Гораєць (Підкарпатське воєводство)

Гораєць (пол. Gorajec)  — в Польщі, у гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 171 особа (2011[1]).

Село
Гораєць
пол. Gorajec
Gorajec cerkiew 1.JPG
Дерев'яна греко-католицька церква

Координати 50°16′59″ пн. ш. 23°12′00″ сх. д. / 50.28333000002777453° пн. ш. 23.20000000002777795771180536° сх. д. / 50.28333000002777453; 23.20000000002777795771180536Координати: 50°16′59″ пн. ш. 23°12′00″ сх. д. / 50.28333000002777453° пн. ш. 23.20000000002777795771180536° сх. д. / 50.28333000002777453; 23.20000000002777795771180536

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Любачівський повіт
Гміна Чесанів
Дата заснування 1564
Попередні назви Dąbrowa (з 1977 по 1981)
Населення 171 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-611
Автомобільний код RLU
SIMC 0600119
Гораєць. Карта розташування: Польща
Гораєць
Гораєць
Гораєць (Польща)
Гораєць. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Гораєць
Гораєць
Гораєць (Підкарпатське воєводство)

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване на Терногородському плато над річкою Гнійник (пол. Gnojnik) на відстані 2 кілометри на північний схід від центру гміни міста Чесаніва, 12 кілометрів на північ від центру повіту міста Любачева і 86 кілометрів на схід від столиці воєводства  — міста Ряшіва.[2]

НазваРедагувати

У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Домброва (пол. Dąbrowa).

ІсторіяРедагувати

Перші сліди поселень на теренах Горайця походять з часів неоліту.

У XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства — Королівства Русі.

Після захоплення цих земель Польщею територія 13401772 роках входила до складу Руського воєводства Королівства Польського.

Село Гораєць засноване в 1564 році на волоському праві на землях сусіднього села Жуків (пол. Żuków (województwo podkarpackie)) за бажанням великого коронного гетьмана та, одночасно, любачівського старости Яна Тарновського (пол. Jana Tarnowskiego). Початково село мало назву пол. Horajec й до кінця XVIII століття входило до складу власності любачівського старости. Пізніше було продане на торгах баронові Йозефові Бруніцкому (пол. Józef Brunicki).

1772 року внаслідок першого поділу Польщі Гораєць відійшов до імперії Габсбургів.

На початку XX століття село перейшло у власність родини Ваттманів (пол. Wattmanów).

Мешканці села належали до парафії в сусідньому селі Жукові; певний час, від 1618 року і до кінця XVIII століття, існувала самостійна парафія.

1921 року в Горайці проживало 994 особи, переважно греко-католицького віросповідання. В селі існував Народний Дім, в якому діяли школа, читальня «Просвіти» та магазин споживчої кооперації.

1939 року в селі проживало 1 160 мешканців, з них 1 080 українців-грекокатоликів, 40 українців-римокатоликів, 20 поляків та 20 польських колоністів міжвоєнного періоду[3].

1939 року після розчленування Польщі біля Горайця пройшла лінія кордону. Само село знаходилось в утвореній гітлерівцями Генеральній губернії, а сільський цвинтар — в СРСР. Там же опинився населений поляками присілок Дібровка (пол. Dąbrowka), мешканців якого з прикордонної території представники органів НКВС депортували в Сибір.[4]

У період з 1944 по 1947 роки мешканців Горайця української національності виселено до СРСР та депортовано на понімецькі землі в ході операції Вісла[5], а саме село спалено. Збереглась дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована в 1586 р., яка була дочірньою в парафії Жуків Чесанівського деканату Перемишльської єпархії.

У березні-квітні 1944 року в околицях села Окружним Проводом ОУН, керованим Іваном Грабцем (псевдо «Гармаш»), для захисту українського населення теренів було сформовано сотню «Залізняка» Української повстанської армії під командуванням Івана Шпонтака, яка згодом виросла кількісно, була реорганізована в курінь «Месники», що діяв на Закерзонні аж до цілковитої депортації українців в 1947 році внаслідок етнічної чистки — акції «Вісла».

6 квітня 1945 року підрозділи Внутрішніх Військ Польщі (пол. Korpus Bezpieczeństwa Wewnętrznego) провели так звану «пацифікацію» Горайця (пол. Zbrodnia w Gorajcu), під час якої замордовано близько 170 осіб.

Докладніше: Різня в Горайці

У 1950-х роках на землях, що в минулому належали мешканцям села, створено державне сільськогосподарське підприємство (пол. Państwowe Gospodarstwo Rolne).

У 1960-х роках збудовано школу.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

1977 року Гораєць, як і деякі інші села, де раніше переважало українське населення (наприклад, Жогатин), було перейменовано — на Діброву (пол. Dąbrowa).

«В 1970-х роках польські комуністичні верховоди у Варшаві видали розпорядження про зміну назв усіх населених пунктів на Закерзонні, які звучали по-українськи, на назви, які б звучали чисто по-польськи. Але згодом від виконання цього розпорядження відступили. Сталося це під тиском польських прогресивних сил, а також під тиском міжнародної думки.[6]»

1981 року селу повернули історичну назву — Гораєць.

Починаючи з 2008 року, в селі проходять неформальні зустрічі прихильників народної культури — Фольковиська (пол. Folkowiska).

15-17 липня 2011 року відбувся перший офіційний Фестиваль Культури Пограниччя Фольковисько 2011. Найважливішими подіями стали: Вечір Оповідача під патронатом Анждея Стасюка та Фолькова Ніч.

13-15 липня 2012 року відбувся Фестиваль Культури Пограниччя Фольковисько 2012, в якому, серед інших колективів, взяла участь змішана польсько-українська музична група Дагадана (пол. Dagadana).

НаселенняРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 94 25 56 13
Жінки 77 14 45 18
Разом 171 39 101 31

ПерсоналіїРедагувати

Бійцями куреня «Месники» стали принаймі 22 уродженці села Гораєць.

Пам'ятки історії та культуриРедагувати

В селі знаходиться дерев'яна греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці (пол. Cerkiew Narodzenia Najświętszej Marii Panny w Gorajcu), одна з найстаріших в Польщі, збудована в 1586 як філіальна церква парафії в Жукові. На даний момент вона належить парафії в Чесанові. Церква в Горайці внесена до переліку об'єктів, що лежать на шляху дерев'яної архітектури (пол. Szlak Architektury Drewnianej (województwo podkarpackie), рос. Путь деревянной архитектуры (Подкарпатское воеводство)).

До пам'яток історії належать також каплиця 19 століття (пол. Kaplica NMP w Gorajcu) та греко-католицький цвинтар (пол. Cmentarz w Gorajcu).

Джерела, посилання та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гораєць (Підкарпатське воєводство)

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2008-09-17. Процитовано 2013-03-04. 
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 46.
  4. а б Стаття «Різня в Горайці» (пол. ZBRODNIE w Gorajcu)[недоступне посилання з травень 2019], газета «Наше слово»
  5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  6. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком»: Акція «Вісла» Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine.. — Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 1997. — 359 с. — ISBN 966-538-009-5.
  7. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  8. Іван Лебедович[недоступне посилання з травень 2019]