Шавлія іспанська
Чіа біла, або Шавлія іспанська (Salvia hispanica) — рослина родини глухокропивові, вид роду шавлія. Насіння чіа традиційно вживається у їжу жителями деяких країн Латинської Америки (особливо Мексики), а також на південному заході США. У кулінарії також використовується близькоспоріднений вид чіа колумбійська.
| Шавлія іспанська | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Шавлія іспанська (Salvia hispanica) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Рід: | Шавлія (Salvia) |
| Вид: | S. hispanica
|
| Біноміальна назва | |
| Salvia hispanica L., 1753
| |
Поширення та екологія ред.
Батьківщина рослини — Центральна та Південна Мексика, а також Гватемала, де вона росте на висотах 1800—2600 м над рівнем моря. На даний час чіа культивується також у багатьох країнах Південної Америки та в Австралії.
Біологічний опис ред.
Однорічна трав'яниста рослина висотою до 1 м. Листя супротивне 4—8 см довжиною і 3—5 см шириною. Цвіт білий або багровий. Насіння дрібне овальне, діаметром, зазвичай, близько 1 мм. Буває коричневого, сірого, чорного або білого кольору, поверхня вкрита рельєфним рисунком.
Харчова цінність та використання ред.
Насіння чіа містить 20 % білків, 34 % жирів, 25 % харчових волокон, а також значну кількість антиоксидантів. Особливо багате ліноленовою та іншими ненасиченими жирними кислотами.
Борошно із підсмаженого насіння іде на приготування поживних напоїв. Толокно із нього, змішане з водою й перцем, довго зберігається, дуже поживне і добре втамовує голод. Олія із насіння швидко сохне і використовується для виготовлення фарб.
Останнім часом насіння чіа здобуло популярність серед вегетаріанців США як відмінне джерело рослинного кальцію: 100 г містить 631 мг кальцію, тобто вдвічі більше, ніж склянка молока[1]. Насіння багате й на інші мікроелементи. У 2005 році Європейський союз, де ця рослина відома набагато менше, визнав чіа перспективним видом їжі[2].
Історія ред.
Кодекс Мендоса свідчить, що чіа була однією з найважливіших культур ацтеків[3]. Єзуїтські літописці стверджували, що ця рослина займала у їхньому раціоні третє місце після кукурудзи та бобів, випереджуючи амарант.
У своєму фундаментальному творі «Загальна історія справ Нової Іспанії» (1547—77) Бернардіно де Саагун, спираючись на свідчення ацтеків про властивості рослин, навів цінні відомості про чіа (чіен):
Чіен. Вже говорилось про форму її листя, її насінні та різних речах, котрі додають до неї, щоб зробити корисною. Увесь світ знає, як робиться атолле, і що до нього додається смажений маїс. Використовують тільки це її насіння. Воно називається ціен. ЇЇ листя непридатне. І це |насіння під назвою чіен| — смачно… Корінь цієї трави зелений і жовтуватий. Подрібнений з коренем білої верби, що називається кецальуешотль, роблять разом з ним атоле, і він корисний для тих, хто плюється кров'ю і у кого неперервний кашель, що виходить із грудей. Також за допомогою цього лікується старий кашель та такий що триває багато днів. Разом з тим, він хороший для тих, у кого гнійний пронос, Випиваючи його два чи три рази. Чіен сіют. Вона дає урожай кожен рік. Сім'я у незрілої трави молотиться, і добувають сік, витискаючи і випиваючи його натщесерце, очищують груди, а перемішаний з атулем перед їдою, він призводить до того самого |результату|. Сік цього чіана подібний лляній олії в Кастилії, котрим художники надають |картинам| блиск[4]…
Примітки ред.
- ↑ Show Foods. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 4 жовтня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://kuprienko.info/codice-mendoza/ [Архівовано 2011-08-12 у Wayback Machine.] Кодекс Мендоса
- ↑ Саагун, 2013, с. 151.
Література ред.
- Бернардіно де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек) — ISBN 978-617-7085-07-1.
- Букасов С. М. Возделываемые растения Мексики, Гватемалы и Колумбии. — Всесоюзный институт растениеводства ВАСХНИЛ, 1930. — С. 332-334.
Посилання ред.
- Чиа на CNSHB.RU [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.]