Ленінськ-Кузнецький
Ле́нінськ-Кузне́цький (рос. Ленинск-Кузнецкий) — місто (з 1925, раніше, в 1922—1925 рр. Ле́ніно, в 1763—1922 рр. Кольчу́гіно) в Росії, адміністративний центр Ленінськ-Кузнецького округу Кемеровської області, центр Ленінськ-Кузнецького міського округу. За даними перепису 2016 року населення складало 97 666 осіб.
місто Ленінськ-Кузнецький | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Ленинск-Кузнецкий | |||||
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Кемеровська область | ||||
Міський округ | Ленінськ-Кузнецький міський округ | ||||
Код ЗКАТУ: | 32 419 | ||||
Код ЗКТМО: | 32719000001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1763 рік | ||||
Попередні назви: | сел. Кольчугіно, сел. Леніно | ||||
Перша згадка: | 1763 рік | ||||
Статус | 1925 | ||||
Населення | 97 666 осіб (2016) | ||||
Площа | 128 км² | ||||
Густота населення | 763,02 осіб/км² | ||||
Поштові індекси | 652500 | ||||
Телефонний код | +7 38456 | ||||
Географічні координати: | 54°39′00″ пн. ш. 86°10′00″ сх. д. / 54.65000000002777369445539080° пн. ш. 86.1666666666947804742449080° сх. д.Координати: 54°39′00″ пн. ш. 86°10′00″ сх. д. / 54.65000000002777369445539080° пн. ш. 86.1666666666947804742449080° сх. д. | ||||
Часовий пояс | UTC+7 | ||||
Висота над рівнем моря | 230 м | ||||
День міста | 12 червня | ||||
Катойконіми | ле́нінськ-кузнеча́ни, ле́нінськ-кузнеча́нин, | ||||
Влада | |||||
Вебсторінка | leninsk-kuz.ru | ||||
Міський голова | Телегін В'ячеслав Миколайович | ||||
Мапа | |||||
| |||||
|
Основне багатство міста — вугілля, запаси якого обчислюються мільярдами тонн.
Розпорядженням Уряду РФ від 29.07.2014 N 1398-р (ред. Від 13.05.2016) «Об утверждении перечня моногородов», включений в список мономіст Російської Федерації з ризиком погіршення соціально-економічного становища.[1]
Етимологія
ред.Назва «Кольчугіно», яке використовувалося в дореволюційні роки відбувалося від роду діяльності засновника села.
Місто Ленінськ-Кузнецький — перший населений пункт у світі, названий на честь В. І. Леніна, ще за його життя. При отриманні статусу міста 1925 року до назви «Леніно» (Ленінськ) була додана друга частина назви — «Кузнецький», оскільки в цей же час біля Омська був дан статус міста селищу Ленінськ, і щоб не виникало плутанини, йому було дано назву місто Ленінськ-Омський. Через 5 років Ленінськ-Омський був включений до складу Омська, а Ленінськ-Кузнецький залишився, на той момент часу, єдиним містом Ленінським в СРСР, так що приставка «Кузнецький» виявилася вже зайвою. Приставку в назві міста прибирати не стали.
Фізико-географічна характеристика
ред.Географія
ред.Місто Ленінськ-Кузнецький знаходиться в західній частині Кемеровської області, у центрі Кузнецької улоговини, на перехресті «семи доріг» між Алтайським краєм, Новосибірської областю та Красноярським краєм. Місто розташоване на річці Іні (притока Обі), в 70 км на південь від Кемерово. Займає територію понад 12,5 тис. га.
Часовий пояс
ред.Місто Ленінськ-Кузнецький, як і вся Кемеровська область, знаходиться в часовому поясі Красноярський час. Зсув відносно UTC складає+7:00. Щодо московського часу часовий пояс має постійний зсув +4 години і позначається в Росії як MSK+4.
14 вересня 2009 року урядом Російської Федерації було прийнято постанову про застосування на території Кемеровської області часу п'ятого часового поясу — Омського часу[2][3]. Перехід на новий часовий пояс в області стався 2010 року, коли в Росії здійснювався плановий перехід на літній час. В результаті різниця в часі між Ленінськ-Кузнецьким і Москвою скоротилася з чотирьох до трьох годин.
1 липня 2014 Держдума прийняла постанову про застосування на території Кемеровської області часу шостого часового поясу — Красноярського часу при плановому переході на зимовий час. В результаті різниця в часі між Ленінському-Кузнецьким і Москвою знову збільшилася з трьох до чотирьох годин[4].
Екологічна ситуація
ред.Екологічна ситуація в місті досить складна, так як місто опалюється за рахунок вугільних котелень. Грає свою роль в екології і сам видобуток вугілля, на підроблених ґрунтах будувати досить складно. Єдина велика річка в межах міста — Іня — дуже забруднена, вода має багато домішок за рахунок скидів води з Бєловської ДРЕС і залишків токсичних речовин нині закритого КСК.
Місто забезпечене сировиною для виробництва цегли: є родовища будівельних пісків, глин, вапняків.
Історія
ред.Перша згадка про заїмці Кольчугіно Коливанської губернії відноситься до 1763 року. Тоді це був населений пункт, що нічим не відрізнявся від буль-якого села. Однак згодом з'ясовується, що Кольчугіно знаходиться у самого ложа вугленосних пластів, що потім зіграє чималу роль у розвитку села.
1883 року в Кольчугіно відкривають шахту «Успех», після чого село стає вугледобувної столицею Алтайського округу.
У січні 1913 року Кольчугінський рудник переходить під управління акціонерного товариства Кузнецьких Кам'яновугільних Копалень — Копікуз.
1914 року в місті з'являються вокзал і будинок керуючого Кольчугінським рудником — перша кам'яна двоповерхова будівля в місті.
У березні-квітні 1919 року відбулося Кольчугінське повстання, яке сильно послабило тил Білої Армії.
10 липня 1922 року місто перейменовано в Леніно. В цей же час Кузнецький і Щегловський повіти Західно-Сибірського краю були перетворені в Кузнецький (Ленінський) округ з центром в селі Леніно. Округ проіснував до 1939 року, після чого центром цієї території стало місто Щегловськ (нині — Кемерово).
З 6 червня 1925 року — місто Ленінськ-Кузнецький.
Під час німецько-радянської війни в місто з європейської частини країни було евакуйовано багато заводів.
1972 року в місті був побудований унікальний для світового спорту Палац спортивної гімнастики, який підготував безліч радянських і російських гімнастів.
1989 року, внаслідок усунення поділу міста на Жовтневий і Кольчугінський райони, зі складу міста виведено окреме місто Полисаєво.
У 1990-ті роки місто переживало досить суперечливий час — з одного боку, міська футбольна команда «Заря» грає з московським клубом «Динамо», будується одна з найбільших лікарень в країні; з іншого боку — несприятливе демографічне становище, загострення кримінальної ситуації, закриваються шахти і заводи.
Демографія
ред.Станом на 1 січня 2016 року за чисельністю населення місто перебувало на 178 місці серед міст Російської Федерації[5].
З початку ХХ століття населення міста зростало у міру зростання промисловості. З кінця 1980-х років населення міста постійно зменшується. У 1990-х роках з підпорядкування Ленінськ-Кузнецького було виділено місто Полисаєво, що також негативно позначилося на демографії міста. Наприкінці першого десятиліття XXI століття демографічна ситуація в місті почала поступово стабілізуватися.
Символіка
ред.- Герб
Герб міста Ленінськ-Кузнецького являє собою геральдичний щит французької форми червоного і зеленого кольорів.
Вугілля з вихідними від нього променями сяйва — символ життя і тепла, що виділяється при його згоранні.
Молот і кайло доповнюють символіку міста Ленінськ-Кузнецького, де крім вугільної промисловості розвинене машинобудування, металообробка, хімічне виробництво.
Блакитна смуга, облямована сріблом, символізує річку Іня, притоку Обі, на якій розташоване місто Ленінськ-Кузнецький.
- Прапор
Прапор розроблений на основі герба, який мовою символів і алегорій відображає природні та економічні особливості міста Ленінськ-Кузнецького.
- Гімн
Гімном міста є пісня «Город горняков» (Місто гірників). Музика І. Другова на вірші Н. Попова.
Адміністративний устрій
ред.Забудова і заселення міста відбувалися хаотично: шахта — селище. У 1980-х роках була спроба ввести в місті районний поділ, були утворені два райони: Кольчугінський і Жовтневий. Жовтневий район був створений на базі робочого селища Полисаєво. Незабаром райони були скасовані. Полисаєво став містом. 1994 року був розроблений генеральний план розвитку міста. Місто ділиться на кілька районів:
- північна частина — промзона
- північно-східна — житлові мікрорайони (1-й, 2-й, 3-й, 4-й, 7-й), Лапшіновка, сел. Будівельний, Лісове містечко - вільні безвугільні землі
- південно-східна — сел. Дачний
- центральний район — на правому березі Іні (ККД Лазурний, Воєнка, Ластівка, Центр), на півночі межує з Журінською балкою (Мурав'ї), на сході обмежений залізницею
- південний форпост — зрощення міст Ленінськ-Кузнецького і Полисаєво (район Кірзавод)
- на південно-заході — селища шахти «7 Ноября», «Комсомолець» (Сімка, Комсомолка), Телецентр, район Закамишанской лікарні
- на заході — шахтарські робітничі селища — четверта і десята дільниці.
Культура
ред.В місті є кінотеатр «Побєда»[6], що був відкритий 1938 року (перший звуковий кінотеатр). 2002 року в ньому був проведений капітальний ремонт і встановлена звукова система Dolby Digital Surround EX. 2008 року кінотеатр «Побєда» став розважальним центром. Наразі РЦ «Побєда» — це кінозал на 230 місць, боулінг-центр, більярдний клуб, кафе. Місцезнаходження: площа Перемоги (Центральний район).
Кіноцентр «Кіногалактика» — це сучасний тризальний кіноцентр, що поєднує в собі все краще і передове, що є сьогодні в індустрії кіно в світі. Кіноцентр відкрився 14 лютого 2013 року в торгово-розважальному комплексі «Фабрика». В ньому є 3 кінозали: прем'єрний зал № 1, розрахований на 150 місць, другий зал — на 77 місць, третій — 80 місць. Кінотеатр пропонує глядачам широкий вибір фільмів в зручний час: наявність декількох залів дозволяє демонструвати кілька фільмів, на будь-який смак, з мінімальною перервою між сеансами, а щочетверга в репертуарі — нові прем'єри російського кінопрокату.
БК ім. Ярославського — культурний центр, оформлений в стилі грецького акрополю. Кінозал, концертний зал, танцпол, гуртки і секції.
Центральний Палац культури[7] розташований в центральній частині міста між зупинками «площа Перемоги» і «ЦЕММ». Одне з найстаріших закладів культури в місті. Є концертний зал, ряд творчих колективів, гуртки і секції.
В місті є власний телеканал «ТНТ-Ленинск ТВ»(рос.).
Культурні установи міста:
- Палац культури ім. Ярославського
- Палац культури ім. Леніна
- Центральний Палац культури
- Будинок культури «Строитель» (рос.)
- Будинок культури «Никитинский» (рос.)
- Краєзнавчий музей
- Виставковий зал, тераріум
- Централізована бібліотечна система ім. Крупської
- Дитяча художня школа № 4
- Дитяча музична школа № 12
- Дитяча школа мистецтв № 18.
Визначні місця та пам'ятки
ред.Основні визначні пам'ятки зосереджені в центральній частині міста. Серед них варто відзначити Кінотеатр «Побєда» 1938 зведення, бюст двічі Героя СРСР А. П. Шиліна, обеліск в сквері Березневого Повстання і єдина в місті пішохідна вулиця — вул. Ломоносова. В районі ЦПК є пам'ятник жертв аварії на Чорнобильській АЕС. В місті є кілька пам'ятників жертвам німецько-радянської війни:
- в районі шахти ім. Кірова
- в районі КДК.
- на самому початку вулиці Ломоносова, на площі Перемоги. Композицію утворюють гармата, вічний вогонь, орден Великої Вітчизняної війни та монумент
- в районі шахти ім. Рубана
Функціонують фонтани:
- на Площі Перемоги. Світло-музичний
- 2 фонтани в районі шахти Рубана
- фонтан на площі шахти Кірова
- біля «Горэлектросеть» (рос.)
- фонтан на площі біля Палацу спортивної гімнастики
Так само були фонтани у БК ім. Ярославського і в парку ім. Горького.
Основні площі міста — Площа Перемоги, площа біля БК ім. Ярославського, площа у шахти ім. Кірова, площа перед Палацом спортивної гімнастики і міська Площа урочистостей ім. В. П. Мазикін. Між вул. Пушкіна і пр. Кірова в районі БК ім. Ярославського проходить Алея Шахтарської Слави. Була відкрита в 2002 році з нагоди проведення в місті обласного Дня Шахтаря. 2008 року з нагоди видобутку 1 мільярд тонн вугілля на Ленінському (Кольчугінськом) руднику була відремонтована. Встановлена стела з нагоди даної події, а також міська дошка пошани. Раніше в місті було три пам'ятника В. І. Леніну, проте з часом залишився один, біля будівлі суду.
Архітектура
ред.У центральній частині присутні будинки в стилі сталінського ампіру. Саме там розташовуються основні культурні точки міста, наприклад, Краєзнавчий музей.
У південній частині міста переважає приватна дерев'яна забудова.
У південно-західній частині (виїзд в напрямку Новосибірська) є вулиці з двоповерховими багатоквартирними будинками, побудованими з якісного круглого, завжди дефіцитного для Кузбасу, лісу.
У районі «Ласточки», автовокзалу та Палацу спортивної гімнастики переважають хрущовки. Однак в районі заводу «Кузбассэлемент» також присутні 2-х і 3-х поверхові будинки сталінської епохи.
У північно-східній частині міста переважає приватна забудова. На півночі, в 1, 2, 3, 4 і 7-му мікрорайонах, ведеться основне будівництво, будинки там здебільшого 9-поверхові. У Лісовому Містечку знаходяться котеджні селища.
Економіка
ред.Промисловість
ред.Життя міста забезпечують підприємства різних галузей промисловості: вугільної, машинобудування, хімічної, будівельних матеріалів, харчової.
Вугільна промисловість є основним видом економічної діяльності, провідною галуззю на території міста і займає більше 77% в загальному обсязі продукції, що випускається. В даний час видобуток вугілля ведеться на 4 шахтах, що входять до складу філії ВАТ «СУЕК-Кузбас» в м. Ленінськ-Кузнецькому: ВАТ «Шахта ім. С. М. Кірова», ВАТ «Шахта ім. 7 Ноября», ВАТ «Шахта "Комсомолець"», ВАТ «Шахта ім. А. Д. Рубана». Обсяг видобутку становить понад 10,0 млн тонн на рік.
Другий основний вид економічної діяльності — обробні виробництва (в загальному обсязі продукції, що випускається складає 16,7%), представлений такими галузями, як машинобудування, виробництво будівельних матеріалів, хімічна, а також харчова і легка промисловість.
Виробництво харчових продуктів представлено підприємствами: ВАТ «Ленінськ-Кузнецький хлібокомбінат», ТОВ «Серп Плюс», ТОВ «ВКФ Астеріас», ІП Галле, ТОВ ВТФ «Дінас», ТОВ «Зерх Плюс», ТОВ «Злаки» тощо. Провідне місце займає ВАТ «Ленінськ-Кузнецький хлібокомбінат». Підприємство в даний час випускає найширший асортимент продукції: 29 найменувань хліба, 21 хлібобулочний виріб, більше 100 найменувань кондитерських виробів. Планується і подальше розширення асортименту.
Текстильне і швацьке виробництво представлено підприємствами: ТОВ «Сіб-стиль», ТОВ «Сібтекс», ТОВ Ательє «Лада», ТОВ Ательє «Силует», ТОВ Ательє «Фантазія». Виробництвом шкіри, виробів зі шкіри та виробництвом взуття займається ЗАТ «Ленінськ-обувь». Оброблення деревини та виробництво виробів з дерева представлено ТОВ «Сіблєс».
Целюлозно-паперове виробництво, видавнича та поліграфічна діяльність — ВАТ «Ленінськ-Кузнецька типографія», видавництвами газет «Ленинск ТВ», «Городская газета», «Ассорти», «Лично в руки».
Виробництво коксу представлено єдиним підприємством ТОВ «Завод напівкоксування».
Хімічне виробництво представлено підприємствами ТОВ ТД «Полифлок», ЗАТ «КАРБО-ЦАКК».
Виробництво інших неметалевих мінеральних продуктів — ТОВ «Ленінськ-Кузнецький завод будівельних матеріалів», ТОВ «Економний дім».
Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів представлено Заводом будівельних металоконструкцій ВАТ «РЖДстрой», ТОВ «Метакон», ТОВ «Пригаз»,. Виробництво машин та устаткування — ТОВ «Завод Красний Октябрь», ВАТ «Завод шахтного пожежного обладнання», ТОВ «Сиб-Дамель-Новомаг», ТОВ «Спецналадка», ТОВ «Кольчугінська хімічна компанія», ТОВ «СибТ», ТОВ "ПКФ «Риф»і займає 32,3% від обсягу оброблювальних виробництв.
Загальний обсяг промислового виробництва в місті за 2013 рік - 29 млрд рублів, єдине місто в області, що складає інтенсивне промислове зростання.
Будівництво
ред.2012 року було введено 29007 м² житла і частка індивідуальної забудови в загальному введенні житлових будинків збільшилася на 15,8%. Введення житла в розрахунку на 1 особу склало 0,28 м².
Транспорт
ред.Міський транспорт представлений тролейбусами, маршрутними таксі та автобусами, а також таксі від приватних компаній. Транспортна мережа міста налічує три тролейбусні маршрути, дванадцять маршрутів автобусів міського сполучення, три з яких ходять по місту Полисаєво, і двадцять сім приміських маршрутів, вісімнадцять маршрутів маршрутного таксі, десять з яких є приміськими. Крім цього п'ять автобусних і шість таксомоторних маршрутів є спільними для Ленінська-Кузнецького і Полисаєво.
Залізничне сполучення представлено тільки рідкісними поїздами далекого прямування: раз на добу Кисловодськ—Новокузнецьк і раз в два дні Новокузнецьк—Томськ. Приміського руху немає.
Місто стоїть на перетині найважливіших автомобільних доріг між містами Західного Сибіру (Новосибірськ, Кемерово, Новокузнецьк, Томськ). У центрі міста знаходиться автовокзал, відкритий 1968 року.
Сьогодні Ленінськ-Кузнецький автовокзал є одним з найбільших вокзалів в області. Кожен день від автовокзалу відправляється від двох до трьох тисяч пасажирів. Пасажирські перевезення здійснюються як по території Кемеровської області, так і за її межі. За добу автовокзал обслуговує понад півтори сотні рейсів по сорока міжміським та приміським маршрутам, переважно у напрямку до міста Кузбасу, Алтайського Краю, Новосибірської і Томської областей.
За радянських часів в місті діяв аеродром місцевих авіаліній.
Освіта
ред.Дві філії вищих навчальних закладів:
- Томський державний архітектурно-будівельний університет;
- Томський державний університет систем управління та радіоелектроніки (філія закрита з 1 липня 2010 року).
Одне представництво:
Чотири установи середньої професійної освіти:
- ДОЗ СПО «Ленінськ-Кузнецький гірничотехнічний коледж»;
- «Кемеровський обласний медичний коледж», Ленінськ-Кузнецька філія;
- ДОЗ «Ленінськ-Кузнецьке училище олімпійського резерву»;
- Філія Кемеровського професійного-технічного коледжу.
Три заклади початкової професійної освіти:
- ДПОЗ «Ленінськ-Кузнецький політехнічний технікум» (колишнє ДОЗ «Професійне училище № 14» з 18.09.2014 приєднано до «Ленінськ-Кузнецький політехнічний технікум»);
- ДБОЗ СПО «Ленінськ-Кузнецький технологічний технікум» (колишнє ДОЗ «Професійне училище № 17»);
- ДОЗ «Професійне училище № 38» (приєднано до ДОЗ СПО ЛКГТТ).
Школи та дитячі будинки:
- П'ятнадцять загальноосвітніх шкіл;
- Дві гімназії (№ 12,18);
- Один ліцей (№ 4);
- Школа-інтернат спортивного профілю;
- Одна корекційна школа № 6;
- Три вечірні школи (№ 1,3,7);
- Три дитячі будинки (дитячий будинок № 2, ліквідовано 01.01.2014);
- Тридцять дошкільних освітніх установ.
Вісім установ додаткової освіти:
- Палац творчості дітей та учнівської молоді;
- Центр додаткової освіти;
- Науково-методичний центр;
- Центр психолого-медико-соціального супроводу;
- СДЮСШОР зі спортивної гімнастики імені І. І. Маметьєва;
- Дитячо-юнацька спортивна школа № 4;
- Дитяча музична школа № 12;
- Дитяча школа мистецтв № 18;
- Дитяча художня школа № 4;
- ЦБС ім. Крупської.
Релігія
ред.За даними 1852 року в тодішньому селі вже значилася дерев'яна церква першого покоління. Друга дерев'яна однопрестольна Покровська церква була побудована в 1859-1862 роках поляками, висланими сюди ще 1836 року.
1886 року будівлю було частково перебудовано. У 1930-і роки Покровську церкву закрили. Відновлено парафію 30 червня 1945 року. У вересні 1961 року Покровська церква була знов закрита, начиння перевезене в Вознесенську церкву м. Бєлова, а будівля зруйнована через перешкоди будівництву майстерень середньої школи № 13.
Будівництво нової кам'яної Покровської церкви безпосередньо пов'язано з утворенням Серафимо-Покровського монастиря за Указом архієпископа Новосибірського і Барнаульського Гедеона. 21 січня 1987 року було зареєстрована православна громада парафії Покровської церкви, настоятелем якої служив протоієрей Сергій Плаксін. Одночасно з будівництвом храму йшло формування монастирів. 11 жовтня 1989 року прийняли постриження п'ять православних парафіянок, кілька прийшли на послух.
Офіційно жіночий монастир на території парафії Покровської церкви був заснований з благословення Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і за Постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви від 3 квітня 1992 року, а також на підставі Указу Преосвященного єпископа Красноярського і Єнісейського Антонія від 4 квітня 1992 року. В основу статуту монастиря був покладений статут Серафимо-Дівєєвській обителі. Згідно зі статутом на весь день розписані правила поведінки черниць, починаючи з ранкового богослужіння о 4 годині 30 хвилин і закінчуючи вечірнім о 17 годині. За Указом Преосвященного єпископа Кемеровського і Новокузнецького Софронія від 30 жовтня 1994 року черниця Марія (Шнуровозова), колишня псаломщіца з Михайло-Архангельської церкви міста Новокузнецька указом Священного Синоду призначається настоятелькою монастиря і Покровської церкви.
1995 року в монастирі було 13 черниць і 3 інокині, готувалися до чернечого пострижу. З травня 2009 року настоятелька монастиря — черниця Нектарія (Сєдова), колись насельниця Чорноострівського монастиря.
Влітку 1994 року освятили місце під будівництво храму. Парафію відкрито 1995 року. Під храм перебудовано в 1995-1996 роках кам'яну одноповерхову будівлю колишнього клубу ОРСа. У будівлі надбудували цегляні стіни, прибудували вівтар, трапезну, звели дзвіницю і шатровий дах. Першим настоятелем храму був Сергій Анатолійович Плаксін, з 1997 року — Василь Гутович.
Святощами храму є ікона з мощами свв. прпп. Оптинських Старців, ікона з мощами св. прп. Феодора Санаксарського, зі зруйнованого храму ікона мчч. Кіріка і Іулітти, ікона вмч. і цілителя Пантелеймона.
У бібліотеці парафії є необхідна Православна література, відео та аудіо-касети. При необхідності вони надаються педагогам ВШ благочиння. В «Городская газета» є "Православна Сторінка". Тут відповідає на запитання читачів прот. Василь Гутович, також друкуються розповіді про православні свята, житія святих та інше. Перед Великими святами священики храму дають інтерв'ю журналістам місцевих телеканалів: «Ленинск TV», «Омикс». Значні події висвітлюються місцевим телебаченням і повідомляються в прес-службу єпархії.
Представлена парафією «Святого Йосипа»[10]
Представлений місцевою організацією — буддійської громадою «Сукхаваті», що відноситься до централізованої релігійної організації «Буддійська традиційна сангха Росії».
Представлені громадою близько 100 чоловік, в 1960-х роках доходила до 700 осіб. У місті діє молитовний будинок євангельських християн-баптистів міжнародного союзу церков ЄХБ. При домі молитви діють недільна школа, церковний хор.
Представлений місцевою організацією «Мухаррам».
Ленінськ-Кузнецький Християнський Центр : пастор Щеглов Павло Євгенович
Ленінськ-Кузнецький Християнський Центр — п'ятидесятницька церква міста, що динамічно розвивається і представлена громадою близько 100 осіб. Церкві належать 3 центра духовного відновлення для нарко- та алкозалежних громадян в містах Ленінськ-Кузнецький, Полисаєво і Бєлово; де залежні люди отримують свободу від наркотиків і алкоголю, починаючи нове життя. Щосуботи в місті працює місія «Нагодуй голодних», де бездомні отримують гарячу їжу і допомогу. В середині тижня для парафіян і новонавернених проводиться служіння «домашні групи», де парафіяни спілкуються в невимушеній обстановці, читають і розбирають Біблію, моляться за потреби людей.
Засоби масової інформації
ред.Радіостанції
ред.Через близького розташування Бєлова і Ленінськ-Кузнецького є можливість спільного прийому ефірного теле- та радіомовлення в двох цих містах. З 31.12.2015 радіомовлення ведеться виключно на FM-частотах (87,5 - 108 МГц)
2 радіостанції м. Бєлово Радіо «Омикс» — «Шансон» 91,3 ФМ і Радіо «Омикс» — «Авторадио» 107 ФМ мають регіональний статус, оскільки у них є ліцензії на ефірне мовлення і на м. Бєлово і на м. Ленінськ-Кузнецький. Аналогічний статус має телевізійний канал "радіотелевізійної компанія «Омикс».
Має ліцензію на мовлення на Ленінськ-Кузнецький і радіостанція «Серебряный дождь».
Решта ЗМІ м Бєлова, якщо ліцензій на мовлення на місто Ленінськ-Кузнецький в них немає, слід шукати на сторінці цього міста. Вказівка їх на цій сторінці суперечить закону. Планові радіочастоти тут не публікуються, тому що не відповідають змісту розділу — це ще не засоби масової інформації.
Частота, МГц |
Назва станції | Потужність передавача, кВт |
RDS | Місце установки передавача |
Дата початку мовлення |
---|---|---|---|---|---|
87.8 | Юмор FM | 0,5 | Ні | Ленінськ-Кузнецький | 03.08.2015 |
88.2 | Пионер FM | Радіо Ленінськ [1] [Архівовано 24 липня 2017 у Wayback Machine.] | 1,0 | Ні | Ленінськ-Кузнецький | 17.10.2016 |
90.4 | Дорожное радио | 1,0 | Ні | Ленінськ-Кузнецький | 01.07.2015 |
91.3 | Радио Шансон | Радіо «Омикс»[2] | 1,0 | Ні | Бєлово | 01.12.2009 |
92.4 | Наше радио | 0,5 | Ні | Ленінськ-Кузнецька РТПС | 29.06.2016 |
97.6 | Серебряный дождь | 1,0 | Ні | Бєлово | 07.10.2013 |
98.9 | Радио Рекорд | 1,0 | Є | Ленінськ-Кузнецький | 17.12.2009 |
99.3 | Хит FM | Ленинск FM [3] [Архівовано 24 липня 2017 у Wayback Machine.] | 1,0 | Ні | Ленінськ-Кузнецький | 16.03.2015 |
102.1 | Радио Ваня | 1,0 | Є | Грамотєіно | 01.07.2013 |
103.8 | Радио России | 1,0 | Ні | Ленінськ-Кузнецька РТПС | 31.12.2015 |
106.1 | Правильное радио | 1,0 | Є | Грамотєіно | 03.01.2015 |
106.6 | DFM | 0,25 | Є | Ленінськ-Кузнецький | 01.04.2013 |
107.0 | Авторадио | Радіо «Омикс»[4] | 1,0 | Є | Бєлово | 12.04.2002 |
107.6 | Русское радио | 1,0 | Ні | Ленінськ-Кузнецький | 01.12.1996 |
Телебачення
ред.У місті телебачення з'явилося 1962 року.
Найстаршим місцевим ЗМІ є телеканал радіотелевізійної компанія «Омикс», 1997, що здійснює телемовлення і на м. Ленінськ-Кузнецький. До сих пір залишається єдиним місцевим телеканалом, що має ліцензію на ефірне мовлення одночасно і на Бєлово і на Ленінськ-Кузнецький.
23.08.2013 почалося тестове мовлення першого мультиплексу цифрового телебачення в форматі DVB-T2; 07.05.2014 — тестове мовлення другого мультиплексу[11].
На аналогових телеканалах «ТНТ-Ленинск ТВ» і «Домашний-Ленинск ТВ» транслюються міські новини. У цифрових мультиплексах телеканали Перший, РенТВ, СТС, ТНТ і «Домашний» транслюються в оригінальних версіях без місцевих включень і реклами.
Частотний канал |
Назва каналу |
Потужність передавача, кВт |
Місце інсталяції передавача |
Дата початку мовлення |
---|---|---|---|---|
8 | РТК «Омикс»[5] | 1,0 | Бєлово | 12.04.1993 |
10 | Первый канал | 5,0 | Ленінськ-Кузнецька РТПС | - |
25 | НТВ | 5,0 | Ленінськ-Кузнецька РТПС | - |
27 | ТНТ | Ленинск ТВ [6] [Архівовано 24 липня 2017 у Wayback Machine.] | 1,0 | Ленінськ-Кузнецький | 01.06.10 |
29 | Домашний | Ленинск ТВ [7] [Архівовано 24 липня 2017 у Wayback Machine.] | 1,0 | Ленінськ-Кузнецький | 01.06.10 |
32 | Россия 1 | Філія ВГТРК (Росія Кузбас) | 20,0 | Ленінськ-Кузнецька РТПС | - |
35 | Россия 24 | Філія ВГТРК (Росія Кузбас) | 1,0 | Ленінськ-Кузнецька РТПС | 01.05.07 |
40 | СТС-Кузбасс | 5,0 | Бєлово | - |
47 | ТВ Центр | 2,0 | Ленінськ-Кузнецька РТПС | 01.05.12 |
49 | Пятый канал | 0,25 | Ленінськ-Кузнецька РТПС | 23.08.13 |
51 | РЕН ТВ | 1,0 | Ленінськ-Кузнецький | - |
56 | ТВ3 | 0,1 | Ленінськ-Кузнецька РТПС | 01.10.13 |
58 | СТС | 0,1 | Ленінськ-Кузнецька РТПС | 01.04.13 |
Перший мультиплекс цифрового телебачення Росії (РТРС-1) — 21 канал (474 МГц), 1 кВт, з 23.08.2013:
- 1 Первый канал
- 2 Матч! ТВ
- 3 НТВ
- 4 Пятый канал
- 5 Россия К
- 6 Карусель
- 7 ОТР
- 8 ТВ Центр
- 9 Россия 1
- 10 Россия 24
Другий мультиплекс цифрового телебачення Росії (РТРС-2) — 46 канал (674 МГц), 1 кВт, з 07.05.2014:
Номери вказують позиції цифрових телеканалів. Цифрове мовлення здійснює Ленінськ-Кузнецька РТПС.
Друковані ЗМІ
З 2008 р. в місті поширюється федеральний журнал про бізнес "СТАНДАРТ КАЧЕСТВА" (2010 року головним героєм номера став глава міста В'ячеслав Телегін).
Люди, що пов'язані з Ленінськ-Кузнецьким
ред.У роки німецько-радянської війни в евакуації в місті перебували такі видатні діячі культури, як Андрій Павлович Петров і Ігор Володимирович Кваша.
Прототипом робочого в скульптурі В. Мухіної "Робітник і колгоспниця" був Сергій Володимирович Каснер, уродженець Ленінська-Кузнецького.
Марія Євгенівна Філатова, дворазова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики, також є уродженкою Ленінська-Кузнецького.
Саме в даному місті провів дитинство видатний російський підприємець Олег Тиньков.
Примітки
ред.- ↑ (рос.) Распоряжение Правительства РФ от 29.07.2014 N 1398-р «Об утверждении перечня моногородов» [Архівовано 15 червня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.) Постановление Правительства Российской Федерации от 14 сентября 2009 года № 740 «О применении на территории Кемеровской области времени пятого часового пояса». rg.ru. 14 вересня 2009. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 31 липня 2013.
- ↑ (рос.) Постановление Правительства Российской Федерации от 31 августа 2011 года № 725 «О составе территорий, образующих каждую часовую зону, и порядке исчисления времени в часовых зонах, а также о признании утратившими силу отдельных постановлений Правительства Российской Федерации». rg.ru. 31 серпня 2011. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 31 липня 2013.
- ↑ (рос.) Держдума схвалила перехід Росії на зимовий час. РІА Новини. 01.07.2014. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 19 жовтня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ (рос.) Кинотеатр «Победа» [Архівовано 10 січня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.) Центральный дворец культуры [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Екстер'єр [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (світлина)
- ↑ Зовнішній вигляд храму[недоступне посилання з квітня 2019] (світлина)
- ↑ (рос.) Сторінка парафії [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Цифрове ТБ - Філія РТРС "Кемеровский ОРТПЦ". Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 25 липня 2017.
Посилання
ред.- Офіційний сайт адміністрації міста
- Герої Радянського Союзу[недоступне посилання з квітня 2019]
- ПАСПОРТ МЕМОРІАЛЬНОГО ОБ'ЄКТА щодо увічнення Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні[недоступне посилання з квітня 2019]
Це незавершена стаття географії Кемеровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |