Чоботи
Чо́боти — взуття, зазвичай з високими халявами. Слово чобіт (д.-рус. чеботъ, чоботъ) вважається запозиченням з тюркських мов (пор. тат. чабата, каз. шабата — «личак»), менш ймовірне утворення від бот («черевик») за допомогою приставки че-[1]. Майстрів, що виготовляли чоботи, називали чоботарями (шевцями).
Історія
ред.В Україні
ред.У руських літописах X ст. чоботи протиставляються личакам як знак приналежності до аристократії, носили їх тоді тільки князі та старейшини[2]. У «Повісті временних літ» повідомляється, що Добриня сказав князеві Володимиру: «Глянув на колодників, вони всі в чоботях. Ці дані нам не платитимуть, ходімо шукати лапотників» (староцерк.-слов. Съглядахъ колодникъ, и суть вси в сапозѣхъ. Симъ дани намъ не платити, поидевѣ искать лапотникъ). Давньоруські чоботи шили із сап'яну і шкіри, з гострими, загнутими догори носками (як видно на малюнку в «Ізборнику Святослава»), різних кольорів: зеленого, жовтого, чорного та ін.[2]
В Україні у XIX ст. були поширені такі види чобіт, як сап'янці (зроблені з сап'яну), червониці, пасові (суцільні з невідрізним передом)[3], витяжні (з передком і халявою, зробленими із суцільного шматка шкіри)[4], із закотом (з відігнутим назовні краєм халяв)[5]. Ознакою якісної виробки вважалося, коли взуття рипіло під час ходьби: існував навіть вираз «чоботи на рипу» («на рипах»)[6].
У Московській державі з XV ст. чоботи стали прикрашати золотими і срібними нашивками, галунами і візерунками, унизувати перлами і коштовним камінням, а замість шкіри і сап'яну вживати оксамит і атлас. Підошви чобіт підбивали залізними і срібними цвяшками, а високі підбори, що вважалися ошатнішими, — такими само дужками. Халяви то зрізували наперед кутом догори, то робили круглими; носили їх або спущеними до півлиток, або піднятими, іноді підв'язаними під коліном, а іноді стягнутими ще й під литками[2].
У середовищі робітничого класу Російської імперії були популярними так звані «російські» (рос. русские) чоботи. Коли колишній селянин облаштовувався в місті, ставав майстром або кваліфікованим робітником, він замовляв собі їх; кращими вважалися чоботи «на рипу». Щоб забезпечити гарантований «рип», чоботарі навіть вдавалися до таких прийомів, як закладання бересту між устілкою й підошвою[7][8] (повідомляється, що в Одесі для цієї мети використовували пісок). Серед російських ремісників і міщан поширення набули чоботи-«гармошки» — з рівними складками на халявах. Наприкінці XIX ст. з'явилися і чоботи «пляшками» (рос. сапоги бутылками) — з сильно опуклими лакованими халявами, їхню появу пов'язують з імператором Олександром III, який начебто почав їх носити одним з перших. Уподобали такі чоботи багаті селяни, купці, а також представники патріотично настроєної інтелігенції.
Чоботи, що закривають коліна, отримали назву ботфортів і були популярні в епоху бароко. У Радянській Армії солдати носили кирзові чоботи.
Сучасність
ред.Сьогодні чоботи є, елементом як чоловічого так і жіночого взуття.
Елементи чобота
ред.У чоботі виділяють такі елементи: передок[9] (головки, головка)[10] — передня частина з миском, задник[11] (закаблук)[12] — задня частина. Разом передок і задник називаються пришви, пришва[13][14]. Знизу до пришов кріпиться підошва з підбором (каблуком) і набійками. Зверху до пришов пришивається халява.
Види чобіт
ред.Інше
ред.- В епоху інквізиції «іспанськими чоботами» називали знаряддя тортур.
- Чобіт нерідко використовували замість міха для роздмухування полум'я в самоварі, хоча промисловістю для цієї мети випускалися і спеціальні міхи[15].
Прислів'я, мовні звороти
ред.
- Пан у чоботях ходить, а босі сліди знати
- Чобіт дірявий, та в ньому козак бравий
- Не дай, Боже, з кози кожуха, а з свині чобіт
- Не поклоняйся постолу, коли можна вклонитися чоботу
- Чоботи каші просять (чоботи роти пороззявляли) — чоботи продірявилися, зносилися
- Два чоботи — пара — один одного варт
- Дурний, як чобіт — дуже темна, забита, неосвічена людина
- Під чоботом чиїм бути (жити, стогнати) — бути в цілковитій залежності
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ а б в Сапоги // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Пасовий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Витяжний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Закот // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Рип // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Засосов Д. А., Пызин В. И., Из жизни Петербурга 1890 — 1910-х годов. Заметки очевидцев, Л., 1991, с. 105
- ↑ Сапожное мастерство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Передок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Головка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Задник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Закаблук // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Пришви // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Пришви // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Kelley, Katie (5 червня 2014). Episode 19 Russian Samovar. A History of Central Florida Podcast. Процитовано 24 січня 2016.
- ↑ М. Э. Чупрякова. Искусство одеваться. Свердловск. Средне-Уральское книжное издательство, 1989. с.90
- ↑ Традиційне вбрання українців / О. Ю. Косміна. К.: Балтія-Друк, 2008, с.138
Література
ред.- Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
- М. Э. Чупрякова. Искусство одеваться. Свердловск. Средне-Уральское книжное издательство, 1989. с.90
- Традиційне вбрання українців / О. Ю. Косміна. К.: Балтія-Друк, 2008, с.138
Посилання
ред.- Чобіт, чоботи // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2057-2059. — 1000 екз.
- Сапоги // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про одяг. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |