Генеральне слідство про маєтності

Генеральне слідство про маєтності — це робота з вивчення і ревізії реальної власності на землю та її законну передачу в спадщину, проведена за наказом гетьмана Данила Апостола в 1729-1731 роках в десяти полках Лівобережної України.

Мета проведенняРедагувати

Влітку 1729 р. з метою збільшення прибутків у скарбницю та узаконення передачі в спадщину тимчасових володінь спеціально призначені канцеляристи вибули з Глухова до всіх населених пунктів Лівобережної України в десяти полках: Гадяцькому, Київському, Лубенському, Миргородському, Ніжинському, Переяславському, Полтавському, Прилуцькому, Стародубському та Чернігівському.

Ревізія та опис у всіх рангових маєтностей генеральної та загалом усієї козацької старшини, ратушевих та інших земель з метою повернення тих маєтностей, що присвоїла собі старшина проводилась на підставі десятого параграфа «Рішительних пунктів» 1728 р.[1]

Організація слідстваРедагувати

В селах, містах та містечках вони проводили опитування старожилів за такими запитаннями:

  • коли було засновано,
  • кому воно належало,
  • хто був давнім і теперішнім власником;
  • точне число дворів податного населення;
  • збирали і копіювали документи, що підтверджували право на володіння;
  • уточнювали межі земельних угідь різних осіб, монастирів, сільських громад, магістратів.

Зібраний матеріал (гетьманські універсали, жалувані грамоти, «листи» полковників, розпорядження Генеральної військової канцелярії та Малоросійської колегії, що визначали права і форми власності) був перевірений ще в полках та внесений до так званих полкових книг Генерального слідства про маєтності.

Розподіл маєтностіРедагувати

В січні 1731 року ці полкові книги були звезені до гетьманської резиденції в Глухів. За рішенням полкової і генеральної старшини, скріплених підписами, відбувся розподіл маєтності на шість розрядів:

  • старшинські;
  • одержані за заслуги по грамотах та універсалах;
  • ратушні;
  • вільні;
  • сумнівні;
  • монастирські.[2]

Зберігся запис у діаріуші Генеральної військової канцелярії від 16 березня 1730 р. про надісланий лист до наказного переяславського полковника:

« “абы о маεтностяхъ Полку Пεрεzсловского книги апробовал.., а по апробациі служно оніε книги… присилалъ в Глуховъ в самой скорости” [3] »

Перше історичне дослідженняРедагувати

Оригінал книг «Генерального слідства про маєтності» 1729—1730 рр. з Глухова було відіслано в Колегію іноземних справ. Дослідники можуть переглянтути оригінали в Російському державному архіві давніх актів. Вони зберігається в Российский государственный архив древних актов (РГАДА). — Ф. 248. — Оп. 29. — Д. 1808—1814.

Також мікрокопії доступні у Центральному державному історичному архіві України (ЦДІАК України) у Києві — Ф. КМФ-7. — Оп. 2. — Спр. 1–41.

Канцеляристи стали першими повноцінними дослідниками — науковцями минувшини, що працювали з першоджерелами. Адже до полкових книг, крім інформації, були вміщені оповіді старожилів та документи (універсали, пожалування тощо) про заселення Лівобережної України, її соціально-економічний розвиток та феодальні володіння старшини, становище різних верств населення.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. [– Репр. вид.]. — К., 1993. — С. 440.
  2. [[Полтавщина : енциклопедичний довідник|Полтавщина: Енцикл. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — 1024 с.: іл.
  3. Інститут рукопису Національної бібліотеки України іменіВ. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). – Ф. І. – № 53763 (Лаз 13 2). – Арк. 276