Чижевський Павло Іванович

український громадський і політичний діяч

Павло́ Іва́нович Чиже́вський (1860, м.Гадяч — 17 квітня 1925, м.Женева, Швейцарія) — український громадський і політичний діяч родом з Полтавщини, депутат 1-ї Державної думи від Полтавської губернії (підписав Виборзьку відозву). Студіював фізику в Київському Університеті, згодом у Швейцарії (1884). Ще студентом був за політичну діяльність засланий на Сибір.

Чижевський Павло Іванович
Народився1860
Гадяч, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер17 квітня 1925(1925-04-17)
Женева, Швейцарія
Країна Російська імперія
 УНР
Діяльністьгромадський діяч, політик
Alma materПетровський Полтавський кадетський корпус, Миколаївське інженерне училище[d] і КНУ імені Тараса Шевченка
ЧленствоУкраїнська Центральна Рада і Товариство українських поступовців
Посададепутат Державної думи Російської імперії[d]
ПартіяУкраїнська демократично-радикальна партія і Українська партія соціалістів-федералістів
ДітиЧижевський Григорій Павлович і Чижевський Микола Павлович

Земський діяч, член Української Радикально-Демократичної Партії і ТУП. Депутат Першої Державної Думи (входив до складу Української парламентської Громади). Член Української Центральної Ради від Полтавської губернії, член ЦК УПСФ. З 1918 — голова укр. торгової делегації у Швейцарії, голова закордонного бюра УПСФ у Відні, член екзильного уряду УНР в Тарнові.

Біографія

ред.

Походив з шляхти Полтавської губернії. Освіту здобув у Петровському Полтавському кадетському корпусі й Миколаївській інженерній школі в С.-Петербурзі. Прослуживши рік сапером, вийшов у відставку і виїхав до Швейцарії, де познайомився із своїм земляком М. Драгомановим. Це знайомство стало визначальним у формуванні політичних переконань. Закінчивши університет у Женеві (1884 р.), повернувся на батьківщину. Одержав ступінь магістра хімії в Київському університеті. За участь у студентських заворушеннях 1885 р. висланий до Тобольської губернії, де перебував до 1888 р. По закінченні терміну заслання повернувся в Україну. Працював у земських установах м. Олександрівська (нині Запоріжжя).

У 1905 р. переїхав на постійне проживання до Полтави, де вступив до Української радикально-демократичної партії. За її списком обирався депутатом І Державної Думи, входив до складу Української парламентарної громади. У 1912 р. почав працювати в Полтавській губернській земській управі. Водночас був одним із організаторів і провідників Полтавської громади Товариства українських поступовців (ТУП). Із квітня 1917 р.— член Української Центральної Ради від Полтавської губернії. Член Центрального Комітету Української партії соціалістів-федералістів. Гетьманського перевороту не схвалив і пов'язав свою долю з Директорією. Входив до складу торгово-фінансових комісій УНР в Австрії, Чехословаччині, Польщі й Швейцарії. У 1918 р. очолював закордонне бюро УПСФ у Відні. У лютому-серпні 1921 р. входив до Ради Республіки — тимчасового верховного органу УНР, що діяв у Тарнові (Польща). Написав ряд публіцистичних статей, де пропагував ідею української державності.

Помер і похований у Женеві.

Вшанування

ред.

Родині Чижевських (Павлу Чижевському 1860—1925 рр., Григорію Чижевському 1886—1936 рр., Миколі Чижевському 1890—1954 рр.) 26 червня 2019 року у місті Гадяч відкрита меморіальна дошка на приміщенні фінансового управління по вул. Чапаєва, 10. Ініціатори встановлення — товариство «Чорні запорожці» та Роберт Чижевський[1].

Вшанування пам'яті

ред.

У місті Запоріжжя вулицю Фонвізіна перейменували на вулицю Павла Чижевського.

Примітки

ред.
  1. У Гадячі відкрили меморальні дошки [Архівовано 5 жовтня 2019 у Wayback Machine.]; Гадяцька міська рада, 27 червня 2019.

Посилання

ред.