Вікіпедія

Геляс Ярослав Томович

український актор, режисер, діяч культури
(Перенаправлено з Ярослав Геляс)

Ярослав Томович Геляс (21 листопада 1916, с. Терпилівка, нині Тернопільського району Тернопільської області — 6 жовтня 1992, м. Львів) — український актор театру та кіно, режисер, художник, діяч культури. Народний артист УРСР (1964).

Ярослав Томович Геляс
Народився 21 листопада 1916(1916-11-21)
с. Терпилівка, нині Підволочиський район Тернопільська область, Україна
Помер 6 жовтня 1992(1992-10-06) (75 років)
м. Львів, Україна
Поховання Личаківський цвинтар
Національність українець
Громадянство II Польська Республіка →  УРСР → Україна Україна
Діяльність актор
Дружина перша — Стадниківна, друга — Майя Геляс
Діти Володимир, Ярослав[1]
IMDb nm1578996
Нагороди та премії
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
CMNS: Ярослав Томович Геляс у Вікісховищі

Життєпис ред.

З 1934 року — запрошений актором «Театру рев'ю та оперети» під керівництвом Богдана Сарамаґи[2] та помічником режисера мандрівного театру під керівництвом Богдана Сарамаґи, Йосифа Стадника, ім. Івана Тобілевича, львівських театрів ім. Лесі Українки та юного глядача, ім. Марії Заньковецької, Харківського імені Тараса Шевченка, Київського ім. Івана Франка, Одеського імені Василя Василька, Тернопільського імені Тараса Шевченка. Закарпатського обласного музико-драматичного театрів.

У 1963—1974 — головний режисер, актор Тернопільського театру імені Т. Шевченка. В 1974—1990 роки — головний режисер Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру (Ужгород). Проте діяльність Геляса розповсюджувалася не тільки на Західну Україну.[3]

 
Могила на Личакові

1991 Ярослав Геляс перезїдить до Львова. Похований на Личаківському цвинтарі.[4]

Вистави ред.

  • 1963 — «Ой піду я в Бориславку» Л. Болобана і Л. Предславича за І. Франком
  • 1964 — «Камінний господар» Лесі Українки
  • «Гамлет» У. Шекспір
  • 1965 — «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького
  • 1967 — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського
  • 1969 — «Балладина» Ю. Словацького
  • 1971 — «Тигр та гієна» Ш. Петефі
  • 1974 — «Украдене щастя» І. Франка

Фільмографія ред.

Публікації ред.

  • Геляс Я. Актор і його герой: Творча трибуна // Рад. культура. — 1958. — 3 квіт.
  • Геляс Я. Завіса відкривається сьогодні // Вільне життя. — 1972. — 21 жовт.
  • Геляс Я. Зустріч, що триватиме довіку: [Спогади про Мар'яна Крушельницького] // Вільне життя. — 1967. — 26, 28 квіт.
  • Геляс Я. Кафедра добра // Вільне життя. — 1973. — 16 берез.
  • Геляс Я. Любіть театр // Вільне життя. — 1963. — 3 листоп.
  • Геляс Я. Молодь одного театру: [Терноп. укр. драм. театр ім. Т. Шевченка] // Мистецтво. — 1996. — № 5. — С. 6—7.
  • Геляс Я. Новий театральний сезон: Розп. гол. реж. // Вільне життя. — 1973. — 13 жовт.
  • Геляс Я. Особиста відповідальність митця // Культура і життя. — 1971. — 15 квіт.
  • Геляс Я. Прем'єра ювілейного сезону // Вільне життя. — 1967. — 15 жовт.
  • Геляс Я. Репертуар — обличчя театру // Укр. театр. — 1971. — № 3. — С. 15.
  • Геляс Я. Т. Спектаклі, ролі, пошуки: [Розм. з гол. реж. театру ім. Т. Шевченка народним артистом УРСР] // Вільне життя. — 1964. — 18 листоп.
  • Геляс Я. Сповідуючи новаторську романтику // Укр. театр. — 1970. — № 1. — С. 7.
  • Геляс Я. Те, що залишається назавжди // Вільне життя. — 1984. — 20 листоп.
  • Геляс Я. «Тільки вільний народ зможе побудувати свій національний театр» / Зап. інтерв'ю Й. Баглай // Нар. творчість та етнографія. — 1992. — № 4. — С. 5—6.
  • Геляс Я. У школі Йосипа Стадника: [Фрагменти з моїх спогадів] / Подав до друку П. Медведик // Тернопіль. — 1997. — № 3-4. — С. 18-20, фото.

Нагороди та визнання ред.

Родина ред.

  • Перша дружина — Стефа Стадниківна, одружилися не пізніше 1944 — розійшлися приблизно у 1957[5][6]
  • Друга дружина — Майя Геляс, з 1962 по 1992[1][7][8], нар. Мернова[9][10].
    • Старший син Володимир — актор львівського театру «Воскресіння»[1].
    • Молодший син Ярослав — режисер на ТБ. Закінчив режисуру в Михайла Рєзніковича. Режисер програм «Поза очі», «Доброго ранку, Україно» на «Інтері». Створив фільми про Миколу Амосова та Степана Бендеру для проекту «Великі українці»[1].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Закарпатській акторці Майї Геляс аплодували у всіх кінцях колишнього СРСР // Олена Макара, “Ужгород”, 3 квітня 2009 / Ярослав Геляс, із котрим Майя Володимирівна душа в душу прожила 30 років
  2. ↑ Мельничук Б., Пиндус Б., Щербак Л. Сарамаґа Богдан Павлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 229. — ISBN 978-966-528-279-2.
  3. ↑ Ярослав Геляс і його мистецька діяльність у Тернопільському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка  - ternopil-trend.in.ua (укр.). Процитовано 18 липня 2022.
  4. ↑ Неподалік родини Богдана Антківа.
  5. ↑ Стадниківна Стефа // Тернопільська обласна бібліотека для молоді У післявоєнному Львові подружжя артистів С. Стадниківна і Я. Геляс працювали на сцені Театру юного глядача;
  6. ↑ На службі в Мельпомени // блог «Багатобарвний світ мистецтва» Тернопільської обласної бібліотеки для дітей
  7. ↑ Майя Геляс пережила чоловіка на 25 років // Газета по-українськи. Вівторок, 12 вересня 2017 05:00
  8. ↑ Й. О. Баглай. Геляс Майя Володимирівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8., Геляс Майя Володимирівна // Тернопільщина
  9. ↑ Медведик П. Геляс Ярослав Томович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 341. — ISBN 966-528-197-6.
  10. ↑ Йосип Баглай, Надія Кондур. Творчі шляхи Майї Геляс // «Просценіум», № 1-2 (8-9) / 2004, с. 112.

Література ред.

  • Горбенко А. Т. Харківський театр ім. Т. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1979. — стор. 166—169: Про Я. Геляса.
  • Корнієнко О. З. Тернопільський театр імені Т. Г. Шевченка. — К.: Мистецтво, 1980. — стор. 44-46, 56, 61-62, 97-102:
  • Корнієнко О. Ярослав Геляс — режисер. Спогади // Корнієнко О. Родовий корінь: Повісті, оповідання, спогади. — Тернопіль, 1999. — С. 205—219.
  • Медведик П. Змальовував долю нашу серцем: Мої спогади про Я. Геляса // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Тернопіль, 1996. — С. 541—546.
  • Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1995. — стор. 166, 176, 181, 183, 191—192, 196, 198: Про Я. Геляса.
  • Український драматичний театр: Нариси історії: У 2-х т. Т. 2. Радянський період / Під ред. М. Рильського. — К.: Наук. думка, 1959. — стор. 418, 448, 511, 514, 515, 597:
  • Бубній П., Матейко Р. Його священний храм // Вільне життя. — 1996. — 22 листоп.
  • Він був створений лідером // Русалка Дністрова. — 1992. — 2 жовт. — (Свіча пам'яті на свіжу могилу).
  • Давидова І. Актор-трибун // Вітчизна. — 1979. — № 4. — С. 216—218.
  • Давидова І. Акторська дружба поколінь: [Про акторів Терноп. театру Я. Геляса і В. Ячмінського] // Молодь України. — 1968. — 31 трав.
  • Давидова І. З гнізда Курбаса // Демократична Україна. — 1995. — 12 груд.
  • Давидова І. З народом для народу // Укр. театр. — 1972. — № 6. — С. 24-26.
  • Давидова І. Те, що залишається назавжди // Вільне життя. — 1984. — 20 листоп.
  • Демків Б. Ролі, не покладені на ноти // Вільне життя. — 1972. — 19 берез., фото.
  • Завалков С. «Балладина» [Ю. Словацького] // Вільне життя. — 1969. — 26 груд.
  • Завалков С. Бережи ім'я своє // Вільне життя. — 1973. — 28 лют.
  • Завалков С. «Віють вітри, віють буйні»: ["Наталка Полтавка" Котляревського] // Вільне життя. — 1969. — 16 верес.
  • Завалков С. «Вотанів меч»: [І. Кавалерідзе] // Вільне життя. — 1966. — 26 лют.
  • Завалков С. Забуттю не підлягає: ["Пам'ять серця" О. Корнійчука] // Вільне життя. — 1970. — 30 трав.
  • Завалков С. Знаменитий твір Каменяра ["Украдене щастя"] // Вільне життя. — 1974. — 29 жовт.
  • Завалков С. «Цар Іван Шишман»: У постановці Терноп. муз.-драм. театру ім. Т. Г. Шевченка // Вільне життя. — 1969. — 7 берез., фото в ролях.
  • Завалков С. Через відстані: [Вистава «Борги наші»] // Вільне життя. — 1975. — 14 трав.
  • Загребельний П. Маестро театру й кіно // Свобода. — 1996. — 19, 26 лист.
  • Знімається фільм про Бальзака: [Я. Геляс — виконавець ролі Кароля Ганського] // Вільне життя. — 1968. — 7 квіт.
  • Климовський Р. Наш земляк Ярослав Геляс // Тернопіль вечірній. — 1991. — 18 груд.
  • Кусенко О. Майстер сцени // Рад. Україна. — 1984. — 17 листоп.
  • Лучко Л. Ярослав Геляс // Вільне життя. — 1960. — 21 черв.
  • Мельничук Б. Лицар театру // Тернопіль вечірній. — 1996. — 20 листоп.
  • Мельничук Б. Рідний Ярослав Томович // Вільне життя. — 1991. — 15 листоп.
  • Матейко Р. Видатний майстер української сцени // Гомін волі. — 1996. — 9 листоп.
  • Поліщук О. Репертуар, афіша, театр // Рад. Україна. — 1972. — 6 квіт.
  • Пономаренко Є. Гамлет — Я. Геляс // Літ. газета. — 1956. — 6 верес.
  • Ротар Д. «Яке знання доби, народу, душі людської» // Русалка Дністрова. — 1996. — № 21 (листоп.).
  • Стрижевський О. Ярослав Геляс // Новини кіноекрану. — 1965. — № 11. — С. 13.
  • Тарасенко О. Учора й завтра // Культура і життя. — 1976. — 3 жовт.
  • Ячмінський В. Він жив мистецтвом — іншого життя собі не мислив // Соломія. — 2000. — № 1, портр.
  • Ган Я. Прочитано по-новому: ["Північна мадонна" братів Тур] // Вільне життя. — 1964. — 22 берез., фото.
  • Я. Геляс — Вадим («Фауст і смерть» О. Левади): Світлина // Заньківчани: Іл. вид. — Львів, 1998. — С. 19.
  • Пістун І. Увага: прем'єра!: [фільму «Помилка Оноре де Бальзака»] // Вільне життя. — 1969. — 16 січ., фото.
  • Фільм про Бальзака: [Екранізація роману «Помилка Оноре де Бальзака». У ролі графа Кароля Ганського Я. Геляс] // Вільне життя. — 1968. — 28 лип.
  • Шпікула М. У світ театру і слави: [Про вшанування Я. Геляса у його рідному селі] // Гомін волі. — 1996. — 7 груд.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геляс_Ярослав_Томович&oldid=41126487