Вікіпедія

Предславич Леонід Юліанович

актор

Леоні́д Юліа́нович Предсла́вич (нар. 1897(1897) — † 1960, Харків) — український театральний актор, режисер, драматург, лібретист, дослідник і збирач фольклору, вихованець Леся Курбаса, організатор і керівник низки робітничо-селянських театрів.

Предславич Леонід Юліанович
Народився 1897(1897)
Помер 1960(1960)
Харків
Діяльність актор, режисер, драматург, лібретист, фольклорист
Провідні ролі Дункан, Ментіс («Макбет» В. Шекспіра)

Життєпис ред.

Леонід Предславич народився 1897 року.

У молодому віці виступав на сценах театрів Леся Курбаса: «Молодий Театр» (від 1917) і «Кийдрамте» (1920-1921) у Києві.

У Молодому театрі також викладав акторам естетичну гімнастику, виразний жест і фехтування.[1]

Був організатором і художнім керівником пересувних робітничо-селянських театрів в 0десі (Одеський перший український робітничо-селянський театр, 1924), Кропивницькому (1926), Харкові (1927).

Одеський театр, мандруючи селами Одеської області, тільки за перший місяць показав 22 вистави, на яких були присутні більше 10 тис. глядачів.[2]

Трупа кропивницького пересувного робітничо-селянського театру ім. Шевченка, створеного в 1926 році, включала як професійних акторів так і працівників машинобудівного заводу. Леонід Предславич був першим керівником цього театру, на базі якого згодом був створений Чернігівський музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка.[3]

У Харкові разом з Леонідом Болобаном скеровував сценічний колективізм Гуртка Аматорів Робітничого Театру (ГАРТ).[4]

1945—1950 — режисер Закарпатського українського театру в Ужгороді.

Пішов з життя 1960 року у Харкові.

Ролі ред.

Твори Л. Предславича ред.

  • «Реве та стогне Дніпр широкий» (у співавторстві з Л. Болобаном). П'єса на 3 дії за мотивами народних легенд і творів Т. Г. Шевченка. — 1939
  • «Ой, піду я в Бориславку» (у співавторстві з Л. Болобаном). Драма в 4-х д., 7-ми карт. За мотивами творів І. Франка.
  • Лібрето до оперети Д. Клебанова «Паливода»
  • Лібрето до опери К. Данькевича «Назар Стодоля» (за Т. Шевченком)
  • Болобан Л., Предславич, Л. Ріпники. (Дві картини з однойменної п'єси, написаної за мотивами «Бориславських оповідань» І. Франка)
  • Предславич Л. Мистецька самодіяльність на Україні (принципи організації та керівництва) // Література і мистецтво. – Київ, 1944. — № 15(66)
  • Предславич Л. «Мар'яна» — драматичний етюд у 2-х картинах
  • Предславич Л. «Хлібороб» по-американськи (комедія на 2 дії), за М. Твеном. — 1927, «Сільський Театр», № 12(22), с. 3-18
  • Предславич Л. «Коммольці» в трьох театрах // Радянський театр. — 1930. — № 3. — c. 86
  • Предславич Л. «Пісня сміливих і сильних духом». П'єса на 4 дії, 7 картин
  • Предславич Л. Переклад твору Лопе де Веґа «Овеча криниця» // «Сільський театр». — 1928, № 06(28)
  • Предславич Л. Ю. Пересувний робітничо-селянський театр. — 1928
  • Предславич Л. Міжнародне робітниче театральне об'єднання (МРТО) // Радянський театр, 1931, № 1-2. — с. 52-61 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]elib.nplu.org

Примітки ред.

  1. ↑ Український театр. К.: Мистецтво, 1983. — с. 74
  2. ↑ Аркадий Афанасьев. История советского драматического театра: 1921—1925 – М.: Наука, 1966. — с. 190(рос.)
  3. ↑ Чернігівський музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 січня 2016.
  4. ↑ Шляхами пам'яті / Упорядник Ганна Єфімова. — Одеса, 2009. — с. 61
  5. ↑ Українська шекспіріана: До історії втілення п'єс Шекспіра на українській сцені / Ірина Ваніна. — К.: Мистецтво, 1964 — с. 72

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Предславич_Леонід_Юліанович&oldid=34960097