Шиманський Іван Михайлович

Іван Шиманський (псевдо.: «Шум»; 15 травня 1911[1] (за іншими даними — в 1913[2][3]), с. Новий Люблинець, Любачівський повіт, Австро-Угорщина (тепер в гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) — 5 вересня 1947[2] (за іншими даними — 7 вересня 1947)[3], бункер в лісі біля села Монастир Любачівського повіту) — військовий діяч, сотник УПА, командир сотень «Месники-1» та «Месники-2» куреня «Месники» ТВ-27 «Бастіон» Військової округи-6 «Сян» групи УПА-Захід, постійний заступник командира куреня «Месники» Івана Шпонтака (псевдо «Залізняк»).

Шиманський Іван
 Хорунжий
Сотенний «Шум»
Загальна інформація
Народження 15 травня 1911(1911-05-15)
с. Новий Люблинець, Любачівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина, (тепер в гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі)
Смерть 5 вересня 1947(1947-09-05) (36 років)
в бункері в лісі біля села Монастир Любачівського повіту Польща Польща
Громадянство  Українська держава (1941)
Псевдо «Шум»
Військова служба
Роки служби 1944-1947
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
Командування
сотні «Месники-1» та «Месники-2» куреня «Месники»

Життєпис ред.

Іван Шиманський народився 15 травня 1911 або 1913 року в селі Новий Люблинець, Любачівський повіт, Австро-Угорщина (тепер у гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) в середньозаможній селянській родині. Був п'ятою дитиною в сім'ї, а всього батьки Івана мали 9 дітей. Батько — Михайло Шиманський, мати — Єва, дівоче прізвище — Грицько[3].

Дитинство та юність Іван провів в рідному селі, де закінчив початкову школу, займався спортом, брав участь у місцевому відділенні товариства «Просвіта» та був провідним діячем українських молодіжних організацій[3].

По закінченні початкової школи продовжив своє навчання в Любачеві та Львові[3]. Там у 1928—1930 роках при львівському Союзі української незалежної молоді Іван Шиманський разом зі Степаном Бандерою, Левом Сенишиним та Данилом Чайківським видавав журнал гумористично-сатиричного спрямування[3]. Тоді ж позиціонував себе як симпатика очолюваної Юліаном Головінським УВО та вступив в ОУН, де виконував функції референта[3].

У 1934—1936 роках Іван служив у Війську Польському, закінчив школу підстаршин, отримавши звання капрала, потім відбував військову службу у підрозділі кавалерії в місті Ланцуті[3]. По звільненні з армії був переслідуваний польською поліцією за активну проукраїнську діяльність[3].

Перед початком Другої світової війни його знову мобілізували до Війська Польського. Після закінчення Вересневої кампанії повернувся в рідні місця, де, разом із майбутнім полковником УПА Василем Левковичем зі сусіднього Старого Люблинця та майбутнім головним організатором та командиром УПА-Південь Омеляном Грабцем, зайнявся політичною діяльністю на території Любачівщини й Чесанівщини[3]. Співпрацював з Іваном Білим та Адріяном Лебедовичем[3], (за смерть останнього 11 лютого 1944 року відплатною акцією на село Рудка 19 квітня 1944 року розпочався бойовий шлях сотні «Залізняка» та куреня «Месники»[4][2]).

Прихід на Любачівщину Червоної Армії наприкінці 1939 року змусив Шиманського покинути малу батьківщину та переховуватись від співробітників НКВС[3].

З початком німецько-радянської війни і німецької окупації теренів Іван, щоб уникнути відправки на примусові роботи до Третього Рейху і за згодою ОУН, вступив до лав української допоміжної поліції (УДП)[3]. Пройшовши в 1941 році поліцейський вишкіл у місті Холм, Шиманський був призначений комендантом поліції в українському селі Сагрині Грубешівського повіту (тепер Люблінське воєводство, Польща)[5], згодом його перевели до Чесанова[3].

Наприкінці 1943 року Іван Шиманський, прийнявши псевдонім «Шум», зайнявся організацією Самооборонних Кущових Відділів для захисту мирного українського населення[3].

В кінці березня 1944 року заступник повітового коменданта української допоміжної поліції з Рави-Руської Іван Шпонтак привів до околиць села Горайця поблизу Чесанова частину своїх підлеглих. Сюди ж, в Гораєцькі ліси, почали приходити українські патріотично настоєні хлопці та чоловіки. Прийшов Іван Шиманський, який був особисто знайомий з Іваном Шпонтаком[3]. Прийшли його односельці з Нового Люблинця, з сусіднього Старого Люблинця, Жукова, Німстова, Нового Села, Улазова, Старого та Нового Брусна, Лівчі, Дикова (тепер Новий Диків та Старий Диків), Горинця, інших ближніх та дальніх сіл і містечок[2]. Вони йшли, щоб разом творити ще один підрозділ УПА — сотню «Залізняка» (саме таке псевдо, «Залізняк», прийняв її командир Іван Шпонтак).

Боротьба в лавах УПА ред.

В новоствореній сотні «Залізняка» було сформовоно чотири чоти. Одну з них[3], першу, наказали очолити «другові Шуму» — колишньому уланові[1] польської армії Іванові Шиманському[2][6]. На посаді чотового Шиманський перебував з моменту створення сотні, (кінець березня-початок квітня 1944 року), до її реорганізації в курінь наприкінці 1944 року.

Останній бій ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Іваник, 2012, с. 276 «Евіденційний листок старшин і підстаршин УПА куреня «Месники» за 20 жовтня 1946».
  2. а б в г д Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у До 100-річчя від дня народження сотенного Івана Шиманського — «Шума», Наше слово, Ярослав Стех, ІСТОРІЯ № 24, 16.06.2013
  4. Іваник, 2012, с. 460.
  5. 10 березня 1944 року в селі Сагринь відбулась масова різня українського населення, котре від близько 800 польських нападників пробували захистити 20 поліцейських УДП.
  6. Козак, 2006, с. 66.

Посилання ред.

Джерела ред.