Ярош Ярослав Євстахійович
Народився 3 серпня 1950(1950-08-03)
Королівка, Івано-Франківська область
Помер 31 травня 2019(2019-05-31) (68 років)
Івано-Франківськ
Діяльність письменник, композитор, сценарист
Мова творів українська

Яросла́в Євста́хійович Я́рош (*3 серпня 1950, Королівка (Коломийський район) — 31 травня, 2019, Івано-Франківськ) — український поет, письменник, композитор і сценарист. Член Спілки письменників України з 1979 року. Заступник голови Івано-Франківської організації Спілки письменників України, голова ради Клубу творчої інтелігенції Прикарпаття.

Біографічні відомостіРедагувати

Народився 3 серпня 1950 року в селі Королівка Коломийського району на Івано-Франківщині. Жив й працював в Івано-Франківську. Був кореспондентом журналу «Україна» (Київ) по Прикарпаттю.

Випускник Коломийських шкіл — восьмирічної № 3 та середньої № 2.

Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені І. Я. Франка (1973).

Працював у редакціях Тлумацької і Городенківської районних, Івано-Франківської обласної молодіжної газет. Був учасником VI Всесоюзної наради молодих письменників у Москві, Всесоюзного фестивалю молодих поетів у Полтаві, кількох семінарів з драматургії — в Піцунді (Абхазія), Києві, Севастополі, Ірпені.

Помер 31 травня 2019 року.[1]

Літературна творчістьРедагувати

Ярош — автор драми-хроніки «Горно пекельне (Степан Руданський)», п'єсу в листах і новелах «Біла лілія (Василь Стефаник та Ольга Кобилянська)», трагедію «Репресії», історичну драму у віршах «Топір помсти (Олекса Довбуш)», ліричну драму «Горда княгиня (Іван Франко та Юзефа Дзвонковська)», діалоги «Жіноцтво (Симпатії Івана Франка)», епістолярну драму «Дорогий хтосічок (Леся Українка і Ольга Кобилянська)», повість «Листи до мами» (про В. Стефаника), кілька п'єс-інсценізацій, зокрема, за творами М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», «Утікачі» («Дорогою ціною»), І. Франка «На дні», «Не спитавши броду», «Лис Микита й Вовк Неситий», «Синій фарбований Лис», А. Головка «Серце болить від неправди» («Бур'ян»), Ганса Христіана Андерсена «Співцю потрібна воля» («Соловей»), кіносценарій художнього фільму «Ходить Довбуш…».

Сценарист
Першим в Україні (у січні 1989 року) вивів на сцени Івано-Франківська, Коломиї, сіл краю обрядове новорічне рядження «Меланку». Започаткував у прикарпатській журналістиці одночасно з випуском газет, брошуровані видання художньо-публіцистичих додатків. Автор сценаріїв та режисер-постановник сценічних композицій «Між терням 5 квітом» (1990), «Орли. Карпатські месники. Опришки», «Ареште. Репресії. Розстріли» (1995), «На крилах Лесиних пісень» (1996), інших.
Вірші і музика
Створив як композитор понад 20 пісень на вірші свої та інших поетів (збірка «Тайстра», 1993). На поезії Ярослава Яроша композитори написали більше 30 пісень.

Як редактор-упорядник видав збірник «Надсяння» (1992) та антологію українсько-польської поезії десятьох авторів «На спустілому полі — Oscre kamienie (Гостре каміння)» (1993).

ПерекладиРедагувати

Окремі вірші Ярослава Яроша перекладено білоруською, абхазькою, башкирською, молдавською, узбецькою, румунською, польською мовами.

Переклади Я. Яроша вміщено в українських збірках Василя Федорова, Людмили Татьянічевої, Андрія Вознесенського, Сергія Вікулова, Генадзя Буравкіна, Лівіу Даміана, Сагінгалі Сеїтова, Серафима Попова тощо.

ЗбіркиРедагувати

Ярослав Ярош — автор збірок віршів:

  • «Ярінь» (1978)
  • «Солов'їна діброва» (1982)
  • «Всі сторони світу» (1985)
  • «Борозна обрію» (1987)
  • «Тернові яри» (1991)
  • «Полинові яблуні» (1994)

збірки віршів для дітей:

  • «Перепілчина сопілка» (1981)
  • «Мурашечка Адель» (1992)
  • «Півник на бантині» (1993)
  • «Яка сорочка у ріки» (1995)
  • в перекладі російською мовою «Десятеє яблоко» (М., 1990)

Літературні преміїРедагувати

Лауреат премій імені Мирослава Ірчана, імені Михайла Старицького, імені Тараса Мельничука та імені Маркіяна Шашкевича (Канада).

ПриміткиРедагувати

  1. Помер письменник Ярослав Ярош. Галичина. 02.06.2019. Процитовано 20 лютого 2020. 

ПосиланняРедагувати