Болобан Леонід Вітович

український актор

Леонід Вітович Болоба́н (справжнє прізвище — Серговський; 17 червня 1893, Біла Церква — 21 грудня 1979, Харків) — український радянський драматург, критик, актор і режисер; член Спілки письменників України.

Болобан Леонід Вітович
Народився 5 (17) червня 1893
Біла Церква, Київська губернія, Російська імперія
Помер 21 грудня 1979(1979-12-21) (86 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльність драматург, актор театру, театральний режисер, театральний критик
Галузь літературна діяльністьd[1], драма[1], акторське мистецтво[1] і постановкаd[1]
Знання мов українська[1]
Членство Національна спілка письменників України

Біографія

ред.

Народився 5 [17] червня 1893(18930617) року в місті Білій Церкві (нині Київська область, Україна). Упродовж 1914—1915 років навчався в Імператорському університеті Святого Володимира у Києві; у 1918—1919 роках — у драматичній студії «Молодого театру», якою керував Лесь Курбас.

Протягом 1920—1921 років був актором і адміністратором театру «Кийдрамте». 1924 року разом із Юрієм Смоличем організував Харківську театральну майстерню «Гарт», де здійснив інсценізацію повісті «Fata Morgana» Михайла Коцюбинського. У наступні роки виступав як критик і театральний рецензент. За його участі у 1926 році створений журнал «Сільський театр», у якому він працював відповідальним секретарем. У 1929—1934 роках обіймав посаду заступника редактора журналів «Культробітник» і «Масовий театр», на сторінках яких виступав з рецензіями і театрознавчими статтями. З 1943 року — харківський кореспондент журналу «Україна». Помер у Харкові 21 грудня 1979 року.

Творчість

ред.

Автор

У 1956 році інсценізував «Бориславські оповідання» Івана Франка (у співавторстві) під назвою «Ой піду я в Бориславку». 1956 року її поставив Харківський український драматичний театр (режисер Олександр Сердюк) та у 1963 році — Тернопільський український музично-драматичний театр (режисер Ярослав Геляс).

Створив соціальну драму «Реве та стогне Дніпр широкий» у якій використано сюжет балади «Причинна» та уривки з інних творів Тараса Шевченка (1961, у співавторстві з Леонідом Предславичем). Автори використали народні перекази про те, що Шевченко не вмер, а ходить по селах і розтлумачує зміст царського маніфесту про скасування кріпацтва (дію п'єси віднесено до 1861 року).

Автор трагедії «Незабутнє» за мотивами творів Олександра Довженка (1967, у співавторстві з Л. М. Коваленком), збірки п'єс «Наддніпрянці» (1963).

Література

ред.
  1. а б в г д Czech National Authority Database