавської губернії.

У 1880 році Яшники увійшли до Ковалинської волості (пізніше стала Єрковецькою) Переяславського повіту.

У радянський період Яшники були у складі Ржищівського району.

В тридцятих роках 20-го століття частина Яшників була зайнята під військовий полігон, що змусило багатьох жителів покинути село.

Після німецько-радянської війни як хутір, підпорядковувались Гусинцівській сільській раді того ж району.

10 травня 1958 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 347 «Про уточнення обліку населених пунктів Київської області» хутір Яшники Гусинцівської сільської ради були у списку, що належало «виключити з облікових даних адміністративно-територіального поділу слідуючі населені пункти, в зв'язку з ліквідацією їх з різних причин».[7] Причиною зокрема, для виселення Яшників стала організація військового полігону на навколишній території.

У 1970-х роках місцевість, де знаходились Яшники, була здебільшого затоплена Канівським водосховищем.

Посилання

ред.
  1. FamilySearch. Некомерційна генеалогічна та сімейно-історична організація.
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 3 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  3. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 101
  4. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 278
  5. Vkraina. Землі України на картах XVI-XVIII століть.
  6. Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 3 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  7. Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 роки. Довідник. Біла Церква, 2012 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2020. Процитовано 20 лютого 2020.