Олекса́ндр Петро́вич Я́нко (*11 квітня 1879, Старі Санжари, Полтавського повіту (нині село Полтавської області) — †22 вересня 1938, Київ) — український громадський і політичний діяч, журналіст, член Центральної та Малої Ради.

Янко Олександр Петрович
Народився 11 квітня 1879(1879-04-11)
Старі Санжари, Новосанжарський район, Україна
Помер 22 вересня 1938(1938-09-22) (59 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Російська імперія
 УНР
Діяльність журналіст, політик
Посада Член Всеросійської ради[d]
Партія Українська Партія Соціалістів-Революціонерів

Біографія

ред.

Народився у селянській родині. Закінчив початкову школу. Не маючи можливості продовжувати навчання, займався самоосвітою.

18961905 — працював у Полтавському губернському земстві: спочатку — помічником секретаря, згодом — завідувачем підвідділу та секретарем відділу земських благодійних установ.

Від 1904 належав до гуртків українських есерів, був одним із провідних діячів соціал-революційного руху на Полтавщині. За політичні переконання зазнав переслідувань царської адміністрації. Уперше заарештовано 18 грудня 1905 у Полтаві. 1908 засуджено до трьох років ув'язнення, згодом — на довічне поселення в Сибіру.

На засланні оволодів бухгалтерською справою, працював бухгалтером на будівництві залізниці в Нижньоудинську, на Велістовських кам'яновугільних копальнях в Іркутській губернії (нині Тулунський район), на Кольчугінській гілці Транссибірської магістралі (нині в Кемеровській області) та в інших підприємствах.

Після Лютневої революції 1917 деякий час залишався у Західному Сибіру, де працював комісаром торгівлі. З квітня 1917 — член Української партії соціалістів-революціонерів, входив до складу ЦК УПСР. Влітку 1917 повернувся на Полтавщину, де його обрали головою Полтавської губернської ради робітничих і солдатських депутатів, а також членом губернської і повітової земських управ.

Член Української Центральної Ради. У червні 1917 на Всеукраїнському селянському з'їзді обраний делегатом на Всеукраїнські установчі збори від Полтавської губернії. У листопаді 1918 за списком Селянської спілки і УПСР був обраний делегатом Всеросійських установчих зборів. Редактор партійного органу УПСР — часопису «Народна воля».

У період Української Держави— член Українського національного союзу, один з організаторів протигетьманського повстання.

У листопаді 1918 Олександр Янко був одним із кандидатів до складу Директорії УНР. Після відновлення УНР обраний головою ЦК Селянської спілки, очолював організаційний комітет УПСР. У січні 1919 частково перейшов на позиції більшовизму.

Працював журналістом у різних українських часописах.

У 1920–1923 жив у Томську, згодом повернувся в Україну. 1930 став членом Київського відділення Всесоюзного товариства політичних каторжан і засланців.

26 грудня 1937 заарештовано за «участь у націоналістичній терористичній організації». 22 вересня 1938 військовою колегією Верховного суду СРСР засуджено до розстрілу.

Література

ред.

Посилання

ред.