Чичиклія
Чичиклія — річка в Україні, в межах Подільського, Березівського районів Одеської області та Вознесенського, Первомайського районів Миколаївської області, права притока річки Південного Бугу (басейн Чорного моря). Назва походить з турецької (тюркської) мови — çiçekler — квіти. Існує легенда, що турки назвали річку так, бо всі її береги були у квітах.
| Чичиклія | |
|---|---|
 | |
| 47°51′07″ пн. ш. 30°09′07″ сх. д. / 47.852077777805774872° пн. ш. 30.152155555583778579° сх. д. | |
| Витік | на захід від селища Любашівки |
| • координати | 47°51′07″ пн. ш. 30°09′07″ сх. д. / 47.852077777805774872° пн. ш. 30.152155555583778579° сх. д. |
| • висота, м | 182 м |
| Гирло | р. Південний Буг |
| • координати | 47°23′01″ пн. ш. 31°34′05″ сх. д. / 47.383730555583774446° пн. ш. 31.568169444471777751° сх. д. |
| Країни: |
 УкраїнаОдеська область Миколаївська область |
| Регіон |
Одеська область Миколаївська область |
| Довжина | 156 км |
| Площа басейну: | 2 120 |
| Середньорічний стік | 1,9 м³/с |
| Притоки: |
Стовбова, Балка Суха, Кам'яна Балка (ліві) Балка Грецька, Балка Гадюча (праві) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Опис
ред.Довжина річки 156 км, площа водозбірного басейну 2 120 км². Долина завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м, у нижній течії трапецієподібна. Заплава двобічна, завширшки до 800 м. Річище слабо звивисте (у пониззі сильно звивисте). Щорічно пересихає на 7—8 місяців. Середній стік за 46 км від гирла 1,9 м³/с, найбільший — 318 м³/с. Основне живлення — снігове (весняний стік становить 75 % річного). Крига — щороку, з листопада по лютий. Споруджено близько 80 ставів.
Розташування
ред.Бере початок на захід від селища Любашівки. Тече територією Причорноморської низовини переважно на південний схід, у пониззі — на схід (у пригирловій частині — на північний схід), впадає до Південного Бугу на північний схід від села Покровки.
Притоки
ред.- Стовбова, Балка Суха, Кам'яна Балка (ліві); Балка Грецька, Балка Гадюча (праві).
Населені пункти
ред.Селища: Любашівка, Миколаївка (Одеська область), Веселинове (Миколаївська область).
Історія
ред.Над річкою восени 1540 року військовий загін Королівства Польського під командуванням барського старости Бернарда Претвича разом із загоном князя Семена Пронського (ВКЛ) розбив загін татар.[1] У місці впадіння річки в Південний Буг існувала турецька фортеця, де працювали фальшивомонетчики. На початку російсько-турецької війни 1787—1781 років цю фортецю форсував Олександр Суворов.
Декілька мільйонів років тому Чичиклія була окремою річкою і впадала в Чорне море в районі острова Березань. Протікаючи біля села Покровки дуже близько біля водорозділу з нижчим басейном Південного Бугу, вона його розмила і верхня частина її стала притокою, а нижня залишилась самостійною річкою, яка нині має назву Березань.
Примітки
ред.- ↑ A. Tomczak. Pretwicz (Pretfic) Bernard herbu Wczele (ok. 1500-ok. 1563) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/3. — Zeszyt 117. — S. 434 (пол.)
Джерела
ред.- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Водні ресурси та якість річкових вод басейну Південного Бугу / за ред. В. К. Хільчевського. — К.: Ніка-центр, 2009. — 184 с.
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чичиклія
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |