Зизифус звичайний

Зизифус звичайний, також унабі, ююба, жужуба, або китайський фінік (Ziziphus jujuba) — кущова рослина родини жостерові (Rhamnaceae).

Зизифус звичайний
Ziziphus jujuba
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Розоцвіті (Rosales)
Родина:	Жостерові (Rhamnaceae)
Рід:	Ziziphus
Вид:	Зизифус звичайний (Z. jujuba)
Біноміальна назва
Ziziphus jujuba Mill.
Синоніми
Rhamnus zizyphus L. Ziziphus zizyphus (L.) H.Karst. Ziziphus zizyphus (L.) Meikle

Морфологічна характеристика

Ziziphus zizyphus — Тулузький музей

Рід унабі (Ziziphus) належить до родини жостерових (Rhamnaceae) і об'єднує близько п'ятдесяти видів, з яких в культурі використовується тільки ююба. Його надземна частина — листопадне (точніше, гілкопадне) дерево-кущ висотою від трьох до десяти метрів, з колючою розлогою або пірамідальною кроною. Кора дерева темно-сіра, молоді гілки червоно-коричневі, суглобисті, мають на вузлах колючки. Зизифус цікавий і як незвичайна плодова рослина. Для нього характерна наявність пагонів чотирьох типів. Це основні ростові пагони (пагони продовження); колінчасто-зігнуті бокові пагони, які несуть на собі кільчатки, потовщено-вкорочені пагони, або як їх ще називають брахібласти і останні — однолітні, які щорічно опадають, плодові пагони (явище гілкопадності).

Листки в унабі прості, короткочерешкові, майже сидячі, без прилистків або з дрібними прилистками, широколанцетні або видовжено-яйцеподібні, розміром 6×2 см, мають три центральні жилки, а не одну, як всі плодові. Вони шкірясті, блискучі, вилискують, без опушення, інтенсивно-зелені і завжди повернуті до сонця під прямим кутом. Листкова поверхня формується залежно від умов року одночасно з формуванням урожаю.

Квітки зизифуса за морфологією і механізмом цвітіння також різко вирізняється від усіх плодових — двостатеві, дрібні, до 0,5 см діаметром, зеленувато-жовтого кольору, духмяні, зібрані в напівкошики на коротких квітконіжках по 2–6 штук. Квітки виділяють багато нектару, в зв'язку з чим зизифус є одним із найкращих медоносів. Його охоче відвідують бджоли. Бутони в унабі з'являються в пазухах листків на репродуктивних та ростових пагонах у міру їх росту у довжину. Чим сприятливіші умови вегетації, тим більше довжина плодоносів, а, відповідно, листя, бутонів і плодів. Цвітіння розтягнуте на 1–1,5 місяця і настільки рясне, що при зав'язуванні 0,8–3,2 % дає врожай 25,0–32,5 тонни плодів з гектара. Цвіте в наших умовах із середини червня до середини серпня, так що заморозків не боїться. Достигання, як і цвітіння — розтягнуте і проходить протягом двох — двох з половиною місяців.

Свіжі плоди унабі.

Плід унабі — соковита, напівнижня синкарпна кістянка. В залежності від сорту плоди мають різну величину і форму: грушоподібну, яблукоподібну, кулясту, довгасту, циліндричну. Крупноплідні сорти мають плоди до 4 см в довжину і до 2,5–3,0 см в діаметрі з максимальною масою до 45 г (в умовах Лісостепу України — до 16 г). Кісточка плоду досить тверда, насіння видовжено-овальне, сплющене, гладеньке, блискуче з великийм зародком і слабко розвиненим ендоспермом. Молоді плоди світло-зелені, при дозріванні вони від плодоніжки починають забарвлюватися в коричневі тони, набуваючи кольору і смаку яблуневої сушки; здатні до дозарювання. При перестиганні стають ватними.

Плоди зизифуса різноманітні за формою, масою, кольору м'якоті і шкірки, смаком. Кісточки відрізняються за формою, характером поверхні. Величина плодів значною мірою залежить від сортових ознак. Частина культурних крупноплідних сортів плодоносить без утворення насіння.

Поширення та середовище існування

Субтропічна плодова культура, яку в Китаї вирощують вже понад п'ять тисяч років. Звідти він попав у Середземноморські країни. Найбільш поширений в Китаї (понад 200 тис. га), де вирощується близько чотирьохсот сортів. Великі плантації унабі займає в Індії і Пакистані; останнім часом інтенсивно збільшується його кількість в США, Іспанії, Італії, Франції, Португалії та інших південних країнах. Наявні промислові насадження і в Криму. Але в Україні ним активно займаються переважно садівники-аматори.

Зизифус вирізняється своєрідними харчовими, лікувальними, дієтичними та іншими якостями плодів і листя. Зизифус — одна з найбільш посухо- і жаростійких плодових культур, а разом із хурмою і найбільш зимостійка серед субтропічних. Дикі форми зизифуса витримують до -28–30 °С, а культурні — до -22–25 °С.

Практичне використання

Плоди зизифуса на смак кислувато-солодкі або солодкі, в окремих культурних сортів їх розміри досягають 3×5 см; сіянці дають плоди розміром приблизно 2×3см (як у великої черешні). Вживають їх в свіжому, в'яленому і консервованому вигляді, а також для приготування компотів, варення, маринадів, пюре, цукатів, широко застосовують в кондитерській, парфумерній і фармацевтичній промисловості.

Посилання

• Зизифус справжній // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 173. — ISBN 5-88500-055-7.
• Fruits of Warm Climates. Julia. F. Morton, Miami, FL: 1987.
• Nutritional data for the jujube [Архівовано 12 червня 2007 у Wayback Machine.]
• Т. В. Джан, О. Ю. Коновалова, Т. К. Шураєва, Ф. А. Мітченко. Унабі (Ziziphus jujuba Mill.) — перспективна лікарська рослина // Фітотерапія. Часопис № 4, 2012 [Архівовано 30 квітня 2022 у Wayback Machine.]