Юліан Фалат (пол. Julian Fałat; 30 липня 1853, Тулиголове — 9 липня 1929, Бистра) — польський художник, один із найвидатніших польських акварелістів, представник реалізму та імпресіоністичного пейзажу; у 1895—1909 рр. ректор Академії мистецтв у Кракові.

Юліан Фалат
Julian Fałat
Julian Fałat, Delegierter der Internationalen Kunstausstellung, Internationale Kunstausstellung und große Gartenbau-Ausstellung, Düsseldorf 1904.jpg
Юліан Фалат (1904 р.)
Народження 30 липня 1853(1853-07-30)
Тулиголове, Україна
Смерть 9 липня 1929(1929-07-09) (75 років)
  Бистра, Польща
Національність поляк
Країна Flag of Poland (1927–1980).svg Польща
Жанр живопис
Навчання Мюнхенська академія мистецтв і Краківська академія мистецтв
Діяльність художник, аквареліст, педагог
Напрямок реалізм, імпресіонізм
Працівник Краківська академія мистецтв
Твори Ash Wednesdayd і View of Cracowd[1]
Нагороди
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест (з зіркою)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)

CMNS: Юліан Фалат у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Власними силами, без допомоги сім'ї та стипендій, здобув художню освіту. Поступаючи до шкіл у Львові, він кілька разів кидав їх. Закінчив молодшу середню школу в Перемишлі, а в 1869 році вступив до Школи образотворчих мистецтв у Кракові. Через брак коштів він не міг собі дозволити олійні фарби, тому зацікавився акварельним живописом.

Закінчивши навчання, поїхав на рік в Україну, де знайшов роботу карикатуриста при археологічних розкопках. Пізніше працював у майстерні архітектора Фелікса Гасьоровського в Одесі. Потім переїхав до Цюриха та Мюнхена для подальших досліджень (у середині жовтня 1875 р. подав звіт в Академію образотворчих мистецтв — Antikenklasse)[2]. Перервав навчання, щоб заробити на життя і почав працювати техніком з будівництва залізниць. Фалат навчався до 1880 року і в цей період малював переважно пейзажі, жанрові сцени та портрети.

Він поїхав до Риму на рік. Картина «Старий, що молиться» (1881) (пол. Modlący się starzec), відноситься до цього періоду його творчості. У 1882—1886 роках він асоціювався з оточенням варшавських художників. Щоб підтримати себе, він робив жанрові сцени, наприклад Картини з двору Варшави, опубліковані в Kłosy у 1882 р. У 1884 році він поїхав на рік до Іспанії, а потім подорожував світом. Він задокументував цю подорож, зробивши акварелі, з яких до сьогодні збереглося лише небагато творів. Після повернення до Польщі в 1887 році на картинах Фалата з'явилися сцени полювання. Серед більш відомих — Oszczepnicy 1890 року та Powrót z polowania na niedźwiedzia 1892 р. Він малював тварин — оленів, косуль, а з 1891 р. також лосів. Він є автором зимового пейзажу в панорамі Berezyna.

У 1886—1895 роках працював при дворі імператора Вільгельма II у Берліні. Завоював медалі на виставках у Берліні, Мюнхені та Відні. У квітні 1895 р. він став завідувачем Краківської школи образотворчих мистецтв, в якій провів реформи, представивши нових професорів. Був створений пейзажний собор, який перейняв Ян Станіславський. Був одним із засновників Товариства польських художників «Мистецтво» (пол. Sztuka).

У 1900 році Юліан Фалат одружився з італійкою Марією Луїзою Комелло Штукенфельд, з якою у нього було троє дітей: Гелена (згодом дружина актора Іґо Сима), Казімір та Лучан. На його картині з'явився зимовий пейзаж, найдавніший з яких художник намалював у 1902 році, останній датується 1913 р. Фалат також намалював краківські мотиви — види міських стін, намальовані з вікон студії в різний час доби (наприклад, "Автопортрет на задньому плані панорами Кракова від студії 1903 р.). Він часто приїздив у Закопане, і в його творах з'являлися гірські пейзажі (Dolina Kościeliska 1894, Pod Nosalem 1909). У 1902 році він побудував віллу з майстернею у Бистрі, а в 1910 році, після відставки з посади ректора Академії образотворчих мистецтв, оселився тут на постійно (нині Fałatówka).

Після повернення незалежності він долучився до реконструкції культурного життя Польщі. У 1919—1922 роках він жив у Торуні, де купив будинок на пл. Театральний 42, сьогодні Фоса Старомійська 28, який став центром культурного життя міста. Там збиралися художники, дипломати та люди культури з Торуня та країни. Після смерті сина Лучана він віддав свій будинок Поморському товариству з догляду за дітьми. Став співзасновником і першим бригадиром (президентом) «Konfraterni Artystów». Він брав участь у засіданнях міської ради, коли обговорювались питання культури, засідав у почесних комітетах та підтримував різні громадські акції. Він писав пейзажі Вісли у Торуні. Наприкінці життя Юліан Фалат організував ретроспективні виставки у Кракові та Варшаві у 1925 році.

Похований на кладовищі у Бистрі[3].

Робочі інструментиРедагувати

Фалат використовував фоторевольвер Бранделя[pl] у своїх роботах.[4]

ТворчістьРедагувати

  • Popielec, 1881
  • Modlący się starzec, 1881
  • Naganka na polowaniu w Nieświeżu, 1891[5][6]
  • Chłopiec z brzoskwiniami, 1882
  • Świteź, 1888
  • Przejście Napoleona przez Berezynę (Odwrót spod Berezyny), 1890
  • Powrót z niedźwiedziem, 1892
  • Widok Krakowa, 1896, Muzeum Śląskie w Katowicach
  • Kraków rankiem, 1897
  • Przed polowaniem w Rytwianach[6][7]
  • Berezyna, 1907
  • Śnieg, 1907

ГалереяРедагувати

Нагороди та відзнакиРедагувати

Пам'ятьРедагувати

На честь нього названі вулиці у Кракові, Торуні, Тарнові, Бидгощі, Кошаліні, Любліні, Бистрі, Варшаві, Битомі та Щецині.

ПриміткиРедагувати

  1. https://muzeumslaskie.pl/pl/work/widok-krakowa-mskszm372/
  2. H. Stępień, M. Liczbińska rozdział = I. Królewska Akademia Sztuk Pięknych... (1994). Artyści polscy w środowisku monachijskim w latach 1828–1914 (materiały źródłowe). ISBN 83-903086-1-4. 
  3. W dziesięciolecie zgonu Juljana Fałata. „Światowid”. Nr 29, s. 20, 16 lipca 1939. 
  4. 16 października 1889 r. Opatentowanie fotorewolweru Konrada Brandla - nowahistoria.interia.pl (пол.). nowahistoria.interia.pl. Процитовано 17 жовтня 2019. 
  5. Naganka na polowaniu w Nieświeżu.
  6. а б Agnieszka Kwiecień, Jacek Przybylski (17 грудня 2010). Obrazy Fałata aresztowane. www.rp.pl. Процитовано 9 березня 2011. 
  7. Przed polowaniem w Rytwianach.
  8. Telegramy «Kuriera Lwowskiego» Wiedeń Kurier Lwowski 1900 nr 323 s. 4.
  9. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Wiedeń: 1918, s. 165
  10. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926, s. 17. 
  11. Odznaczenie orderem „Polonia Restituta”. „Gazeta Lwowska”, s. 8, nr 260 z 11 listopada 1928. 
  12. Wysokie odznaczenie artysty malarza. „Gazeta Lwowska”, s. 4, nr 151 z 5 lipca 1929. 

ДжерелаРедагувати

  • Jerzy Malinowski. Julian Fałat. — Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1987. ISBN 8303016962.
  • Maciej Masłowski. Julian Fałat. — Warszawa: Wydawnictwo Arkady, 1964.

ПосиланняРедагувати